Справа № 1-832/11                                                            Головуючий в 1 інстанції Сівчук А.Є.

Провадження №11/0390/7/12

Категорія: ст.307 ч.1, ч.2 КК України                                                                   Доповідач Матат О.В.

,

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                                         20 січня 2012 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

при секретарі Лінік Т.В.,

з участю прокурора Старчука В.М.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька Свириденко З.В., яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою–спеціальною освітою, одружений, працюючий директором ПП «Голд Фіш», раніше не судимий, - засуджений  за ст.307 ч.1 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ст.307 ч.2 КК України на 5(п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено до відбуття 5 (п’ять) років позбавлення волі.

                                   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та жителя АДРЕСА_2, громадянин України, з незакінченою вищою освітою, не одружений, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимий, - засуджений за ст.307 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, кожен, не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписку про невиїзд.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінений з тримання під вартою на підписку про невиїзд і його звільнено з-під варти з залу суду.

Зараховано у строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 термін перебування його під вартою, тобто з 16.06.2011 р. по 24.06.2011р.

Зараховано у строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 термін перебування його під вартою, тобто з 16.06.2011р. по 25.10.2011р..

Арешти, накладені постановою від 16.06.2011 року на майно ОСОБА_2 та постановою від 07.07.2011 року на майно ОСОБА_1 постановлено зняти.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він в період з травня по червень 2011 року з метою одержання прибутків від злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом психотропних речовин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, вчинив незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено.

Зокрема, ОСОБА_1, в травні 2011 року, незаконно придбав з метою подальшого збуту речовину, котра містить в своєму складі психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, яку незаконно зберігаючи при собі, переніс на сходову клітку 5 поверху будинку АДРЕСА_1, де заховав за трубою сміттєпроводу і незаконно зберігав з метою збуту.

24.05.2011 року близько 19 год., ОСОБА_1 з метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут психотропної речовини, взяв з вказаного місця частину придбаної речовини загальною масою 4,91177 грам, яку незаконно зберігаючи при собі, перевіз автомобілем «ВАЗ-2121»д.н.з. НОМЕР_1 до приміщення піцерії «Санремо», що знаходиться по вул. Кравчука, в м. Луцьку, а в подальшому на територію будівельного майданчика, на тій же вулиці. Там діючи умисно, переслідуючи особисту корисливу зацікавленість, за грошові кошти в сумі 1500 грн. незаконно збув дану речовину, котра у відповідності до висновку експерта №0288/0838 від 22.07.2011р. містить у своєму складі амфетамін загальною масою 1,3094 грам, для ОСОБА_4, який залучався працівниками міліції для проведення оперативної закупівлі.

15.06.2011 року, близько 22 год., в м. Луцьку, перебуваючи на вул. Рівненській, ОСОБА_1, діючи умисно, переслідуючи особисту корисливу зацікавленість та мету незаконного збуту психотропних речовин для ОСОБА_4 , вступив для їх реалізації в попередню злочинну змову з ОСОБА_2 Після цього, ОСОБА_1, перевіз ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобілем «ВАЗ-2121»д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Львівську. Там, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишились в даному автомобілі, а ОСОБА_2, попередньо домовившись з ОСОБА_4, пішов та незаконно придбав у невстановленої досудовим слідством особи речовину, що містилась у 12 пакетиках, у 10 з яких (об’єкти №№1-10) загальною масою 4,6121г., згідно висновку експерта №0289/0839 від 21.07.2011р. містить у своєму складі амфетамін загальною масою 0.1258г, являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено.  Після чого, незаконно зберігаючи її при собі з метою збуту, переніс в автомобіль «ВАЗ-2121» д.н.з. НОМЕР_1 та разом з ОСОБА_1 збули її за грошові кошти в сумі 3000 грн. для ОСОБА_4

В своїй апеляції помічник прокурора, яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати в зв’язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.307 КК України –4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України –5 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, за ч.1 ст.70 КК України –6 шість років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України –7 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна без застосування до них ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора про скасування вироку та постановлення нового, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, які просили залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція старшого помічника прокурора підлягає до задоволення частково.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.378 КПК підставою для скасування вироку і постановлення апеляційним судом нового є необхідність застосування більш суворого покарання.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, а ОСОБА_2 –ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України ці злочини належать до категорії тяжких. Проте, цю обставину, суд першої інстанції при призначенні засудженим покарання належним чином не врахував.

Не дано належної оцінки також тому, що ОСОБА_2 за умисний злочин вже звільнявся від покарання з випробовуванням і через три місяці після закінчення встановленого законом мінімального іспитового строку випробування він вчинив тяжкий злочин у сфері незаконного обігу психотропної речовини.

ОСОБА_1 вчинив два таких злочини, до збуту психотропної речовини залучив ОСОБА_2.

Вони обидва вчиняли злочини з метою незаконного збагачення.

Протоколи явки з повинною ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складені вже після їх затримання і викриття у вчиненні злочинів. Своїми показаннями вони не сприяли встановленню джерела розповсюдження психотропної речовини.

За таких обставин, висновок місцевого суду, з посиланням на щире каяття винних і з їх боку сприяння розкриттю злочину, про можливість застосування щодо них обох випробування із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України є неправильним. Вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановлений всупереч вимогам ст.65 і не узгоджується з вимогами ст.75 КК України.

Тому вирок суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчинених обома засудженими злочинів та особі обох засуджених.

Згідно санкції ч.2 ст.307 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Оскільки вироком суду, який підлягає скасуванню за м'якістю призначеного покарання, знято арешт на майно ОСОБА_1 і ОСОБА_2, вирок підлягає скасуванню і у цій частині у звязку з необхідністю забезпечення виконання такого додаткового покарання.

Для звільнення засуджених від такого додаткового покарання, яке є обов'язковим, а також для застосування щодо винних ст.69 КК України в частині основного покарання необхідна сукупність пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Такі обставини щодо обох притягнутих до відповідальності осіб відсутні.

Тому, законних підстав для застосування щодо ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 покарання іншого, ніж передбачено за скоєні ними протиправні діяння, колегія суддів не убачає.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєння ними злочину, який є тяжким, небезпеки цього злочину для інших осіб, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 притягується вперше, має на утриманні малолітню дитину, по місцю роботи характеризується позитивно, ОСОБА_2 за корисливий злочин звільнявся від кримінальної відповідальності з встановленням іспитового строку, однак належних висновків не зробив, і вже через три місяці після закінчення іспитового строку вчинив тяжкий злочин.

З врахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе лише за умови ізоляції їх від суспільства, а тому їм слід обрати  покарання у виді позбавлення волі згідно санкції закону, за якими вони притягнуті до відповідальності.

Оскільки щодо обох винних відсутні обтяжуючі покарання обставини,  остаточне покарання у виді позбавлення волі обом винним призначається мінімальне в межах закону, який передбачає їх відповідальність.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд обирає покарання у виді позбавлення волі,  запобіжний захід їм слід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з 20 січня 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 15 по 24 червня 2011 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 необхідно обчислювати з 20 січня 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 15 червня по 25 жовтня 2011 року.

При цьому враховується час фактичного затримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 –15 червня 2011 року.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

З А С У Д И Л А:

Апеляцію помічника прокурора міста Луцька, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання скасувати.

Залишити обране судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.307 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Обрати йому покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Обрати ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши їх під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 20 січня 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час його перебування під вартою з 15 по 24 червня 2011 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 20 січня 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час його перебування під вартою з 15 червня по 25 жовтня 2011 року.

Вирок суду щодо зняття арешту на майно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Волинської області, а засудженими - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий:

Судді: