Справа №  1-138/11

Провадження №11/0390/50/12 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О.К.

Категорія:ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Матвієнко Н.В. Н В

суддів -  Опейди В.О.,  Лозовського А.О.      

 з участю прокурора  Кухтей-Хилюк Л.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2011 року, -     

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Житомир, без постійного місця проживання, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, раніше судимий:

- вироком Житомирського міського суду від 08.08.1973 року за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі; звільнений 17.05.1976 року по відбуттю покарання;

- вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 18.04.1977 року за ч. 2 ст. 85, ч. 2 ст. 81, ч. 1 ст. 215-3, ст. 208 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі;

- вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.06.1982 року за ст. 102, ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 215-3, ст. 145 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.1988 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Славутського районного суду Хмельницької області від 11.10.1995 року за ч. 4 ст. 140, ч. 3 ст. 193 КК України (в ред. 1960 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.05.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2005 року у за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Волинської області  від 21.10.2005 року засуджено до 3 років позбавлення волі;

- вироком Луцького міського суду  Волинської області від 13.02.2006 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного по даному вироку і вироку Ківерцівського районного суду від 15.08.2005 року до відбуття покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 05.03.2008 року на підставі ст. 81 КК України, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів;

- вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.12.2009 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі;

- вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.02.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- вироком Житомирського районного суду Житомирської області 04.08.2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185  КК України до 4 років позбавлення волі;

- вироком Корольовського районного суду м. Житомир від 08.09.2010 року за ч. 1 ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі;

- вироком Житомирського районного суду Житомирської області 07.12.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі;

- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.06.2011 року за ст.ст. 185 ч. 3 КК України до 6 років позбавлення волі;

- вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 08.09.2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі, -

  - засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 08.09.2011 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу залишено попередню – тримання під вартою.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним  в тому, що 19 жовтня 2008 року близько 1 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в м. Ківерці, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, прийшов до будинку АДРЕСА_1, звідки шляхом вільного доступу таємно повторно викрав холодильну установку для розливу пива, вартістю 5914 гривень 08 копійок, що належить приватному підприємцю ОСОБА_2, чим спричинив потерпілій майнової шкоди.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране йому покарання, посилаючись на те, що він повністю визнав свою вину у вчиненні злочину і активно сприяв його розкриттю, у нього незадовільний стан здоров'я, корім того, він бажає створити сім'ю.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції,   міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції і просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Дану кримінальну справу суд першої інстанції за згодою всіх учасників процесу розглянув у відповідності з вимогами ч.3 ст.299 КПК України, обмежившись допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і дав детальні пояснення з приводу обставин їх вчинення, та дослідженням доказів, що характеризують особу засудженого, а тому визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Так, у відповідності до вироку суду, під час призначення покарання ОСОБА_1 судом у повній мірі враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких.

Суд належним чином дослідив дані, що характеризують особу підсудного, і врахував, що він раніше неодноразово судимий і не має постійного місця проживання.

Окрім того, взято до уваги судом всі пом’якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, про які засуджений зазначає у поданій апеляції, а саме, з'явленням із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, так і обтяжуючі покарання обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства та правильно обрав покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу й на те, що ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за корисливі злочини, за що відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення, в тому числі і умовно-дострокового,   знову вчиняв аналогічні злочини. Наведені обставини свідчать про його вперте небажання ставати на шлях виправлення.

При таких обставинах, обране судом покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.2 ст.185 КК України, що наближене до мінімального, не можна вважати надто суворим.

При призначенні ОСОБА_1 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та визначив йому остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, яке йому було призначено вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 08.09.2011 року.

З огляду на вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів не знаходить, що ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання і вважає його необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчинення нових злочинів.

Посилання засудженого в апеляції на поганий стан здоров'я та бажання створити сім'ю, не є достатніми підставами для пом’якшення призначеного йому покарання.

Підстав для обрання більш м'якого покарання, як про це просить засуджений у своїй апеляції, немає.

В той же час, колегія суддів встановила, що суд в резолютивній частині вироку зазначив рахувати строк відбуття покарання засудженому з моменту фактичного затримання, однак не вказав конкретної дати, а тому ця вказівка суду підлягає уточненню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий 14 листопада 2009 року, отже, і строк відбуття покарання йому слід рахувати з 14 листопада 2009 року.     

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 14 листопада 2011 року щодо нього - без зміни.

        Уточнити резолютивну частину вироку Ківерцівського районного суду від 14 листопада 2011 року в частині  початку строку відбування призначеного покарання та вважати, що строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, тобто з 14 листопада 2009 року.     

Головуючий                     

Судді