24.01.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1765/2011р. Головуючий у першій
інстанції Борко А.Л.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Саліхова В.В., Алєєвої Н.Г.,
при секретарі - Соменко О.П.,
за участю - позивачки ОСОБА_4 та її
представника ОСОБА_5,
- відповідача ОСОБА_6 та його
представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю „Ситрефик-Марин”, приватне підприємство „Крим-Марина-Сервис” про поділ майна, яке є спільною власністю подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину будинку та визначення порядку користування домоволодінням, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 жовтня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, вточнивши позовні вимоги (а.с.10,120, том 2), вказувала, що в період знаходження в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1997 року по 2007 рік набуте майно, а саме житловий будинок та майнові права в ТОВ „Ситрефик-Марин”, ПП „Крим-Марина-Сервіс”, які є спільною сумісною власністю подружжя на підставі ст.ст.60,69,70 СК України, ст.365 ЦК України, та підлягає поділу.
Просила поділити майно шляхом припинення права власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1, виділення їй в натурі вказаного будинку загальною вартістю 1.507.475 грн., виділення ОСОБА_6 в цілому майнових прав стосовно ТОВ „Ситрефик-Марин” та ПП „Крим-Марина-Сервіс” вартістю 7.712.240 грн. та 100.000 грн. відповідно, стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 3.152.382грн. різниці у вартості належних ОСОБА_6 в статутних фондах ТОВ „Ситрефик-Марин” та ПП „Крим-Марина-Сервіс” майнових прав, а також відшкодувати судові витрати.
У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частки за кожним та визначити порядок користування ним.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 жовтня 2011 року у позові ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволений частково. Припинено в цілому право власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1. За ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частку будинку за кожним. В частині вимог ОСОБА_6 про визначення порядку користування будинком відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову щодо визначення порядку користування житловим будинком, скасувати. Змінити рішення суду в цій частині й задовольнити вимоги ОСОБА_6 про визначення порядку користування житловим будинком, а також покласти на ОСОБА_4 понесені ОСОБА_6 судові витрати в повному обсязі.
Представники третих осіб - ТОВ „Ситрефик-Марин”, ПП „Крим-Марина-Сервис” в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином телефонограмою (том 2, а.с.227, 229).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 – задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період з 23.10.1997 року до 11.10.2007 року знаходились в зареєстрованому шлюбі (а.с.4, том 1). В цей період за спільні кошти сторонами побудований та 02.12.2004 року введений в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с.5,7,8-20).
Зі справи видно, що 20 жовтня 1997 року ОСОБА_6 заснував ПП „Крим-Марина-Сервіс” (том 1 а.с.200-208), та за період знаходження у шлюбі набув корпоративні права у ТОВ „Ситрефик-Марин”.
Ухвалюючи рішення в частині вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на житловий будинок в цілому, припинення права власності ОСОБА_6, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_4, заявляючи такі вимоги, не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_6, відсутність його згоди на отримання такої компенсації та припинення права власності на будинок (ч.2 ст.395 ЦК України, ч.ч. 4,5 ст.71 СК України), тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині.
З висновком суду, що будинок АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю подружжя, та про визнання права власності на будинок за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по 1/2 частки за кожним, погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам ст.ст. 60, 61, 70 СК України.
Висновки суду про те, що внески до статутних фондів ПП „Крим-Марина-Сервіс” та ТОВ „Ситрефик-Марин” зроблені ОСОБА_6 за рахунок його особистих коштів, продажу майна, що належало останньому на праві особистої приватної власності, не являються спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягають поділу, відповідають матеріалам справи та наданим сторонами доказам, а саме.
12.07.2004р. ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_8 46% статутного фонду ТОВ „Ситрефик-Марин”, шляхом передачі останньому одного з морських 20-футових контейнерів, придбаних ОСОБА_6 15.10.1996р., тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 (том 1 а.с.260, 263). За договором купівлі-продажу від 05.10.2004р. ОСОБА_6 продав ПП „Ерікс” два морських 20-футових контейнерів за 15900 грн. (том 1 а.с.262), на виручені від продажу контейнерів грошові кошти ОСОБА_6 придбав 4% статутного фонду ТОВ „Ситрефик-Марин” (том 1 а.с.384-387). ПП „Крим-Марина-Сервіс” засновано ОСОБА_6 20.10.1997р., тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 (том 1 а.с. 200-208). У 2005 році ОСОБА_6 відступив права власника ПП „Крим-Марина-Сервіс” ОСОБА_6.(том 1 а.с.217), та з 2006 року він не являється власником підприємства.
Крім того, доводи ОСОБА_4 та її апеляційної скарги щодо поділу майнових прав ПП „Крим-Марина-Сервіс”, ТОВ „Ситрефик-Марин” суперечать вимогам ст.57 СК, ст.ст. 44, 55, 63, 66 ГК України, ст.5 Закону України „Про підприємства в Україні” та ст.ст. 12,13 Закону України „Про господарські товариства”, відповідно до змісту яких внески до статутних фондів не являються об’єктом спільної сумісної власності подружжя, є власністю вказаних підприємства та товариства, не можуть бути предметом поділу за вимогами щодо поділу спільного майна подружжя.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цих частинах постановлено з дотриманням норм матеріального права, підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо порушення судом норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення порядку користування житловим будинком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно технічного паспорту житловий будинок АДРЕСА_1 складається з підвалу та двох поверхів. В підвалі розташовані гараж (26,9 кв.м), комора (23,9 кв.м), передпокій (18 кв.м); на першому поверсі розташовані передпокій (2 кв.м), хол (21,1 кв.м), кухня (15,6 кв.м), туалет (2,1 кв.м) та дві жилі кімнати (45,5 кв.м, 9,0 кв.м); на другому поверсі розташовані хол (18,2 кв.м), санвузол (5,1 кв.м), три жилі кімнати (14,7 кв.м, 24,4 кв.м, 14,2 кв.м) (том 1, а.с.10, 14 зворот).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснила, що за станом здоров’я вона користується приміщеннями, що розташовані на першому поверсі будинку, які просила виділити їй, а ОСОБА_6 просив виділити йому приміщення, що розташовані на другому поверсі.
На підставі викладеного, з врахуванням пояснень сторін, рівності їх часток, а також планування будинку, розміру жилих та підсобних приміщень, колегія суддів вважає можливим встановити наступний порядок користування будинком, а саме: виділити у володіння та користування ОСОБА_4 житлові кімнати площею 45,5 кв.м, 9,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі будинку, а ОСОБА_6 житлові кімнати площами 14,7 кв.м, 24,4 кв.м, 14,2 кв.м, що розташовані на другому поверсі житлового будинку, підсобні приміщення та місця загального користування, що розташовані в напівпідвалі, першому та другому поверхах будинку, а саме: гараж (26,9 кв.м), комору (23,9 кв.м), передпокій (18 кв.м), які розташовані в підвалі будинку, передпокій (2 кв.м), хол (21,1 кв.м), кухню (15,6 кв.м), туалет (2,1 кв.м), що розташовані на першому поверсі будинку, а також хол (18,2 кв.м), санвузол (5,1 кв.м), що розташовані на другому поверсі будинку залишити в загальному користуванні сторін.
Тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення порядку користування житловим будинком не може бути визнано законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в цій частині.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують, не є підставою для скасування рішення суду з підстав, передбачених ч.3 ст.309 ЦПК України, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційних скарг про необґрунтованість стягнутих судом на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу. Розмір компенсації витрат на правову допомогу визначений судом у відповідності до вимог Постанови КМ України № 590 від 27.04.2006р., з врахуванням тривалості судових засідань, часу витраченого саме на здійснення правової допомоги та понесених ОСОБА_6 витрат (т.2, а.с.238-240). Представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 є адвокатом, має відповідне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (том 2 а.с.129).
Керуючись ст.358 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 жовтня 2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визначити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_2, виділивши у володіння та користування ОСОБА_4 житлові кімнати площами 45,5 кв.м, 9,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку.
Виділити у володіння та користування ОСОБА_6 житлові кімнати площами 14,7 кв.м, 24,4 кв.м, 14,2 кв.м, що розташовані на другому поверсі житлового будинку.
Підсобні приміщення та місця загального користування, що розташовані в напівпідвалі, першому та другому поверхах будинку, залишити в загальному користуванні сторін.
В решті рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва
/підпис/ В.В. Саліхов
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна