Справа № 11-94/12 26.01.2012 26.01.2012 03.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-94/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 190, суддя Андрощук В.В.
ч.3 ст. 357 КК України Доповідач апеляційної інстанції
Чебанова-Губарєва Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
головуючого судді: Дзюби Ф.С.
суддів: Івченко О.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.,
за участю прокурора: Максимишина О.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого
- 21.09.2011 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 9 місяців позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, ч. 3 ст. 357 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2011 р. більш суворим, призначеним нинішнім вироком, остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
У відшкодування матеріальної шкоди з засудженого стягнуто на користь ОСОБА_3 – 900 грн., ОСОБА_4 – 3 500 грн., ОСОБА_5 – 2 100 грн., ОСОБА_6 – 700 грн., ОСОБА_7 – 800 грн., ОСОБА_8 – 400 грн., ОСОБА_9 – 730 грн., ОСОБА_10 – 1 400грн., ОСОБА_11 – 1500 грн., ОСОБА_12 – 3 000 грн., ОСОБА_13 – 1 100 грн., ОСОБА_14 – 1 000 грн., ОСОБА_15 – 600 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він протягом березня – вересня 2011 року шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 900 грн., ОСОБА_4 – в сумі 3 500 грн., ОСОБА_5 – в сумі 2 100 грн., ОСОБА_6 – в сумі 700 грн., ОСОБА_7 – в сумі 800 грн., ОСОБА_8 – в сумі 400 грн., ОСОБА_9 – в сумі 730 грн., ОСОБА_10 – в сумі 1 400грн., ОСОБА_11 – в сумі 1500 грн., ОСОБА_12 – в сумі 3 000 грн., ОСОБА_13 – в сумі 1 100 грн., ОСОБА_14 – в сумі 1 000 грн., ОСОБА_15 – в сумі 600 грн. Заволодівши коштами потерпілих, ОСОБА_2 розпоряджався ними за власним розсудом.
Також ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 18.08.2010 р. біля під’їзду АДРЕСА_2 підійшов до ОСОБА_16 ті її сина ОСОБА_7 та повідомив їм неправдиві данні про намір надання допомоги з працевлаштуванням останнього, для чого попросив надати трудову книжку на ім’я ОСОБА_7 Будучи введеною в оману, ОСОБА_16, добровільно передала ОСОБА_2 трудову книжку на ім’я ОСОБА_7., після чого ОСОБА_2 зник з місця скоєння злочину, зазначеним документом розпорядився за власним розсудом.
В апеляції ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, вважає його не справедливим, а термін покарання – великим. Вказує на те, що він хворий на сахарний діабет 2 типу середньої тяжкості на стадії субкомпенсаціі і стан його здоров’я постійно погіршується. Вважає, що суд не достатньо ознайомився з документами, які характеризують стан його здоров’я. На даний час він потребує госпіталізації та інсулінової терапії.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини злочину, викладені у вироку, кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 357 КК України судом встановлена правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтом не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи, достатніх підстав для призначення ОСОБА_2, який вчинив низку злочинів середньої тяжкості, немає.
Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65 КК України врахував як характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, так і дані про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, обставини, які пом’якшують покарання – його щире каяття у вчиненому, захворювання на сахарний діабет 2 типу середньої тяжкості на стадії субкомпенсації.
Підстав вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, колегія суддів не вбачає. Немає підстав і для пом'якшення покарання ОСОБА_2, оскільки наведені ним у своїй апеляції обставини в достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання. А тому призначене засудженому покарання є справедливим і достатнім для його виправлення.
Таким чином, підстав для скасування вироку, як того просить ОСОБА_2, не має.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2011 року, у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: