АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3253/11
Головуючий по 1-й інстанції Андрієць Д.Д.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Пікуля В.П.
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним договору іпотеки та договорів поруки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки від 11 квітня 2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_4, договори поруки, укладені тим же числом між позивачкою і ОСОБА_5 та Банком, посилаючись на те, що спірними угодами порушені права неповнолітньої дитини.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду суперечать встановленим обставинам, так як є очевидним, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 помилялися щодо істотних умов іпотечного договору і договору поруки, а Банк не надав доказів роз?яснення ОСОБА_4 істотних умов іпотечного договору.
Наслідком укладення оспорених угод є порушення прав неповнолітньої дитини.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»і ОСОБА_4 укладений кредитний договір №1/PVN14-04-08.
У забезпечення виконання вказаного договору в той же день між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»і ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладені договори поруки, згідно умов яких Поручителі зобов’язалися перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором.
Окрім того, у той же день між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»і ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, згідно умов якого у забезпечення зобов?язань за кредитним договором в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1, яка придбана боржницею у власність на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року.
11 квітня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого заповіла ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 має неповнолітню дитину –сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука №228 від 15 травня 2008 року надано дозвіл на вчинення правочину щодо відчуження нерухомого майна неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 дозволено продати 2/3 квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності неповнолітньому ОСОБА_6, і прийняти у дар від ОСОБА_4 2/3 квартири АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі –продажу від 18 червня 2008 року ОСОБА_2, діючи від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_6, продала належну їй та її неповнолітньому сину квартиру АДРЕСА_2.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 23 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2010 року, задоволений позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»: стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 у солідарному порядку 1 117 391 грн. заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення іпотечного договору ОСОБА_4 була єдиним власником квартири АДРЕСА_1, а неповнолітній ОСОБА_6 не мав будь-яких прав на вказаний об?єкт нерухомості, отже при укладенні цього договору не потребувалося дозволу органу опіки та піклування.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення має бути вільним та відповідати її внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним; правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх або неповнолітніх дітей.
За змістом ч.3 ст.215 ЦК України окрім сторони правочину вимогу про його недійсність вправі заявити будь-яка особа, проте вона повинна довести, що оспорюваним правочином порушенні її законні права та інтереси.
Обгрунтовуючи недійсність договору іпотеки, ОСОБА_2 у своєму позові по суті послалася на дві обставини: договір іпотеки не був підписаний ОСОБА_2 як законним представником неповнолітнього ОСОБА_6, орган опіки та піклування не дав згоди на укладення договору іпотеки.
За станом на час укладення спірного договору іпотеки ОСОБА_4 була єдиним власником квартири АДРЕСА_1 а тому відповідно до ст.319 ЦК України мала право на свій розсуд розпорядитися належним їй майном, у тому числі укласти договір іпотеки.
У справі відсутні належні докази того, що ОСОБА_4 була законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 і останньому належало право власності чи користування іпотечною квартирою.
Рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука №228 від 15 травня 2008 року у розумінні ст.11, ст.328, ст.331, ст.334, ст.398 ЦК України не є тим юридичним фактом, з яким закон пов?язує виникнення права власності чи права користування на нерухоме майно.
За таких обставин відсутні законні підстави стверджувати, що іпотечний договір укладений з порушенням положень ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей».
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 помилялася щодо істотних умов іпотечного договору, а працівники Банку не роз?яснили їй суті цієї угоди спростовуються наявними у справі доказами, зокрема текстом договору (а.с.50-53) зміст, форма і порядок укладення якого відповідають вимогам закону та який підписаний ОСОБА_4 і завірений нотаріусом, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_5 (а.с.54), розпискою ОСОБА_4 (а.с.56), зі змісту яких вбачається, що подружжя ОСОБА_4 добре розуміли зміст та правові наслідки передачі квартири в іпотеку.
Недійсність договорів поруки обгрунтована у позові недійсністю договору іпотеки, проте таке твердження є безпідставним, оскільки за змістом глави 49 ЦК України порука і застава є окремими і незалежними видами забезпечення виконання зобов?язання.
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.П. Пікуль
В.М. Петренко
Копія