Справа № 1-109/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Октябрський районний суд м .Полтави

Дата документу 20.07.2011

20 липня 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

           головуючого - судді                                            Савченка А.Г.

           при секретарі                                                       Дудка А.С.

           за участю прокурорів                                     Ольшанської Н.Д., Авраменка М.І.

          захисника                                                        ОСОБА_1

          потерпілого                                                         ОСОБА_2

           підсудного                                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Карлівки Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, судимого

  20 жовтня 2004 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135, 70 КК України (далі - КК) на 4 роки позбавлення волі, звільненого  8 травня 2008 року відповідно до постанови цього ж суду від 8 травня 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 21 день із залишенням додаткової міри покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

                 13 березня 2010 року, приблизно о 20 год. 40 хв., підсудний ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до господарства потерпілого ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2 де на грунті неприязнених відносин, умисно, наніс останньому численні удари кулаками та ногами в область голови та верхніх кінцівок, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 3-ї п’ясткової кістки з гематомою, які згідно висновку судово-медичного експерта № 538 від 1 квітня 2010 року відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, а також гематоми та садна шкіри голови.

          Допитаний в суді підсудний вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов не визнав і показав, що в той вечір він прийшов в домогосподарство потерпілого з тим, щоб забрати ОСОБА_4, доньку дружини останнього, з якою на той час співмешкав. Коли на його стук двері відчинив потерпілий і запитав у нього, хто він є, до них з будинку зразу ж вийшла ОСОБА_5, дружина останнього, і побачивши його крикнула потерпілому, щоб той його тримав.  Потерпілий зразу ж наніс йому удар  кулаком в ліву брову, від якого він впав на землю, після чого йому продовжили наносити удари лежачому. В цілому йому було нанесено не менше 30 ударів, в тому числі один удар лопатою по голові, від якого була заподіяна рубана рана голови. Він намагався весь час вирватись від потерпілого і його дружини і коли це йому вдалось, він залишивши куртку на місці побиття, втік звідти до кіосків, де повідомив незнайомій жінці, що його побили та попросив викликати працівників міліції. Вважає, що не він заподіяв потерпілому, а навпаки йому останнім були заподіяні тілесні ушкодження і що саме потерпілий повинен нести за це відповідальність. Він же потерпілому тілесних ушкоджень на спричиняв. З цих підстав він не визнає заявлений потерпілим цивільний позов, вважаючи, що саме таким чином той хоче поліпшити свій матеріальний статок та погасити кредити.

          Суд критично оцінює показання підсудного, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів, а тому розцінює їх як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає. При цьому суд виходить з наступного.

          Допитаний в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_2 показав, що  13 березня 2010 року, приблизно о 20 год. 40 хв., він разом з дружиною ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 знаходився вдома. В цей час в вікно будинку хтось постукав. Він відчинив двері і на порозі будинку побачив підсудного, який нічого не пояснюючи, наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого він впав на підлогу, прикривши при цьому голову лівою рукою. В цей час підсудний наніс йому удар ногою у взутті по тильній поверхні лівої руки, від чого він відчув різкий і сильний біль, та у скроневу ділянку голови зліва, а також продовжив наносити йому лежачому удари в область голови. Непритомніючи від отриманих ушкоджень, він почув крик онука, на який вибігла його дружина та затягла його в будинок, а підсудний в цей час втік. Зазначив, що підсудному він ударів не наносив. Причина, по якій той прийшов до його будинку та побив його йому невідома. Вважає, що підсудний, стверджуючи про те, що він нібито побив його, таким чином захищається від пред’явленого обвинувачення та намагається уникнути покарання за вчинене.

          Свідок ОСОБА_5, дружина потерпілого, в суді, підтвердила факт заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підсудним, зазначивши, що коли в той вечір в указаний час хтось постукав у вікно їх будинку і чоловік пішов відчиняти двері, вона зайшла в спальню і знаходилась там доти, доки не почула крик свого онука, що б’ють дідуся. Коли на його крик вона вибігла в коридор, то побачила, що потерпілий лежав на підлозі, а над ним стояв підсудний напівроздягнений, без верхнього одягу, який був дуже агресивний і в стані чи то алкогольного, чи наркотичного сп’яніння і  замахнувся, щоб нанести йому удар ногою. Захищаючи чоловіка, вона підставила свою руку і удар прийшовся їй по руці. Вона спробувала його утримати за волосся, однак він схопивши її за руку, повалив на підлогу, після чого сам з місця скоєння злочину втік. Причина такої поведінки підсудного їй невідома.

          Із показань неповнолітнього свідка  ОСОБА_6 слідує, що 13 березня 2010 року ввечері він знаходився вдома і дививсь телевізор. Мами в цей час вдома не було. Приблизно о 21 год. хтось постукав у вікно і потерпілий пішов відчиняти двері. Коли хвилин через дві після цього загавкала собака, він вийшов подивитись, що там відбувається і побачив, що потерпілий лежав біля порогу будинку, прикриваючи голову руками та намагаючись встати. Біля нього стояв підсудний, який в цей час наніс потерпілому удар ногою в область голови, який прийшовся в руку, якою той прикривав голову. Він зразу ж про побачене сказав бабусі –ОСОБА_5, яка миттю вийшла на вулицю. Що там відбувалось далі, йому невідомо, оскільки після цього він залишався в будинку.

          Свідок ОСОБА_4 в суді підтвердила факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень підсудним за обставин, викладених вище, зазначивши при цьому, що про це їй відомо як зі слів самого потерпілого, так і свідка ОСОБА_5, яка являється її матір’ю. Сама ж вона очевидцем цієї події не була, так як в той вечір її не було вдома. Заперечила факт перебування з підсудним у відносинах співмешкання, підтвердивши при цьому факт знайомства з ним. Зазначила, що бачила підсудного ввечері  незадовго до скоєння ним злочину в приміщенні кафе «Піт стоп»у нетверезому стані.

          Згідно висновку судово-медичного експерта № 538 від 1 квітня 2010 року (том 1 а. с. 51-52) потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна розділити на декілька груп:

- до першої групи відноситься перелом 3-ї п’ясткової кістки з гематомою, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я ;

- до другої групи відносяться гематома та садно шкіри голови, які оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричини короткочасний розлад здоров’я.

Тілесні ушкодження обох груп утворилися не менш ніж від двохкратної дії травмуючого фактору, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище.

В ході відтворення обстановки і обставин події злочину під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_2 підтвердив свої показання про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень підсудним, вказавши при цьому на спосіб та механізм їх спричинення, протокол про що був досліджений в ході судового слідства (том 1 а. с. 54-60).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 744 від 26 квітня 2010 року (том 1 а. с. 62-63) показання потерпілого дані ним в ході відтворення обставин та обстановки події від 14 квітня 2010 року загалом не протирічать механізму  утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому  суд виходить з того, що показання потерпілого протягом усього часу розгляду справи являються логічно послідовними та повністю узгоджуються з іншими доказами по справі і їм не суперечать, що дає підстави суду прийняти їх до уваги як правдиві та покласти разом з іншими доказами в основу обвинувачення підсудного.

Не приймаючи до уваги показання підсудного з мотивів наведених вище,  суд враховує також те, що вони вочевидь є надуманими, сумнівними та такими, що спростовуються іншими доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_4 категорично заперечила факт співмешкання з підсудним, про що він стверджує як причину його прибуття до місця проживання потерпілого, де вона повинна була знаходитись. Вона також заперечила той факт, що ввечері того дня вона повинна була знаходитись вдома та те, що до неї мав прийти підсудний.

Всі вищезазначені особи, а також свідок ОСОБА_7 підтвердили в суді факт перебування підсудного в стані алкогольного сп’яніння, що заперечує він сам. Цей факт також підтверджується висновком медичного огляду підсудного з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 13 березня 2010 року (том 1 а. с. 19).

Як надумані суд розцінює показання підсудного про те, що потерпілий побив його, спричинивши йому тілесні ушкодження, які у нього виявлені. При цьому суд виходить з того, що об’єктивно із-за віку та стану здоров’я потерпілий не міг нанести йому тієї кількості ударів, на яку підсудний вказує та й за умови відсутності будь-якого опору з його боку, що є алогічним.

Крім того, свідок ОСОБА_7 в суді підтвердила, що підсудний, коли прийшов до неї на роботу роздягненим і з тілесними ушкодженнями розповідав їй, що його побили біля кафе «Піт стоп»невідомі і що він при цьому встиг зняти з себе та сховати куртку, в якій він знаходився, щоб вони її не забрали.

Зважаючи на те, що на місце скоєння злочину підсудний прийшов напівроздягненим, а також на те, що його одяг знаходився в іншому, а не на місці скоєння злочину, місці, що підсудний протягом дня 13 березня 2010 року проводив час з невідомими особами і перебував в стані сп’яніння, суд приходить до висновку, що тілесні ушкодження йому були спричинені в іншому місці та іншими особами, а не потерпілим.

Отже, виходячи з наведеного суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд вважає вірною кваліфікацію його діянь за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він умисно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Обставин, які пом’якшують покарання підсудного, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за сукупністю вироків, оскільки після постановлення попереднього вироку суду, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

По справі потерпілим заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 80000 грн. Однак, оскільки ним не наведені розмежування розмірів матеріальної та моральної шкоди і не наведено обґрунтувань заподіяння останньої, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.

Судових витрат і речових доказів по справі немає.

               Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

                 ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України  і засудити його на один рік шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю вироків у виді двох років позбавлення волі, приєднавши до призначеного покарання частину невідбутого покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2004 року.

          Строк відбування покарання рахувати з 13 березня 2010 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

               Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді  взяття під варту залишити без змін.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з підсудного матеріальної та моральної шкоди в сумі 80000 грн. залишити без розгляду.

               Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

          Суддя Октябрського

          районного суду                                                            А. Г. Савченко