Справа № 2-470/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" серпня 2011 р.                                                                      м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Пороховий Г.  І.

               за участю секретаря  Квашук О. М.,

розглянувши   у відкритому судовому засіданні  в залі суду у місті  Липовець цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Щасливецької сільської ради Липовецького району Вінницької області  про визнання права власності на самовільно збудовану  споруду

                                                               В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

  Позивачка  звернулась  до суду із  позовом  до відповідача про визнання права власності за нею   на самочинно   збудований  сарай «Ж».  Позов  обґрунтувала тим, що   вона  є  власником  житлового  будинку  з  господарськими  будівлями, який  розташований  по  АДРЕСА_1  Нею,  на  території  даного  господарства,  було  самочинно  збудовано   сарай,  позначений   літ. «Ж».  Даний  сарай  побудований  на  земельній  ділянці,  призначеній  для  будівництва  та  обслуговування  житлового  будинку,  господарських  будівель  та  споруд,  однак  без  належного  дозволу.  В  даний  час  виникла  необхідність  належно  оформити  даний  нерухомий  об’єкт,  однак Щасливецька сільська рада Липовецького районну відмовила  їй  в  узаконенні  самочинного  будівництва  з  посиланням  на  те,  що  на  окремо  побудовані  господарські  будівлі  не  поширюється  дія  постанови Кабінету  Міністрів   України   від 09.09.2009  року № 1035 «Про  затвердження  тимчасового  порядку  прийняття  в  експлуатацію  закінчених  будівництвом  приватних  житлових  будинків  садового  типу  без  дозволу  на  виконання  будівельних  робіт».Просить    визнати  за  нею  право  власності  на  самочинно  збудований  сарай  «Ж»1994  року  побудови.

   В судовому засіданні представник позивачки –ОСОБА_2 діючий на підставі  угоди від 01.08.2011  підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві,  просить визнати  право  власності  на  самочинно  збудований  сарай  «Ж», 1994  року  побудови,  що  розташований  по  по  АДРЕСА_1.

        Представник Щасливецької сільської ради Липовецького району Вінницької області в судове засідання не з’явився, проте надав суду заяву, в якій  позов визнають та просять суд справу розглянути за їх відсутності.

       Заслухавши пояснення   сторін, дослідивши   докази  надані  у  справі  суд  прийшов до висновку, що   позов    підлягає   задоволенню  з наступних підстав

       Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

    Судом встановлено, що позивачці (згідно   свідоцтва на право на спадщину  від 03 січня 2003 року)  - належить   житловий будинок  по АДРЕСА_1 (а.с.5).

       На  земельній ділянці, яка знаходиться на території вказаного вище домоволодіння,   та яка  знаходиться  в  користуванні  позивачки,  на  що  вказує  довідка  Щасливецької сільської ради за № 291  від 23.05.2011  року ( а. с. 7),  в 1994 році  ОСОБА_1  самочинно  збудувала  сарай,  позначений  на плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по  по АДРЕСА_1. Належного дозволу чи належно затвердженого проекту для  будівництва вказаних об’єктів нерухомого майна  позивачка  не отримувала.

      Встановлені судом правовідносини регулюються  наступними нормами ЦК України .

     Відповідно до ст.375 ЦК України, якщо власник земельної ділянки збудував на ній будівлі та споруди, то він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди і інше нерухоме майно.  Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлені ст. 376 ЦК України.

    Як вбачається зі  змісту  ч.1 ст.376 ЦК України   житловий будинок, будівля, споруда, інше  нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без  належного дозволу чи належно затвердженого  проекту, або з істотним  порушенням будівельних норм і правил.

     Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).                                                                                               Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

       Статтею  331 (п.1 ч.1) ЦК України закріплено, що  право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. (створення майна).                                                                                                                                       Приймаючи до уваги,  що саме позивачкою було здійснене самочинне будівництво без відповідної будівельно-земельної документації на  її земельній ділянці, що будівництво сараю завершено;  та те, що самочинно збудоване не порушує права інших осіб, - за позивачкою може бути визнано право власності на самочинно  збудовану нею  споруду.                                                        На підставі ч.4 ст.174 ЦПК України,  у разі визнання відповідачем позову,  суд, за наявності  для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

        Враховуючи, що  визнання відповідачем позовних вимог  -  не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, а позивачкою  при самочинному будівництві   всі перераховані вище умови виконані -  суд  приймає  визнання  відповідачем позову  та виносить рішення про його задоволення .

        На підставі  вищевикладеного ст.ст. 331, 375, 376  ЦК України, керуючись ст.   10, 11,  60, 174, 209-215 ЦПК України,   суд

                                                                   В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов задовольнити.

    Визнати  за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нею нерухоме майно –сарай,  позначений   літерою  «Ж»,1994 року забудови,  розташований   за адресою АДРЕСА_1

    Право власності на зазначене  нерухоме  майно підлягає державній реєстрації.

  Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після  закінчення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не  буде подано апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя:Г. І. Пороховий