Справа № 2-195/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем         України

"18" серпня 2011 р.                                                                      м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Пороховий  Г.  І.

               за участю секретаря                                                  Квашук       О. М.,

     розглянувши   у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець  цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ „Екобуд” м.Київ про стягнення належних виплат при звільненні працівника  -

                                                            В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

        Позивач звернувся до Липоівецького районного суду з  позовом до відповідача ТОВ "ЕкоБуд" посилаючись на те, що  з 08 лютого  2008 року  року він працював у  ТОВ „Екобуд” у якості чергового електрика.    Наказом № 0506-К к від 06 травня 2009 року позивач  був звільнений згідно ст.  38 Кзот України за власним бажанням.  При звільненні  йому не виплатили затриману заробітню плату за три місяці роботи та компенсацію за невикористану відпустку. 03 липня 2009 року відповідач  частково погасив заборгованість в розмірі 3500 гривень. У порушення ст. 116 Кзот України відповідач не зробив із позивачем  остаточний розрахунок при звільненні.     Згідно з ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред1явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.     Відповідно до ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати по вині власника або уповноваженого ним органу сум які належать звільненому робітнику у строки, вказані у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору, про їх розмір, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.    Позивач  неодноразово звертався до відповідача з проханням про видачу йому  довідки про розмір заборгованості по з/платі на момент звільнення, однак позивачеві  було відмовлено у її видачі. Потім позивач  звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому довідки, про що свідчить повідомлення, однак до цього часу довідку  відповідач  позивач  не видав.

        У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач порушив його права, так як затримав компенсацію за невикористану відпустку з травня 2009 року по січень 2011 року, а тому відповідно до вимог чт.117 КЗпП України, відповідач повинен оплатити середню заробітну плату за час затримки, яка складає виходячи з його заробітку 2400 гривень та двадцять один місяць, дорівнює 50400 гривень,Ё яку він просить стягнути з відповідача.

          Відповідач скориставшись своїм правом передбаченим ч.2 ст.158 ЦПК України, просить суд розглянути справу без участі представника відповідача, надав суду заперечення проти позову ОСОБА_1 в якому зазначив, що  за період роботи позивача з лютого 2008 року  по травень 2009 року, позивачу було нарахована заробітної плати всього 16 958,75 грн., та виплачено  16 958,75 грн. Остання виплата дійсно була з невеликою затримкою в зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві проте, на даний час відповідач повністю розрахувався з позивачем. Про отримання Позивачем заробітної плати в повному обсязі свідчить підпис позивача у відомостях отримання заробітної плати (додаються). Таким чином, ТОВ «Екобуд»не має заборгованості по заробітній платі перед Позивачем. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що Позивач в позовній заяві зазначає, що його середня заробітна плата складає 2 400, 00 грн. Як вбачається з таблиці та підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати, такі твердження Позивача не відповідають дійсності, оскільки середня місячна заробітна плата Позивача складала 1059,92 грн. на місяць (16 958,75 : 16 місяців = 1059,922 грн.). Проте, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку    не    підлягають    задоволенню,    оскільки    Відповідач    всі зобов'язання щодо оплати праці перед Позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується  відповідними документами. Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. П. 1 ст. 58 ЦПК України, передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач жодним чином не обґрунтував та не підтвердив, наявність простроченої  виплати по заробітній платі, не зазначив розрахунку з якого він виходив при обчисленні середнього заробітку, а тому вимоги позивача не мають під собою жодних обґрунтувань. Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 57-60, 128 ЦПК України, ст. 97 КЗпП України, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.          

          Заслухавши позивача, зачитавши заперечення відповідача, дослідивши всі зібрані по справі докази, та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

                 Із трудової книжки на ім’я   ОСОБА_1  ( а.с.3) убачається , що він 06 травня 2009 року був звільнений  за ст.. 38 КЗ Пп України за власним бажанням  згідно наказу №0506-к від 0605.2009 року.  З відомості отримання заробітної плати ( а.с. 20) свідчить підпис позивача витікає , що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була виплачена у повному обсязі, про що зазначив представник відповідача  у запереченні проти позову.

          Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

          Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду посилається на те, що відповідач своєчасно не розрахувався, тобто затримана заробітну плата за три місяці та компенсація за невикористану відпустку, що складає 21 місяць і виходячи з його середнього заробітку 2400 гривень становить 50400 гривень.

          Таким чином позивач звертається про стягнення штрафних санкції з відповідача за несвоєчасний розрахунок. Як слід з довідки відповідача повний розрахунок за невикористану відпустку позивач отримав в грудні 2010 року, до суду звернувся лише 17 березня 2011 року. Таким чином для стягнення з відповідача  штрафних санкції які передбачені ст..117 КЗпП України підстав немає, оскільки на такі стягнення поширюється трьохмісячний термін звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, з часу коли позивач  дізнався про порушення свого права, а про порушення свого права позивач дізнався з дня його звільнення за власним бажанням.  Крім того у судовому засіданні,  позивач жодним чином не обґрунтував та не підтвердив, наявність прострочених  виплати по заробітній платі.

          За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

                                                                       В И Р І Ш И В:

           Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Екобуд»місто Київ про стягнення належних виплат при звільненні працівника.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Після закінчення цього строку рішення набирає законної сили.

Суддя:Г. І. Пороховий