Справа №  2-543/11

  10.11.2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

10 листопада 2011   року  Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого -        судді  Самсонової О.А.

при секретарі -       Сакун А.С.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Полтава Моторс»про зміну формулювання причини та дати звільнення, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «Полтава Моторс»до ОСОБА_3 про зобов’язання здійснити передачу матеріальних цінностей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3  звернулася в суд з позовом до відповідача про зміну формулювання причини та дати звільнення, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що з 20 березня 2010 року по 31 травня 2010 року працювала директором ТОВ «Полтава Моторс». Звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Але в день звільнення чи пізніше відповідачем їй трудову книжку видано не було. Тому ОСОБА_3 просила суд зобов’язати ТОВ «Полтава Моторс»видати їй трудову книжку, змінити дату її звільнення на фактичний день видачі трудової книжки, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 15000 грн. на відшкодування завданої незаконними діями відповідача моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивач звернулась до суду з заявою про доповнення позовних вимог. Посилаючись на те, що відповідач без будь-яких до того підстав звільнив її за прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, просила суд також зобов’язати ТОВ «Полтава Моторс»змінити формулювання причин її звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України –за прогул без поважних причин, на ст.38 КЗпП України –за власним бажанням.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому посилався на те, що позивач з 25 травня 2010 року на роботі не з’являлась без поважних причин. Тому 10.11.2010 року ТОВ «Полтава Моторс»було видано наказ №8-к про звільнення за прогул без поважних причин. Будучи особою матеріально-відповідальною, позивач матеріальних цінностей відповідачу не передала. Тому просив зобов’язати ОСОБА_3 провести передачу ТОВ «Полтава Моторс»матеріальних цінностей, переданих їй на відповідальне збереження згідно актів прийому-передачі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, уповноваживши ОСОБА_1 представляти її інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві та заяві про доповнення позовних вимог обставини.  Просив позов задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на його безпідставність.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, в його задоволенні просила відмовити. Зустрічний позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,  дослідивши зібрані по справі докази,  приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 20 березня 2010 року виконувала обов’язки директора, а з 26 березня працювала директором ТОВ «Полтава Моторс».

Свої трудові обов’язки ОСОБА_3 виконувала фактично по 31 травня 2010 року.

Згідно наказу від 10.11.2010 року №8-к позивач звільнена з роботи за прогули без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.77).

Вказаний наказ є таким, що виданий всупереч вимогам норм чинного законодавства.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України  трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин  протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147?, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до стаття 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення (в тому числі звільнення) власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи такі пояснення по суті порушення трудової дисципліни від позивача засновником як особою, уповноваженою вирішувати питання щодо прийняття на роботу та звільнення директора ТОВ «Полтава Моторс», не вимагались.

В матеріалах справи наявні два листа ТОВ «Полтава Моторс»на адресу ОСОБА_3,  але в них відсутня вимога власника підприємства надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.

Так, в листі від 10.06.2010 року №40 зазначено, що позивачу необхідно надати підтвердження своєї довготривалої відсутності на роботі, або повідомити про свої наміри будь-яким зручним способом (а.с.60).

В листі від 15.07.2010 року №47 на ім’я ОСОБА_3 вказано, що їй необхідно з’явитись для передачі справ, товарно-матеріальних цінностей та документів суворої звітності і отримати трудову книжку (а.с.62).

Але як вбачається з повідомлення поштової організації «Укрспецкур’єр»вказані листи адресату ОСОБА_3 не вручені, оскільки представником поштової організації вона не розшукана.

Зазначені повідомлення не надавали підстав вважати, що позивач від надання пояснень відмовилась. Їх наявність була перешкодою для винесення наказу про звільнення.

Факт відсутності ОСОБА_3 на роботі було зафіксовано актами ТОВ «Полтава Моторс»про порушення внутрішнього трудового розпорядку (а.с.47-58).

Згідно вказаних актів в кількості 23 штук ідентичного змісту ОСОБА_3 самовільно без поважних причин і без дозволу керівництва та без виробничої потреби не з’явилася на своєму робочому місці о 09.00 ранку і була відсутня протягом робочого тижня 17.05.2010 –24.05.2010 року (акт №1 від 24.05.2010 року), 25.05.2010 –01.06.2010 року (акт №2 від 01.06.2010 року), 02.06.2010 –07.06.2010 року  (акт №3 від 01.07.2010 року), 08.06.2010 –14.06.2010 року (акт №4 від 14.06.2010 року), 15.06.2010 –21.06.2010 року (акт №5 від 21.06.2010 року), 22.06.2010 –30.06.2010 року (акт №62 від 30.06.2010 року), 01.07.2010 –05.07.2010 року (акт №7 від 05.07.2010 року),  06.07.2010 –12.07.2010 (акт №8 від 12.07.2010 року), 13.07.2010 – 19.07.2010 року (акт №9 від 19.07.2010 року), 20.07.2010 –31.07.2010 року (акт №10 від 31.07.2010 року), 01.08.2010 –09.08.2010 року (акт №11 від 09.08.2010 року), 10.08.2010 –16.08.2010 (акт №12 від 16.08.2010 року), 17.08.2010 –23.08.2010 року (акт №13 від 23.08.2010 року), 23.08.2010 – 31.08.2010 року (акт №14 від 31.08.2010 року), 01.09.2010 –06.09.2010 (акт №15 від 06.09.2010 року), 07.09.2010 –13.09.2010 року (акт №16 від 13.09.2010 року), 14.09.2010 –20.09.2010 року (акт №17 від 20.09.2010 року), 21.09.2010 –30.09.2010 року (акт №18 від 30.09.2010 року), 01.10.2010 –11.10.2010 року (акт №19 від 11.10.2010 року), 12.10.2010 –18.10.2010 року (акт №20 від 18.10.2010 року), 19.10.2010 –25.10.2010 року (акт №21 від 25.10.2010 року), 26.10.2010 –31.10.2010 року (акт №22 від 31.10.2010 року), 01.11.2010 –10.11.2010 року (акт №23 від 10.11.2010 року).

Таким чином згідно вказаних актів зафіксовано відсутність ОСОБА_3 на роботі в період з 17.05.2010 року по  10.11.2010 року кожного дня, включаючи неробочі та вихідні дні.

Всі вказані акти були складені п’ятьма особами –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, четверо з яких були допитані судом в якості свідків.

Але жоден із свідків не зміг пояснити обставини складення кожного акта, ким та за яких обставин вони були включені в комісію для складення актів, ким та коли вони складались, хто перевіряв відсутність ОСОБА_3 на роботі та в який час, причини її відсутності, а також кількість таких актів, складених за їх участі.

Так, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 взагалі не пам’ятали чи брали участь у складенні актів про відсутність ОСОБА_3 на роботі, а якщо брати до уваги дані цих актів, такі акти в кількості 23 штук за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 складались майже кожного тижня протягом тривалого часу - з 17.05.2010 року по  10.11.2010 року. Тобто таку обставину як складення акту відносно директора підприємства, яка повторювалась щотижня протягом півроку, на думку суду вказані особи мали б запам’ятати.

Як пояснив свідок ОСОБА_5 у серпні 2010 року він перебував  у відпустці, але за його участі у серпні 2010 року складені чотири акти про відсутність ОСОБА_3 на роботі №11-14 (а.с.52-54).

Крім того, дані вказаних актів суперечать іншим доказам, наданим відповідачем.

Так, відповідачем надано письмові пояснення від імені ОСОБА_3 на ім’я засновника підприємства ОСОБА_9, які датовані 27.05.2010 року (а.с.149),  в той час  як згідно акту №2 від 01.06.2010 року вона в цей день була відсутня на роботі.

На підставі викладеного вказані акти викликають сумнів в їх достовірності, а тому не є беззаперечним доказом порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни, вчинення прогулу.

Такі сумніви суду посилюються з огляду на зміст листа ТОВ «Полтава Моторс»на адресу ОСОБА_3,  від 15.07.2010 року №47, в якому вказано, що їй необхідно з’явитись для передачі справ, товарно-матеріальних цінностей та документів суворої звітності і отримати трудову книжку (а.с.62).

Якщо 15.07.2010 року ОСОБА_3 повідомлялось про необхідність отримати трудову книжку, значить вона була звільнена, а тому не зрозуміло мети складення актів про порушення ОСОБА_3 внутрішнього трудового розпорядку за період з 16.07.2010 року по 10.11.2010 року.

На думку суду відповідач сам собі суперечить, вказуючи в зустрічній позовній заяві, що з 25.05.2010 року позивач була відсутня на роботі, та складаючи акти про її відсутність з 17.05.2010 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_3 10.11.2010 року згідно наказу №8-к відбулося з порушенням чинного законодавства про працю та прав позивача.

В той же час ряд непрямих доказів підтверджує факт звернення ОСОБА_3 17.05.2010 року до засновника підприємства з заявою про її звільнення.

Так, в матеріалах справи наявні акт від 31.05.2010 року прийому-передачі ОСОБА_3 ОСОБА_10 журналу реєстрації транспортних засобів, виданих довідок-рахунків та транзитних знаків ТОВ «Полтава Моторс»р.№5463 від 03.02.2009 року, а також акт  від 31.05.2010 року прийому-передачі ОСОБА_3 печаток ТОВ «Полтава Моторс», транзитних номерних знаків, мобільного телефону, корпоративної карти «Київстар»та ряду документів, а також акт  прийому-передачі від 31.05.2010 року від ОСОБА_3 комісії довідок-рахунків та журналу реєстрації ТОВ «Альфа Плюс»(а.с.90-92).

Достовірність наведених актів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, допитаних в судовому засіданні.

Крім того, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 повідомили суду, що бачили ОСОБА_3 17 травня 2010 року, коли вона з заявою про звільнення йшла до засновника. Свідки ознайомились зі змістом заяви, підтверджують, що це була саме заява ОСОБА_3 на звільнення. Згодом позивач їм повідомила, що заяву подала.

На підставі наведеного суд вважає доведеним факт вжиття ОСОБА_3 заходів до припинення трудових відносин з відповідачем з 31.05.2010 року, подання нею заяви про звільнення.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Оскільки ОСОБА_3 за два тижні до дня звільнення було подано заяву про звільнення суд вважає, що трудовий договір між нею та ТОВ «Полтава Моторс»було розірвано за ініціативою працівника за ст.38 КЗпП України 31.05.2010 року. Для звільнення позивача 10.11.2010 року за прогул відповідно до  п.4 ст.40 КЗпП України  підстави були відсутні.

Відповідно до ст.235  КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку  і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що трудова книжка ОСОБА_3 оформлена та очікує видачі позивачу.

Враховуючи, що трудова книжка позивача відповідачем оформлена на  підставі  наказу №8-к від 10.11.2010 року, яким позивач звільнена з роботи за прогул, суд не вважає, що вона оформлена належно.

Оскільки відповідачем ні трудова книжка, ні копія наказу про звільнення вручені не були, суд вважає, що позивач звернулась до суду за захистом свого права без порушення строків, встановлених ст.233 КЗпП України.

Тому необхідно зобов’язати ТОВ «Полтава Моторс»змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_3, видати належно оформлену трудову книжку на її ім’я.

Оскільки відповідач не видав позивачу у встановлені законом строки належно оформлену трудову книжку, на підставі ст.47 КЗпП України , п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Періодом затримки видачі трудової книжки на час розгляду справи судом  є період з 01 червня 2010 року (день, наступний за днем звільнення) по 10 листопада 2011 року, тобто, 17 місяців 8 робочих днів.

При вирішенні питання про розмір  середнього заробітку за час вимушеного прогулу  суд бере до уваги довідку, надану відповідачем  (а.с.31),  та обраховує середній заробіток  відповідно до вимог  Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за наступним розрахунком:

нарахована заробітна плата за останні два повні місяці роботи:

889 грн.(квітень  2010 року)+ 889 грн.(травень  2010 року)=1778 грн.;

середньомісячна заробітна плата складає 889 грн.,

середньомісячна кількість робочих днів –20 дн. = (22 р.д. у квітні + 18 р.д. у травні)/2 міс.;

середньоденна заробітна плата –44 грн. 45 коп. = (889 грн. сер.зарпл./20 дн. середньоміс. кільк. р.дн.).

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума 15468 грн. 60 коп. (889 грн. х 17 місяців + 44,45 грн. х 8 робочих днів)  середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем  законних прав позивача ОСОБА_3,  що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали  від неї  додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню. Але розмір такої шкоди позивачем дещо перебільшений. Суд, виходячи з засад розумності, добросовісності та справедливості,  зважаючи на ступінь моральних страждань позивача та на фінансовий стан відповідача, визначає розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. та приходить до висновку, що з  відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Доказів на обґрунтування моральної шкоди в більшому розмірі позивач суду не надала.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15468 грн. 60 коп., 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, всього підлягає до стягнення 16468 грн. 60 коп.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «Полтава Моторс»до ОСОБА_3 про зобов’язання здійснити передачу матеріальних цінностей, суд приходить до наступних висновків.

Як на підставу зустрічного позову відповідач посилається на те, що позивач до даного часу матеріальних цінностей, переданих їй на відповідальне збереження, не передала.

Факт здійснення позивачем такої передачі відповідач заперечує.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Заперечуючи проти зустрічного позову представник позивача надав суду оригінали трьох актів від 31.05.2010 року приймання - передачі печаток, документації та матеріальних цінностей, а також розписку ОСОБА_10 про прийняття від ОСОБА_3 документів (а.с.90-92, 96).

Посилання представника відповідача, що вказані ати складені за участю осіб, які не є працівниками ТОВ «Полтава Моторс»як то ОСОБА_10, суд до уваги не бере, оскільки акт приймання-передачі матеріальних цінностей ОСОБА_3 також складено за участі ОСОБА_10, достовірність цього акту відповідач не оспорює (а.с.74).

Як непрямий доказ здійснення передачі майна ОСОБА_3 суд розцінює факт наявності у відповідача печаток підприємства, які згідно акту прийому-передачі від 31.05.2010 року позивач передала комісії (а.с.91). Відбитки такої печатки наявні на залучених відповідачем до справи документах: копії наказу, витягу з журналу обліку руху трудових книжок, довідці про середню заробітну плату ОСОБА_3, зустрічній позовній заяві, наказі про звільнення, тощо  (а.с.26, 30, 31, 66-67, 77).

Будь-які дані щодо проведення відповідачем на підприємстві інвентаризації суду не подавались.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено факту не здійснення передачі матеріальних цінностей позивачем. В задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за його недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає  до стягнення судовий збір   пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

Керуючись ст.  ст. 209,   213- 215  ЦПК України, суд,   -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава Моторс»змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_3 згідно наказу Товариства  з обмеженою відповідальністю «Полтава Моторс»від 10 листопада 2010 року №8-к, вважати звільненою 10 листопада 2011 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава Моторс»видати ОСОБА_3 належно оформлену трудову книжку на її ім’я.

Стягнути   з Товариства  з обмеженою відповідальністю «Полтава Моторс»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15468 грн. 60 коп., 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, всього стягнути 16468 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю  «Полтава Моторс»до ОСОБА_3 про зобов’язання здійснити передачу матеріальних цінностей –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Полтава Моторс»судовий збір у розмірі  470 грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня одержання його копії.

Головуючий                              (підпис)                              О.А.Самсонова