Справа № 2-2225/11

Провадження №2/408/445/12

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Сільченко В.  Є.

при секретарі Столбова М. В.,  представника позивача:                             ОСОБА_1

        представника відповідача:                        ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізького залізорудного комбінату» про стягнення моральної шкоди, суд

                                     ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3  звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства  «Криворізький залізорудний комбінат»   та Відділення  виконавчої  дирекції Фонду  соціального страхування  від  нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних захворювань України  в  м. Кривому  Розі  Дніпропетровської  області  - про відшкодування моральної шкоди, причиненої в результаті отримання професійних  захворювань та стійкої втрати працездатності.                    

Позивач в обґрунтування  своїх  позовних вимог  вказав  на те,  що  в  період з 29.07.1997 по 2006 р.р. працював підземним прохідником, підземним кріпільщиком 3 розряду на підприємстві – відповідача в ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступником на теперішній час являється Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»  в Шахтоуправлінні «Родіна». 06 квітня 2006 року  (протоколом № 663) Рішенням лікувально – експертної комісії Українським  науково – дослідним  інститутом  промислової  медицини  йому було встановлено професійні  захворювання: радикулопатія попереково – крижова внаслідок задньої нестабільності тіла з вираженими статико – динамічними порушеннями, стабільним больовим синдромом і нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок з явищами перемежної кульгавості; вегетативно – сенсорна полінейропатія рук першого – другого ступеню з дистрофічним синдромом у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу зі стійким больовим синдромом, деформуючого артрозу і періартрозу ліктьових суглобів першого ступеню та помірно вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом. По висновку медико – соціально експертної комісії йому було встановлено первинно 17.05.2006р. 50% втрати професійної працездатності, з яких  30% - радикулопатія та 20% ВСП. При наступних переоглядах в 2007, 2009, 2011р.р. було підтверджено 50 відсотків втрати працездатності, його визнано інвалідом 3 групи. Наступне переосвідчення 01.05.2013 року. В результаті, позивач  вважає та зазначає, що саме з вини підприємства – відповідача він втратив працездатність, отримав профзахворювання, являється інвалідом, змушений постійно проходити курси лікування, в зв’язку з погіршенням в стані здоров'я, по причині вищевказаних фактів на теперішній час змушений переносить щоденні фізичні болі та моральні переживання: скаржиться на  стійкий біль та обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта; непокоять болісні відчуття в плечових, ліктьових та колінних суглобах; має проблеми при ходьбі;  відчуває періодичне оніміння кінцівок. В зв’язку з постійними больовими відчуттями зазначає, що не має можливості спати, займатися побутовими справами. Особливо болі в спині загострюються при різкій зміні положення тіла, при зміні погоди. Не має змоги займатися улюбленим хобі, допомагати дружині та дітям, почуває себе зовсім виснаженим від нестерпних хронічних болів і від цього знаходиться в постійному нервовому стані. При таких обставинах в нього змінився рівень життєвої діяльності, змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя.

        Спричинену  моральну  шкоду він  оцінює в  розмірі  384 000 грн. і просить стягнути з відповідача.

        У судовому засіданні позивач ОСОБА_3не був присутній.                              

        Представник позивача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначив, щодо можливості розгляду справи за відсутністю його довірителя, оскільки останній, за станом свого здоров’я не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав йому, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України. Представник  в судовому засіданні заявив клопотання,  в якому просить суд,  залишити  позовні вимоги без розгляду, в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі  192 000 грн. з  Виконавчого відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань в місті Кривому Розі Дніпропетровської області,  позовні вимоги до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підтримує у повному обсязі, просить  стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 192 000грн.. При  цьому   зіслався  на  обставини  вказані  в  позовній  заяві, а саме зазначив, що позивач  отримав два  професійних захворювань, втратив  50% професійної працездатності, являється інвалідом 3 групи, систематично проходить лікування, в зв'язку з постійними болями в області спини та суглобах. Все це заподіює йому значні моральні і фізичні страждання.  При таких обставинах в нього змінився ритм та рівень життєвої діяльності, він прикладає багато зусиль для організації свого життя. Представник позивача просить суд задовольнити позов та стягнути з підприємства - відповідача  на користь позивача моральну шкоду у розмірі 192 000 грн..             

        Представник відповідача -  Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний  комбінат»  позов  не  визнала  та  суду  пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту. Також суду  пояснив, що підприємство вважає,  що позивачем не  доведено  факт  заподіяння  йому моральної  шкоди,   не  надано  доказів які  підтверджують   глибину  фізичних  та  моральних  страждань,  погіршення  його  здібностей,  не  надано доказів  про перенесення  позивачем  моральних  страждань  та  переживань,  позивач  не  обґрунтував   розмір  моральних  страждань  та  переживань. Згідно ст.. 9 Закону  України «Про охорону  праці»  відповідальність  за шкоду,  заподіяну  працівникові перекладено із  роботодавця  на  страховика.  Вони  сплачують  певну  суму   страхових  внесків  і  не  несуть матеріальних  затрат  у  разі  нещасного  випадку, тому  що  ці  відносини  регулюються  нормами соціального  забезпечення – Законом України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

        Тому просить в позові ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

  Вислухавши  сторони,  дослідивши зібранні по справі докази,  давши їм  оцінку,  суд  вважає,  що позов ОСОБА_3  підлягає  частковому  задоволенню.                                                                                      

        В судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно запису в трудовій книжці, зазначено, позивач в період з 28.08.1979 по 31.01.1994 року – працював на шахті «Саксагань» в Рудоуправлінні ім.. Дзержинського ВО «Кривбасруда». З 29.10.1997 - пропрацював підземним прохідником, підземним крипільщиком 3 розряду в шахто – управлінні «Родіна» на підприємстві – відповідача в ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступником на теперішній час являється Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»).  02.02.2006 року – звільнений з підприємства в зв’язку з виходом на пенсію.          

        Комісія в складі представників: відповідача, санітарно - епідеміологічної  станції  Саксаганського району,  Фонду  соціального  страхування  від  нещасних  випадків… та лікаря – невропатолога клініки Українського науково – дослідного інституту промислової медицини провела розслідування, було складено Акт розслідування професійного захворювання позивача №  13  19.04.2006  року, в якому встановлено, що причиною отримання професійних захворювань явилось  згідно (пункту 17 Акту…) явилось перевищення гранично – допустимих показників праці в декілька разів, а саме рівня фізичного перенавантаження - маса вантажу, що піднімається – 80 кг при нормі 30 кг; нахили тулуба – до  346 разів за зміну при нормі 100 разів. В пункті 19 Акту… вказано винних в порушенні законодавства, а саме ст.. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст.. 153 Кодексу Законів про Працю України, являється адміністрація шахти «Родіна» Відкритого акціонерного товариства  «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступником являється Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»).

        По висновку медико – соціально експертної комісії позивачеві встановлено первинно  17.05.2006р. 50% втрати професійної працездатності, 30% - радикулопатія та 20% ВСП. При наступних переоглядах  07.05.2007р., 05.05.2009 р., 23.05.2011р.р. підтверджено 50 відсотків втрати працездатності. Визнано інвалідом 3 групи. Наступне переосвідчення 01.05.2013 року. Лікарями  противопаказано: несприятливий мікроклімат, фізичне навантаження.

        Відповідно наданих виписних епікризів з медичних установ, позивач в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово (13 разів) знаходився на лікуванні в 11 – й, 2 – й  міських лікарнях міста Кривого Рогу та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини. 06 квітня 2006 року  (протоколом № 663) Рішенням лікувально – експертної комісії Українським  науково – дослідним  інститутом  промислової  медицини  позивачеві було встановлено професійні  захворювання: радикулопатія попереково – крижова внаслідок задньої нестабільності тіла з вираженими статико – динамічними порушеннями, стабільним больовим синдромом і нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок з явищами перемежної кульгавості; вегетативно – сенсорна полінейропатія рук першого – другого ступеню з дистрофічним синдромом у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу зі стійким больовим синдромом, деформуючого артрозу і періартрозу ліктьових суглобів першого ступеню та помірно вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом. Згідно медичних документів позивачеві лікарями призначено рекомендації: спостереження лікарів, щорічні курси реабілітаційної терапії, оздоровлення в санаторії – профілакторії (Хмільник, Бердянськ, Приморськ, Солоний Лиман, Саки); прийом медикаментів.          

        За таких обставин суд вважає, що позивачеві заподіяний  як фізичний, так і моральний збиток, який підлягає компенсації.          

        Суд вважає, що в матеріалах справи досить доказів, підтверджуючих  вину підприємства,  в  не забезпеченні  безпечних умов праці, по причині яких позивач ОСОБА_3 отримав професійні захворювання, в результаті втратив значний відсоток працездатності, являється інвалідом 3 групи. В результаті фізіологічні порушення, які викликанні профзахворюваннями, вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у нього змінився ритм та порядок його життєвих зв’язків. При вказаних фактах та обставинах, позивачу заподіяно фізичну та моральну шкоду, котра підлягає компенсації. В даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду.          Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники фізичного навантаження, як одного із шкідливого фактору, що став  причиною профзахворювань позивача, перевищували гранично - допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні професійних захворювань, і які не оспорило підприємство-відповідач. Доводи відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України  „Про загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності”, є безпідставними, оскільки  правовідносини сторін виникли в  травні  2006 року, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.                                                               

          Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.                      Ст. 153 кодексу законів про працю України встановлено, що «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Ст. 173 кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків. Ст. 237-1 кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя.                                                                                        

          Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 192 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме 50 відсотків втрати професійної працездатності, 3 групу інвалідності, вказані зміни потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства в отриманні позивачем професійних захворювань.

          Зважаючи на 50% втрати позивачем професійної працездатності, 3 групу інвалідності,  стан його  здоров'я,  наслідки  які  можуть  наступити, тяжкість вимушених  змін  в  його  житті,  характер  майнових  втрат,  тривалість  страждань  і переживань, суд  вважає,  що компенсацію  за  заподіяного морального  ушкодження  слід  призначити у розмірі   28000грн.,   що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням  які  зазнає ОСОБА_3,  а в останній  частини позову позивачеві слід відмовити.                             

          Керуючись: рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р,, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд -

                                                   В  И   Р   І  Ш   И   В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити  частково.

      Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний  комбінат» на користь ОСОБА_3  28 000 грн. (двадцять тисяч гривень) за спричинену  моральну шкоду.

.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний  комбінат» судовий збір в сумі 214.60 грн.на користь держави.

В останній частині позову    відмовити.

          Апеляційна  скарга   на рішення суду   може  бути подана   протягом  десяти днів  з дня  проголошення   рішення  до Апеляційного суду   Дніпропетровської області  через Дзержинський районний  суд м. Кривого Рогу .  

Суддя:В. Є. Сільченко