Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Макаров В.О. Суддя доповідач Бондар М.С.
31 січня 2012 року Справа № 22-589\12
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Поляков О.З., Кухар С.В.
секретар - Волчанова І.М.
при участі: прокурора - адвоката –
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа –Орджонікідзевський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису як таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі-Банк), приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа –Орджонікідзевський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису як таким, що не підлягає виконанню мотивуючи його тим, що 17 березня 2010 року нотаріус ОСОБА_4, здійснив виконавчий напис, яким звернув стягнення на належне їй нежиле приміщення по АДРЕСА_1, у зв’язку з невиконанням ним умов кредитного договору № СМ-SМЕ201\234\2008, укладеного між нею і Банком 14.05.2008 року. Вважає, що виконавчий напис нотаріус вчинив без наявності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості та з порушенням закону щодо місця вчинення нотаріальної дії. Тому просила позов задовольнити.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.01.2011 року позов залишено без задоволення.
У скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, посилаючись на те що його ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з підтвердженої відповідними документами наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем, як передбаченої законом підстави для вчинення нотаріусом виконавчого напису та змісту умов кредитного договору і іпотеки.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" 14.05.2008 року був укладений кредитний договір СМ-SМЕ201\234\2008 та в забезпечення виконання зобов'язання договір іпотеки (а.с.8,12).
17 березня 2010 року, за заявою відповідача, у зв’язку з порушенням позивачем умов виконання кредитного договору, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в порядку вимог ст.87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності, за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "ОТП Банк" щодо погашення кредитної заборгованості (а.с.5,17).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив в тому числі і з того, що згідно з вимогами ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків.
Статтею 627 ЦК визначено, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов.
У ст.628,629 ЦК зазначено, що умови договору є обов’язковими для сторін, а договір є обов’язковим для виконання.
Пунктом 6.1 Договору Іпотеки передбачено право Банку звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання заставодавцем зобов’язань, передбачених договором кредиту (у тому числі і в разі несвоєчасного погашення процентів).
Умовами п.6.3 Договору Іпотеки завбачено право банку звернення стягнення на предмет застави у будь-який спосіб передбачений законом.
Станом на 23 лютого 2010 року позивач взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконував, у зв’язку з чим, 23.02.2010 року Банк на його адресу надіслав лист про наявність у нього простроченої заборгованості в сумі –25 650 доларів США, а також про нарахування штрафу та пені й одночасно запропоновано боржнику погасити цю заборгованість протягом 30 днів (а.с.38).
Після отримання повідомлення Банку позивач не заявив претензії з приводу виконання умов договору, а суми не оспорив (Акт вручення а.с.75).
17 березня 2010 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального було вчинено виконавчий напис на предмет іпотеки вартістю 766 439 грн. з метою задоволення вимог Банку по стягненню зазначеної заборгованості (а.с.29).
Оспорюючи спірний виконавчий напис, позивач, зокрема, зазначав на порушення приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог Закону України "Про нотаріат", а саме щодо права нотаріуса на вчинення такого напису лише при наявності безспірної заборгованості, яка підтверджується відповідними документами.
Згідно статей 33,34,36,87,88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Судом першої інстанції встановлено, що факт заборгованості боржника за договором кредиту перед Банком підтверджений вище Переліком документами. На час звернення до нотаріуса заборгованість за кредитним договором у позичальника склала 211 115 грн. 20 коп. (а.с.76).
Виконавчий напис вчинено після спливу 30-денного строку з дня повідомлення Боржника та іпотекодавця, що не суперечить ст.35 Закону України "Про іпотеку" (а.с.5,75).
Таким чином, доводи скарги з цих питань не є переконливими і достовірність виводів суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ст.87,88 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 7 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Стаття 41 зазначеного Закону, яка визначає місце вчинення нотаріальних дій, не містить вимог про вчинення виконавчого напису за місцем знаходження майна.
Окрім того, за ч.2 п.282 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністра юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, виконавчий напис (окрім вимоги про не оплату чеку) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
Отже при ухваленні рішення районний суд і в цій частині правильно застосував норми матеріального права, а тому скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.01.2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: