ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "23" січня 2012 р.                                                                                    Справа № 5023/4137/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

від позивача

(за первісним позовом): не з'явився

від відповідача

(за первісним позовом):ОСОБА_1, довіреність № 48/1-1-3919/11з

Від 30.12.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу      Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від09.11.2011 року

на рішеннягосподарського суду Харківської області

від09.08.2011 року

у справі№ 5023/4137/11

господарського судуХарківської області

за позовомКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

простягнення коштів

та зустрічним позовомУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

доКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

прозобов'язання вчинити певні дії та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Харківської області (головуючий суддя –Задорожна І.М., судді Добреля Н.С., Шатерніков М.І.) від 09.08.2011 р. у справі № 5023/4137/11 був частково задоволений первісний позов Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, стягнуто з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на користь КП "Міський інформаційний центр" витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95грн. та витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008р. по 24.05.2011р. в сумі 10 439,02грн.

Відмовлено в задоволенні первісного позову КП "Міський інформаційний центр" в частині стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області плати за фактичне користування місцем за період з 24.05.2008р. по 21.10.2008р. в сумі 5277,02грн. та зобов'язання відповідача по первісному позову повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, пр. Московський, 31, на підставі акту прийому-передачі.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області до КП "Міський інформаційний центр" про зобов'язання повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20) рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м, яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008р. за адресою: пр. Московський, 31 у м. Харкові, а також про визнання недійсним договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, укладеного між сторонами від 01.03.2007р. № 1856.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2011 року КП "Міський інформаційний центр" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011р. у справі №5023/4137/11 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області плати за фактичне користування місцем за період з 24.05.2008р. по 21.10.2008р. в сумі 5277,02грн. та зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, пр. Московський, 31, на підставі акту прийому-передачі.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області з рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2011р. не погодилось, в зв'язку з чим звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування зазначеного судового рішення в частині задоволення позовних вимог КП "Міський інформаційний центр" та відмови в задоволенні зустрічного позову про зобов'язання повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням рекламну щитову конструкцію, яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008р., та про визнання недійсним договору від 01.03.2007р. № 1856.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. (головуючий суддя –Бондаренко В.П., судді Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.) залишені без задоволення апеляційні скарги, рішення  господарського суду Харківської області від 09.08.2011р. у справі №5023/4137/11 залишене без змін.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій

Вважаючи, що першою та другою інстанцією при вирішенні справи №5023/4137/11 були порушені норми матеріального та процесуального права, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. та рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011р. у справі №5023/4137/11 в частині задоволення позовних вимог КП "Міський інформаційний центр" про стягнення з відповідача 3515,95грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної рекламної конструкції, 10439,02грн. витрат за зберігання демонтованого щита, та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області. Просить прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову КП "Міський інформаційний центр" в повному обсязі, задовольнити зустрічний позов, зобов'язати КП "Міський інформаційний центр" повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням рекламну щитову конструкцію, яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008р., та визнати недійсним договір від 01.03.2007р. № 1856.

Касаційну скаргу мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми ст.ст. 19, 143, 144 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 261, 267, 610, 611, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 16 Закону України "Про рекламу", ст.ст. 11, 29, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.п. 3, 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 та рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977. Скаржник зазначає, що судами необґрунтовано не застосовано до спірних відносин норми ст.ст. 113, 117 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 11-16, 216, 227, 229, 237, 266, 317, 321, 326, 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 18, 23, 29, 32, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 16, 26, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 1, 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Скаржник вважає, що судами безпідставно задоволенні позовні вимоги КП "Міський інформаційний центр" в частині стягнення з відповідача витрат за проведення демонтажу спеціальної рекламної конструкції та за її зберігання за відсутності належних письмових доказів.

За твердженням скаржника, рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 та від 15.10.2008р. № 671 були прийняті з перевищенням наданих законом повноважень і суперечать діючому законодавству, і тому не повинні застосовуватись відповідно до вимог ст. 4 ГПК України.

Скаржник вважає, що порядок розрахунків, передбачений розділом 4 договору № 1856 від 01.03.2007р., суперечить вимогам п. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2003р. № 2067.

За твердженням скаржника, виконавчий комітет не є органом місцевого самоврядування, уповноваженим законом видавати нормативно-правові акти. Посилається на ст. 1, п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Скаржник вважає, що КП "Міський інформаційний центр" не є належним представником Харківської міської ради та договір № 1856 від 01.03.2007р. був укладений ним з перевищенням визначених законом повноважень. Зазначає, що виконавчим комітетом Харківської міської ради у п. 3 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (додаток № 2 до рішення виконкому від 20.10.2004р. № 977) встановив новий вид та розмір відповідальності, не передбачений  чинним законодавством. З урахуванням вищевикладеного, скаржник вважає, що договір № 1856 від 01.03.2007р. повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що норми ст.ст. 594-597 Цивільного кодексу України щодо забезпечення виконання зобов'язання притриманням не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач заволодів майном неправомірно, з перевищенням своїх повноважень. Зазначає, що позивач здійснив демонтаж щита з грубим порушенням умов договору і у спосіб, не встановлений ні договором, ні законом.

За твердженням скаржника, вимоги КП "Міський інформаційний центр" не підлягають задоволенню в повному обсязі в зв'язку зі спливом позовної давності.

Також скаржник не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком витрат на демонтаж в розмірі 3515,95грн., вважає, що зазначені витрати не підтверджені належними письмовими доказами. Зазначає, що п. 2.9 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, не передбачена можливість присутності приватних охоронців. Крім того, скаржник не погоджується з калькуляцією вартості послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій, а обов'язки зі сплати таких послуг не були передбачені договором № 1856 від 01.03.2007р.

Також скаржник у судовому засіданні 23.01.2012р. надав доповнення до касаційної скарги, в якому посилається на те, що при наявності невиконаних зобов'язань за договором такий договір навіть при закінченні строку його дії може бути визнаний недійсним на підставах, передбачених законодавством. Зазначає, що умови договору суперечать актам цивільного законодавства в частині вимог про надходження коштів за розміщення зовнішньої реклами безпосередньо до бюджету територіальної громади та встановлення розмірів оплати за розміщення зовнішньої реклами безпосередньо органом місцевого самоврядування, а не його виконавчим органом. Скаржник вважає, що навіть наявність невиконаного ним грошового зобов'язання за договором № 1856 від 01.03.2007р. не може бути підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову про повернення демонтованої рекламної щитової конструкції КП "Міський інформаційний центр".

3.Мотиви, за якими суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин  справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції  норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції  не  приймаються  і  не  розглядаються   вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 березня 2007 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (користувачем) було укладено договір № 1856 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до умов договору № 1856 від 01.03.2007р. та акту прийому-передачі від 01 березня 2007 року до договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції –щит стаціонарний (6,00х3,00х1) за адресою: м.Харків, пр. Московський 31, строком з 01 березня 2007 року по 30 червня 2007 року.

Строк дії договору № 1856 від 01.03.2007р. встановлений у п. 2.1 цього договору –до 30.06.2007р. і припиняє свою дію по закінченню цього строку.  (п.п. 8.1.7 п. 8.1 договору ).

Згідно з пунктом 5.1 договору №1856 від 01.03.2007р. протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, користувач зобов’язаний звільнити надані в користування місця і передати їх комунальному підприємству.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору №1856 від 01.03.2007 р. місця вважаються фактично повернутими комунальному підприємству з моменту підписання актів прийому-передачі та повинні бути повернуті користувачем у стані, не гіршому від того, в якому вони знаходилися на момент передачі.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суду касаційної інстанції дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових актів відсутні з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції та за зберігання демонтованої спеціальної конструкції були здійснені позивачем на підставі акту від 22.10.2008р. та за період з 23.10.2008р. по 24.05.2011р., у зв'язку з зазначеним є помилковими доводи скаржника, про сплив позовної давності за вимогами КП "Міський інформаційний центр" про стягнення витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95грн. та витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції в сумі 10 439,02грн.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067.

Пунктом 3 Типових правил, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" були затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, Порядок надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, Порядок визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в експлуатацію, для розташування спеціальних конструкцій, Примірний договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, Порядок демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності (додатки №№ 1 –5 до рішення).

Відповідно до п. 1.2 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, демонтаж спеціальних конструкцій, розміщених на місцях, з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, а також в інших випадках, передбачених цим Порядком, здійснюється особою, уповноваженою на надання зазначених місць у користування згідно з рішенням VІ сесії Харківської міської ради від 25.09.2002р. "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр".

Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадку розміщення на місці без згоди власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради (п.п. б п. 2.3, п.п. а п. 2.8 цього Порядку).

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2008р. № 671 "Про демонтаж рекламних конструкцій" доручено Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" здійснити в установленому порядку демонтаж рекламних конструкцій, зокрема, що належить Управлінню ДСО при ГУМВС України в Харківській області та знаходився за адресою пр. Московський, 31 у м.Харків.

Пунктом 2.4 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, передбачено, що демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП "Міський інформаційний центр" після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою: про неналежне виконання договірних зобов'язань; про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цих місць у користування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направляв відповідачу повідомлення № 5231 від 05.02.2008р. та № 7783 від 04.08.2008р. з вимогою про повернення місця, надане у користування за договором № 1856 від 01.03.2007р., та попередженням про здійснення ним демонтажу спеціальної конструкції у випадку невиконання зазначеної вимоги.

Відповідно до п. 2.6 вищезазначеного Порядку демонтаж спеціальних конструкцій не здійснюється, якщо власник або законний користувач спеціальної конструкції повністю виконав вимоги повідомлення КП "Міського інформаційного центру".

Згідно з п. 2.13 цього Порядку демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП "Міський інформаційний центр" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах, тощо).

Власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій після звернення до КП "Міський інформаційний центр" на підставі документів, визначених у п. 2.15 вищезазначеного Порядку.

З огляду на вище зазначене, судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника про проведення демонтажу спеціальної конструкції з порушенням умов договору № 1856 від 01.03.2007р. та зберігання зазначеної конструкції за відсутності встановлення цим договором відповідних обов'язків сторін, оскільки судами встановлено, що зазначені дії КП "Міський інформаційний центр" здійснював не на підставі договору № 1856 від 01.03.2007р., строк дії якого встановлений до 30.06.2007р., а на підставі Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженому рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові", рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2008р. № 671 "Про демонтаж рекламних конструкцій", наказу директора КП "Міський інформаційний центр" від 25.01.2008р. № 11 "Про затвердження розмірів витрат підприємства на зберігання демонтованих спеціальних конструкцій" та наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП "Міський інформаційний центр" від 20.10.2008р. №178 "Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій

Колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області в частині зобов'язання повернути до Управління рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м, яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008р., в зв'язку з відсутністю доказів звернення Управління до КП "Міський інформаційний центр" з  заявою про повернення демонтованої конструкції відповідно до п. 2.15 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

У ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

У п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що господарські організації –це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника –відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч.ч. 1, 2 ст. 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 24 скликання від 25.09.2002 р. із змінами та доповненнями "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" покладено функції з надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про рекламу" законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

До таких спеціальних нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами, відносяться Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові".

Повноваження комунального підприємства "Міський інформаційний центр" щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановлено п. 6 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" від 20.10.2004 р. № 977.

Відповідно до п. 1 Порядку надання в користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (додаток № 2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові") місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, окрім місць, на яких розповсюджувачі зовнішньої реклами розміщують вивіски, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що КП "Міський інформаційний центр" є спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору № 1856. від 01.03.2007р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

Не приймаються доводи скаржника, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" та від 15.10.2008р. № 671 "Про демонтаж рекламних конструкцій" були прийняті з перевищенням наданих законом повноважень, оскільки зазначені рішення є чинними, а відповідність цих рішень чинному законодавству не є предметом розгляду у даній справі.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства при вирішенні питання про винесення окремої ухвали на підставі статті 90 ГПК України про усунення порушень позивачем норм п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 в редакції від 09.09.2009 року № 968, та зобов'язання позивача перерахувати отримані від 09.09.2009 року кошти за розміщення зовнішньої реклами до бюджету територіальної громади міста Харкова, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про не підтвердження матеріалами справи факту допущення зазначених порушень КП "Міський інформаційний центр". Крім того судова колегія зазначає, що винесення ухвали в порядку ст.90 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, яке суд реалізовує за результатами розгляду справи по суті, а не за заявою будь-якого з учасників процесу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 09.11.2011 р. та господарським судом Харківської області у рішенні від 09.08.2011 р. у справі № 5023/4137/11 дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування зазначених судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/4137/11 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Н.Л. Величко

Судді                                                                                           І.В. Алєєва

О.О. Євсіков