донецький апеляційний господарський суд
27.01.2012
Постанова
Іменем України
23.01.2012 р. справа №26/195/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.
Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №30-12/125 «д»від 30.12.2011 р.
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київ
на рішення господарського судуЛуганської області
від28.11.2011 р.
по справі№ 26/195/2011 (суддя Єжов С.С.)
за позовомДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київ
до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки
простягнення 146 952, 49 грн.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ, звернулось до господарського суду Луганської області із позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, про стягнення 146 952, 49 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 (суддя Єжов С.С.) позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, задоволені частково, а саме - стягнуто з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, на користь Державного підприємства «Вугілля України» збитки в сумі 129610 грн. 35 коп.
Позивач із прийнятим рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 –скасувати у частині відмови позовних вимог та прийняти нове рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 17 342, 14 грн., які були понесені позивачем, оскільки через безпідставне утримування відповідачем невикористаної суми попередньої оплати Державним підприємством «Вугілля України»зазнало збитків у вигляді витрат, понесених у зв»язку з виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України за позовом СП «Intermag»у сумі 18 435,43 доларів США (146 952,49 грн.).
Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Ломовцева Н.В., Скакун О.А.
Представник позивача у судовому засіданні 23.01.12 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнятті нового рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 23.01.12 р. не з’явився, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомив.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2005 року Державним підприємством „Вугілля України” (далі - Комісіонер) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (далі - Комітент) укладено договір комісії №16-04/2-Ком з додатковими угодами (далі –Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Комітент доручає, а Комісіонер зобов’язується здійснити для Комітента від свого імені зовнішньоекономічні угоди з експорту вугільної продукції марка „А”- антрацит згідно специфікацій, оформлених у вигляді додатків до цього Договору, в яких сторони узгодять конкретні базисні умови поставок, об’ємі, номенклатуру сортів та їх основні показники якості відповідно до діючих стандартів, технічними умовами та вимогами покупців, ціни та ін.
Згідно із п.1.2 Договору, Комітент зобов’язався сплатити Комісіонеру по факту виконаних ним зобов’язань по цьому Договору винагороду в розмірі 0,1% від суми реалізованого товару в національній валюті України.
Відповідно до п.1.3 Договору, поставка товару на адресу покупця здійснюється вагонними нормами залізничним транспортом на умовах DAF кордон Україна/Молдова. Датою поставки вважається дата, вказана на штемпелі станції призначення в залізничній накладній.
Пунктом 1.4 Договору, сторони визначили, що валютою зовнішньоекономічного Контракту є долар США.
Також, в розділі 2 вищезазначеного Договору, сторони визначили взаємні обов’язки сторін. Так, Комітент зобов’язався передати Комісіонеру вугілля на комісію на залізничній станції відправлення та сприяти Комісіонеру в здійсненні його прав та обов’язків продавця по укладеному Контракту, відшкодувати Комісіонеру всі витрати, що виникли з експорту товару, обумовлені виконання доручення, передбаченого цим Договором, і сплачувати Комісійну винагороду в національній валюті України відповідно до п.1.2 цього Договору та документальним звітом Комісіонера протягом 30 днів з дати прийняття звіту.
Відповідно до п.3.1 Договору, оплата на рахунок Комітента здійснюється на умовах 100% передплати.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за спричинену один одному матеріальну шкоду відповідно з діючим законодавством України.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вказаних умов Договору Державне підприємство „Вугілля України” (далі - Продавець) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю СП „Интермаг” (далі - Покупець) зовнішньоекономічний Контракт №27-04/2-Екс (далі - Контракт) з додатковими угодами.
Відповідно до п.1.1 Контракту, Продавець зобов’язався продати і поставити Антрацит Донецький (далі –Товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити Товар на умовах, встановлених Контрактом.
Згідно із п.3.2 Контракту, оплата здійснюється в доларах США відповідно з графіком відвантаження покупця на умовах 100% передплати заявленою партії товару в додатках до цього контракту, на валютний рахунок продавця протягом 5 банківських днів на підставі рахунку на передплату, переданого покупцю продавцем факсимільним зв”язком.
Статтею 4 Контракту, сторони обумовили базисні умови поставки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.3.1 Договору комісії, позивач перерахував відповідачу попередню оплату, яку отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю СП „Интермаг”, в сумі 205 670 доларів США.
Однак, відповідач свої зобов’язання з поставки товару на комісію в повному обсязі не виконав і здійснив поставку вугілля на суму 189 410, 17 доларів США, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 16 259,83 доларів США (205 670 –189 410,17).
Існування вказаної заборгованості комісіонером підтверджено у звіті №02/082006 від 31.08.2006, акті звірення розрахунків з експорту вугільної продукції від 01.01.2008 та листом №196 від 02.04.2007, в якому відповідач надав графік погашення заборгованості.
Таким чином, у зв’язку з недопоставкою вугільної продукції відповідачем позивач був позбавлений можливості виконати у повному обсязі свій обов’язок за контрактом перед Товариством з обмеженою відповідальністю СП „Интермаг”, внаслідок чого останній звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до Державного підприємства „Вугілля України” про стягнення 18435,43 доларів США, в т.ч. 2175,60 доларів США за відшкодування арбітражного збору.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 06.02.2009 по справі АС №244у/2008 вказаний позов задоволений повністю.
Відповідно до платіжного доручення №9933 від 25.03.2009 р. Державне підприємство „Вугілля України” сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю СП „Интермаг” 18435,43 доларів США.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що підставами для стягнення збитків є наявність складу правопорушення, а саме –наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, його вина.
Таким чином, якщо хоча б один елемент складу правопорушення відсутній, то за загальним правилом, це виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається наявність збитків, понесених позивачем в розмірі 129610,35 грн. з вини відповідача, тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача даної суми.
Стосовно стягнення з відповідача збитків у сумі 17 342, 14 грн. (2175,60 дол. США), які були сплачені позивачем, у вигляді арбітражних витрат, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову у даній частині «за необґрунтованістю та безпідставністю», фактично не мотивуючи таке рішення відповідними посиланнями на приписи чинного законодавства України, обставини та матеріали справи, що є порушенням вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Однак, порушення процесуального закону у даному випадку не призвело до прийняття неправильного рішення.
Як вже зазначалося, за змістом вищенаведених статей Господарського та Цивільного кодексів України, відсутність хоча б однієї з складових правопорушень виключає можливість застосування до правопорушника такого виду відповідальності як стягнення збитків.
У даному випадку позивач не був позбавлений можливості поза межами розгляду справи МКАС при ТПП України відшкодувати СП «Intermag»сплачену останнім суму, на яку відповідач недоплатив вугільну продукцію, що не спростовано позивачем. Зазначене дозволило б уникнути сплати арбітражних витрат та збільшення збитків.
Отже, за даних обставин відсутній причинний зв»язок між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяними позивачеві збитками, у зв»язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 17 342, 14 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у даній постанові.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ.
Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, на господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2011 р. по справі № 26/195/2011 –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Н.В.Ломовцева
Суддя О.А.Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
1.Відповідачу;
1. У справу,
1. ДАГС,
1. ГСЛО