ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2012Справа №5002-8/5339-2011

За позовом Управління освіти Феодосійської міської Ради, м. Феодосія

до товариства з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД», м. Сімферополь

про стягнення  1095,63 грн

Суддя  С.А. Чумаченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 02-29-4366 від 20 грудня 2011 року, представник.

Від відповідача – ОСОБА_2, свідоцтво адвоката № НОМЕР_1 від 24 березня 1994 року, ордер на ведення справи.

Суть спору: позивач - управління освіти Феодосійської міської Ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки  Крим з позовною заявою до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД», просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій  за невиконання зобов’язань по поставці товарів у розмірі 1060,29 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивовує тим, що відповідач порушуючи умови договору № 106 про закупівлю товарів за державні кошти від 22 грудня 2010 року відмовився поставляти замовнику - управлінню освіти Феодосійської міської Ради заморожену печінку у кількості 2175,92 кг. на загальну суму 63927,69 грн., тим самим порушив умови даного договору.

Позивач 17 січня 2012 року у судовому засіданні представив заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» на користь Управління освіти Феодосійської міської Ради суму штрафних санкцій за невиконання зобов’язань по поставці товару у розмірі 1095,63 грн.

Дана заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача 24 січня 2012 року у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 24 січня 2012 року у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010 року між управлінням освіти Феодосійської міської Ради (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» (Учасник) був укладений договір № 106 про закупівлю товарів на державні кошти (а.с. 13-14).

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Строк дії договору передбачений пунктом 10.1. договору, а саме: даний договір набирає чинності з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2011 року.

Пунктом 1.1. договору  було передбачено, що Учасник зобов’язується у 2011 році поставити Замовнику товари 15.11.1. «М'ясо свіже та заморожене», а Замовник – прийняти та оплатити ці товари.

Найменування товару 15.11.1. м'ясо свіже та заморожене, кількість товарів: яловичина – 6890 кг., печінка яловича – 2500 кг. (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 5.1. договору строк поставки товарів – 2-х денний строк з дня подачі заявки Замовником.

Крім того у пункті 6.3.1. договору зазначено, що Учасник зобов’язаний забезпечити поставку товарів у строки, що встановлені даним договором.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» було виконане у повному обсязі зобов’язання по поставці яловичини у кількості 6860 кг, однак зобов’язання по поставці замороженої печінки яловичої товариством з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» не виконане. Так, відповідач не поставив замороженої печінки яловичої у кількості 2175,92 грн. на загальну суму 62927,69 грн.

28 вересня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» скерувало управлінню освіти Феодосійської міської Ради лист за № 05/02-395, згідно якого відповідач відмовляється від відвантаження продуктів харчування в ДДУ управління освіти Феодосійської міської Ради на підставі спотворення та фальсифікації фактів та подій персоналом ДДУ № 5, 23, 36, що пов’язані з постачання продуктів харчування (а.с. 10).

Управління освіти Феодосійської міської Ради 21 листопада 2011 року направило на адресу відповідача претензію з вимогою належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» свого зобов’язання щодо поставки продукції згідно до умов договору № 1060 від 22 грудня 2010 року, а також сплатити штрафні санкції в сумі 1060,29 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язання по договору (а.с. 12).

Листом 22 листопада 2011 року № 05/02-458 відповідач повідомив про призупинення поставки продукції за договором № 106 від 22 грудня 2010 року на період досудового розслідування, у зв’язку з проведення слідчих дій прокуратурою Центрального району м. Сімферополя у відношенні начальника управління освіти Феодосійської міської Ради та директора товариства з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» (а.с. 11).

Оскільки відповідачем були не належним чином виконані зобов’язання по поставці продукції, позивач звернувся до суду щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за невиконання зобов’язань по поставці товарів (замороженої печінки яловичої) у розмірі 1095,63 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, не відповідають фактичним обставинам, діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, пояснив, що замовник - Управління освіти Феодосійської міської Ради не надавало заявки на поставку печінки яловичої, відповідно до вимог пунктів 5.1. та 5.2. договору, у зв’язку з чим суду не надані відповідні докази щодо надання відповідачу таких заявок.

Не може слугувати у якості належного доказу надання відповідачу заявок про поставку товарів претензія № 5 від 21 листопада 2011 року, в якій викладена вимога про поставку 2175,92 кг. печінки яловичої.

Також зазначив, що 09 грудня 2011 після звернення позивачем до суду, Управлінням освіти Феодосійської міської Ради 13 грудня 2011 року, 14 грудня 2011 року, 19 грудня 2011 року була направлена на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» заявка на поставку печінки яловичої, однак вказані заявки, на думку позивача, не можуть слугувати належними доказами стосовно фактів і обставин, пов’язаними з правовідносинами, які стосуються поставки товарів до 09 грудня 2011 року.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або  необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже нормами чинного законодавства передбачається, що особа яка порушила зобов’язання несе відповідальність лише у випадку наявності вини з боку особи, яка вчинила цивільно-правове правопорушення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України     господарський суд  оцінює докази  за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Управління освіти Феодосійської міської Ради, як замовник за договором № 106 від 22 грудня 2010 року, у відповідності з пунктом 5.1. договору, повинен був дати заявку учаснику - товариству з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» на поставку товарів, а останній у 2-х денний строк з дня подачі заявки повинен був здійснити поставку товару.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Управлінням освіти Феодосійської міської Ради до подачі даної позовної заяви до суду, станом на 09 грудня 2011 року, не надано заявки товариству з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» на поставку печінки яловичої, відповідно до вимог пункту 5.1. та пункту 5.2. договору.

Не може слугувати у якості належного доказу надання відповідачу заявок на поставку товарів - претензія 4 від 21 листопада 2001 року про зобов’язання поставки товару, в якій викладена вимога про поставку печінки яловичої, оскільки претензія не відповідає вимогам, що встановлені у пунктах 5.1. та 5.2. договору. Крім того, в претензії відсутні відомості про дату поставки товару, відомості про кількість товар та адреси дошкільних учбових закладів, до яких безпосередньо необхідно було доставити товар.

Управлінням освіти Феодосійської міської Ради вже після звернення 09 грудня 2011 року до суду з позовною заявою, були направлені товариству з обмеженою відповідальністю «Далі ЛТД» заявки на поставку продукції від 13 грудня 2011 року, від 14 грудня 2011 року, від 19 грудня 2011 року.

Однак, вищезазначені заявки не можуть слугувати належними доказами стосовно фактів та обставин, які пов’язані з правовідносинами, що стосуються поставки товарів до 09 грудня, тобто до підписання позовної заяви, оскільки це буде зміною підстави позову.

Отже, позивачем не виконанні вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача, в іншу чергу відповідач надав докази якими підтвердив обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Позивачем не представлено доказів обставинам, викладеним ним в позовній заяві, у зв’язку з чим, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

24 січня 2012 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 25 січня 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

    ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.