Дата документу       Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-336 /12                                         Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.                                                                                                  

                                                                 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18  січня 2012 року                                                                                 м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:           

           Головуючого:   Крилової О.В.,

            суддів :             Дашковської А.В.,  

                                    Дзярука М.П.,

           при секретарі    Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом  Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «МТМ»Ленінського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

                                                        ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 року Концерн «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «МТМ»в Ленінському районі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

В позові зазначали, що у період з січня 2009 року по  квітень 2010 року позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у приміщення, розташоване  за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 5606, 21 грн.

Станом на 01.05.2010 року відповідачі здійснили часткову оплату за надані послуги у сумі 437,18 грн.

Посилаючись на п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, на користь Концерну «МТМ»борг у сумі 5169, 03 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року  позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «МТМ»Ленінського району заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 5169 грн. 03 коп., а також витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн., а всього 5199 грн. 03 коп.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в доход держави держмито в розмірі 51 грн. 69 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 5169 грн. 03 коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн. та держмито в сумі 51 грн. 69 коп. на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району стягнути лише з ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.  

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

             Правовідносини з приводу користування та  утримання квартир, у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572   ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45)), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32,34).  

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

           Виходячи зі змісту статті 322 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місце проживання власника на зміст права власності не впливає.

           Згідно з пунктом 2  Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572   ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності  або договором найму (оренди), а згідно з пунктом 7 - власник зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

          Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця –надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

           Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги",  відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до  частин 1-3 ст. 32  зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги  нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.  

           Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, надані Концерном «Міські теплові мережі»у приміщенні, розташованому  за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 5169 грн. 03 коп. підтверджуються: довідкою про кількість зареєстрованих осіб (а.с.9), розгорнутою довідкою про заборгованість (а.с.10-11).

          За змістом положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

           В матеріалах справи відсутні докази стосовно укладення договору на постачання Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «МТМ»в Ленінському районі послуг з центрального опалення та постачання гарячої води ОСОБА_4

Проте, встановивши, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються нею як родичі власника,  суд першої інстанції не врахував, що в разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов’язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст.ст. 156,162 ЖК України).

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1.ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 5169 грн. 03 коп. та відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води з  ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 гривень, документально підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з ОСОБА_3.

          Оскільки позивач - Концерн «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3.ст. 88 ЦПК України,  судовий збір в сумі підлягає стягненню в доход держави з ОСОБА_3.

          Керуючись ст. ст. 88, 303, 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позов Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 5169 гривень 03 копійок, витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 гривень.

Стягнути  з ОСОБА_3  в доход держави державне мито  в сумі 51 гривну 69 копійок.

В частині позову про стягнення грошевих сум з ОСОБА_4 -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: