Справа №: 2-200/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

"12" січня 2012 р.    Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Квітки О.М. при секретарі Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, де третьою особою є ОСОБА_2, та зустрічного позову про визнання недійсним договору, –

                                                      У С Т А Н О В И В:

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №5532, а саме на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1, для задоволення вимог ВАТ КБ «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління за кредитним договором №2/1/2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» судовий збір в розмірі 1020,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., на загальну суму 1220,99 грн.

Свої вимоги мотивує наступним.

Відповідно до кредитного договору №2/1/2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, останній отримав 190000,00 дол. США на споживчі цілі під 14,40% річних строком до 14 листопада 2012 року включно.

Згідно п. п. 4.1.1. кредитного договору, позичальник повертає кредит та сплачує відсотки на рахунок №НОМЕР_1 в філії ВАТ КБ «Надра» Кіровоградського РУ, МФО 323624 згідно з графіком повернення кредиту, що є невід’ємною частиною кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 21 грудня 2007 року, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 5532.

Відповідно до іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: спірна квартира яка належить ОСОБА_1 на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області по справі №2-2914-2004, виданого 21.06.2004 року. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване в Олександрійському МБТІ 03.09.2004 р. за реєстровим №8407/108 с.158.

Сторонами за домовленістю під час укладання іпотечного договору була визначена вартість предмету іпотеки, яка на момент укладання договору складала 12938,81 дол. США, що в еквіваленті при перерахуванні на гривні відповідно до офіційного курсу НБУ на день укладання договору становило 65341,00 грн.

Вартість предмету іпотеки в еквіваленті при перерахуванні на гривні відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову становить: 12938,81 дол. США х 7,8909 = 102098,86 грн.

В порушення умов договору (а саме: п. п. 4.1, 6.1.2, 6.1.4.), позичальник від своєчасного виконання зобов’язань ухиляється. На сьогоднішній день на рахунки, які були відкриті для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків позичальником сплачено тільки 30245,05 дол. США – по кредиту та 22286,81 дол. США – по відсоткам за користування кредитом. Остання оплата по кредиту в погашення заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом була здійснена 9 квітня 2009 року. В подальшому грошові кошти від позичальника не надходили. Погашення кредиту не здійснюється.

Неодноразовими телефонними переговорами та листами №1031 від 24.10.2008 р., №1096 від 31.10.2008 р., №1739/1 від 29.01.2010 р., №1907/1 від 24.02.2010 р., №2318 від 09.08.2010 р. банк нагадував позичальнику та іпотекодавцю про наявність кредитної заборгованості та про необхідність її погашення, однак Позичальник та іпотекодавець на зазначені дзвінки та листи не відреагували.

В зв’язку з невиконанням умов кредитного договору банк вимушений звернутися до суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2/1/2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, що станом на 30.04.2009 р. складала 202131,78 дол. США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ складало 1540244,17 грн.), солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ПП «Трансаргосервіс».

Під час розгляду цивільної справи №2-2179/09 за вищевказаним позовом ВАТ КБ «Надра», було подано уточнення позовних вимог, згідно якого Банк просив суд стягнути заборгованості за Кредитним договором №2/1 /2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, що станом на 17.11.2009 р. складала 218813,38 дол. США (що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ складало 1749916,40 грн.), солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПП «Трансаргосервіс».

17 грудня 2009 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було ухвалено рішення, яким суд частково задовольнив позовні вимоги банку та стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ПП «Трансаргосервіс» заборгованість в сумі 1749916,40 грн. та судові витрати 975,00 грн. з кожного.

ВАТ КБ «Надра» з метою примусового виконання зазначеного рішення звернувся до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Кіровоградській області з заявою про стягнення кредитної заборгованості, останній на підставі поданої заяви виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №17952918 від 12.03.2010 року.

На даний час рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року з примусовому порядку не виконано, позичальник також не здійснив жодного платежу по погашенню заборгованості за договором перед банком в добровільному порядку. Існуючу заборгованість по даний час не погасив.

Станом на 17.08.2010 року заборгованість складає 238004,64 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 7.8909 грн.) в національній валюті України на день пред’явлення позову складає 1878070.84 грн., з яких:

основний борг – 182098,03 дол. США, що становить 1436917,34 грн.;

заборгованість по відсотках – 49736,71 дол. США, що становить 392467,42 грн.;

пеня за неповернення кредиту – 6169,90 дол. США, що становить 48686,08 грн.

У зв’язку з порушенням позичальником норм чинного законодавства та положень кредитного договору, а саме:

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається;

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти;

Статтями 546,549 ЦК України визначено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) являється визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання;

Пунктами 4.1, 6.1.2, 6.1.4 кредитного договору визначений обов’язок позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотки на рахунок згідно з графіком повернення кредиту, а у випадках неналежного виконання зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків – сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки;

Пунктами 9.1., 9.2., 9.3. кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків термінів повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а саме: позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня; позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків, вказаних в графіку і визначених датою прострочення;

Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення в повному обсязі заборгованості позичальника по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Згідно із ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника. Позов про звернення стягнення на предмети застави заявлений у зв’язку з існуючою заборгованістю за кредитним договором та порушення відповідачем строків погашення кредиту, тобто предметом позову є захист порушеного права позивача на повернення боржником коштів.

Відповідно до ст. 573 ЦК України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Ст. 589 ЦК України говорить, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Це право позивача також походить із змісту ч. 1, 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», згідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Пункт 7.1.3 Кредитного договору, визначає, що у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору, в тому числі по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, банк має право звернути стягнення на заставне майно відповідно до діючого законодавства України для погашення в повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотками та неустойкою.

Згідно з п. п. 3.3.5., 4.4., 5.1., 5.3., 5.4. 5.5. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках невиконання або неналежного виконання зобов’язань в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов’язань за іпотечним договором, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3. Іпотечного договору.

Отже, у відповідності до вищевказаних норм чинного законодавства та положень укладених договорів, ВАТ КБ «Надра» вважає обґрунтованими свої позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтованість позовних вимог доводять письмові докази додані до позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує, звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного договору.

Мотивує наступним.

14 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2/1/2007/840-К866, відповідно до якого останній отримав 190000 доларів США строком до 14 листопада 2012 року.

З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 21 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідно до іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: спірна квартира.

Таким чином, він, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 583 ЦК України виступив майновим поручителем.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», – іпотекодавець – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про іпотеку», – майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що третя особа – іпотекодавець, який забезпечує зобов’язання боржника перед кредитором – є майновий поручитель, тобто між кредитором боржника та між іпотекодавцем повинні виникнути правові відносини поруки.

Як передбачено главою 49 ЦК України, видами забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Більш того, відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, ніяких договорів поруки із кредитором ОСОБА_2 – ВАТ КБ «Надра» не укладав. Ним був укладений лише договір іпотеки від 21 грудня 2007 року, відповідно до якого передав в іпотеку ВАТ КБ «Надра» спірну квартиру.

Таким чином, в зв’язку з тим, що правовідносин поруки між ним та ВАТ КБ «Надра» не виникло, то і договір іпотеки від 21 грудня 2007 року не має юридичної сили, що тягне за собою його недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частина перша-третя, п’ята та шоста статті 203 ЦК України прямо не встановлюють недійсність договору іпотеки від 21 грудня 2007 року.

Однак, як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені обставини свідчать про те, що в судовому порядку необхідно визнавати недійсним договір іпотеки, відповідно до умов якого, з метою забезпечення зобов’язань, передав в іпотеку ВАТ КБ «Надра» (іпотекодержателю) нерухоме майно, спірну квартиру.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Сторонами дотримано форми кредитного договору. Позивачем заздалегідь вжито заходів для повернення кредиту, уклав договір іпотеки.

Відповідач постійно порушував умови кредитного договору та не сплачував кредит.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Позивач бажає скористатися правом одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу», позивач має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач довів, що існує заборгованість по несплаченому кредиту та заставне майно, яке належить відповідачу.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Доводи відповідача про відсутність договору поруки суд не може покласти в основу рішення, так як главою 49 ЦК України передбачено, видами забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Іпотека являється видом застави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 572, ст. 589, 1054, 1055 ЦК України, ст. 20 ЗУ «Про заставу», ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, –

                                                         Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, де третьою особою є ОСОБА_2, задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 5532, а саме на: двокімнатну квартиру 48, загальною площею 48,0кв.м на АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_1, для задоволення вимог ВАТ КБ «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління за кредитним договором №2/1/2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» судовий збір в розмірі 1020,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., на загальну суму 1220,99 грн. (одна тисяча двісті двадцять гривень 99 копійок).

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з дня проголошення через Олександрійський міськрайонний суд.

                                                      Головуючий: