Справа № 1-873/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

м.  Луцьк                                                                               27 серпня 2007 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

за ст.  голови суду - судді                      Квятковського М. С.

за участю секретаря                               Бугайчук В .М.

за участю прокурора                              Воробія О.П.

потерпілого                                             ОСОБА_3

законного представника                        ОСОБА_6

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Луцьку   справу   про обвинувачення

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_1українця,  громадянина України,  із неповною середньою освітою,  не одруженого,  не працюючого,  раніше не судимого,

за  ст.  186 ч.2 КК України,

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_2українця,  громадянина України,  із середньо - спеціальною освітою,  не одруженого,  не працюючого,  раніше не судимого,

за  ст. 186 ч.2 КК України,

встановив:

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  01 липня 2007 року,  близько 01 год.00 хв.,  знаходячись на перехресті вул. .Ковельської та Шевченка у м. Луцьку,  переслідуючи корисливу зацікавленість,  з кишені штанів потерпілого ОСОБА_3,  за попередньою змовою між собою,  відкрито викрали мобільний телефон «Соні Еріксон К 300» вартістю 300 грн. з карточкою оператора мобільного зв'язку «Лайф»,  вартістю 25 грн.,  на рахунку якої було 15 грн.,  а всього майна потерпілого ОСОБА_3 на суму 340 грн.

Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованого йому злочину,  підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю.

Показав,  що в ніч на 01 липня 2007 року,  після розлиття спиртних напоїв із ОСОБА_2 ,  знаходячись на перехресті вул. .Ковельської та Шевченка в м. Луцьку із кишені штанів потерпілого ОСОБА_3 відкрито викрав мобільний телефон «Соні Еріксон К 300»,  який в ту ж ніч продав водію таксі за 100 грн.,  а виручені гроші пропив разом з ОСОБА_2 ,  який під час вчинення злочину був поряд з ним та потерпілим.

Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованого йому злочину підсудний ОСОБА_2  своєї вини не визнав.

Показав,  що в ніч на 01 липня 2007 року,   разом з ОСОБА_1після розлиття спиртних напоїв,  на перехресті вул. Ковельської та Шевченка   м.  Луцька

зустріли потерпілого ОСОБА_3 Він із згоди і на пропозицію потерпілого обшукати його кишеню в штанах,  з метою знайти цигарки,  однак нічого не знайшовши пішов разом з ОСОБА_1 до стоянки таксі,  де останній,  як пізніше взнав,  продав мобільний телефон потерпілого за 100 грн.,  які пропили. Вважає,  що злочину не вчиняв.

Не зважаючи на те,  що підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю,  а підсудний ОСОБА_2  не визнав,  їх вина у вчиненні даного злочину стверджується зібраними та дослідженими в суді доказами.

Так потерпілий ОСОБА_3 прямо вказав на підсудних ОСОБА_1та ОСОБА_2  які в ніч на 01 липня 2007 року,  на перехресті вул.  Ковельської та Шевченка у м. Луцьку відкрито викрали у нього із кишені штанів мобільний телефон «Соні Еріксон К 300» вартістю 300 грн з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 грн.,  на рахунку якої було 15 грн. ОСОБА_1 в ту ж ніч був затриманий працівниками міліції.

Показання потерпілого ОСОБА_3 про обставини вчинення підсудними злочину суд приймає до уваги,  оскільки вони об'єктивно підтверджуються зібраними та дослідженими в суді доказами.

Так,  в ході досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2  під час їх допиту в якості обвинувачених визнали свою вину в тому,  що відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон. їх дії бути узгоджені і направлені саме на вчинення цього злочину

Такі їх показання повністю відповідають показанням потерпілого,  в зв'язку з чим свідчать про їх правдивість.

Під час пред'явлення осіб для впізнання потерпілий вказав на гр-на ОСОБА_2  як на особу,  яка разом з ОСОБА_1 вчинила відносно нього злочин.

     / а.с. 49/. З протоколів очних ставок ОСОБА_1 та ОСОБА_2з ОСОБА_3 вбачається,  що   потерпілий вказує на підсудних як на осіб,  які вчинили грабіж,  при цьому під час відтворення обстановки і обставин події вказав на конкретне місце вчинення злочину.

/ а.с.  а.с. 36-37; 51-52; 110-114/ Підтвердив вказані потерпілим обставини злочину і ОСОБА_1 під час очної ставки з ОСОБА_2,  який також визнавав свою вину у вчиненні злочину.

/а.с. 72 - 73/ Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - працівники Луцького MB УМВС України у Волинській області показали,  що в ніч на 01 липня 2007 року ними,  по підозрі у відкритому викраденні мобільного телефону був затриманий ОСОБА_1,  на якого вказав потерпілий ОСОБА_3,  як на особу,  яка разом з іншою особою вчинила відносно нього злочин.

На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку,  що своїми умисними діями,  направленими на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_3,  вчиненими за попередньою змовою групою осіб,  підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2  вчинили злочин,  передбачений  ст. 186 ч.2 КК України.

Заперечення підсудного ОСОБА_2  про те,  що не вчиняв злочину,  суд до уваги не приймає,  оскільки вони спростовуються наведеними у вироці доказами,  і розцінює

як   намагання   останнього  уникнути   кримінальної  відповідальності   за  вчинений злочин.

Обговорюючи питання про вид та міру покарання щодо підсудних ОСОБА_1та ОСОБА_2  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину,  який відноситься до категорії тяжких,  дані про їх особи.

До обставин,  які пом'якшують покарання ОСОБА_1суд відносить щире каяття у вчиненому злочині,  до обставин,  які обтяжують покарання ОСОБА_1. і ОСОБА_2  - вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При таких обставинах,  враховуючи дані про особи підсудних,  які раніше не судимі,  їх молодий вік,  відсутність тяжких наслідків від злочину,  суд вважає,  що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства,  а тому щодо них слід застосувати  ст. 75 КК України.

Поряд з цим,  визначаючи міру покарання та термін іспитового строку суд враховує,  що злочин підсудними вчинено в стані алкогольного сп'яніння,  збитки не погашені,  більш активні дії ОСОБА_1під час вчинення злочину.

Керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,  суд,  -

засудив:

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 186 ч.2 КК України та визначити їм покарання по 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі кожному.

На підставі  ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання,  якщо вони протягом іспитового строку,  тривалістю 2 (два) роки кожному,  не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

На підставі  ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1і ОСОБА_2  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу залишити - підписку про невиїзд,  ОСОБА_1. - змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд,  звільнивши його з-під варти із залу суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_1. в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 01 липня 2007 року по 27 серпня 2007 року,  ОСОБА_2  з 11 липня 2007 року по 20 липня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі в сумі по 21 (двадцять одній) грн. 58 коп.3 кожного.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.