Справа № 2-а-4675/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року                                                                                                                м. Київ

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача. Просить суд прийняти постанову, якою: відновити пропущений строк для звернення до суду; визнати дії Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо невиплати щомісячного підвищення з 09 липня 2007 року по теперішній час неправомірними; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме: право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вважає дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії неправомірними, такими що суперечать чинному законодавству та порушують його право на отримання соціальної допомоги як особи, що має статус дитини війни.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 лютого 2011 року.  

Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва копію позовної заяви отримало 06 вересня 2011 року. Будь-яких заперечень проти позову до суду не подало.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

Відповідачем відмовлено позивачу у перерахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як особі, що має статус дитині війни.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), тобто є дитиною війни і на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року.

Тобто з 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов –поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України в 2006 році порядку виплати 30% надбавки до пенсії як особам, що мають статус дітей війни, визначено не було, тому вимога про перерахунок та виплату допомоги за 2006 рік не підлягає задоволенню.

Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення знову почали діяти положення статті 6 України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенси, чим порушив таке право позивача. Саме тому його бездіяльність щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 09 липня по 31 грудня 2007 року є протиправною.

Аналогічні положення містяться у рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної надбавки.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в частині вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 лютого 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Між сторонами відсутній спір щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни.

З огляду на наведене, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державна соціальна надбавка підлягає перерахуванню та виплаті з 12 лютого 2011 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва у 2011 році.

Пунктом 7 частини І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено п. 4 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Такі норми не визнані неконституційними в установленому порядку, тому для розв’язання спорів зазначеної категорії застосуванню підлягає норма, яка прийнята пізніше –Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

23 липня набрала чинності Постанова Кабінету міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06 липня 2011 року № 745. Розмір нарахованих відповідачем позивачу виплат цій постанові не суперечить, тому перерахунок має бути здійснений по 22 липня 2011 року.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з Державного? бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 03 гривні 40 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постановою Кабінету міністрів України від 06 липня 2011 року № 74, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»з 12 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва у 2011 році.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва здійснити перерахунок належної до виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постанова підлягає негайному виконанню.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного? бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: