Справа № 22-5244/2007р.                                     Головуючий в 1 інстанції Клименко В.П.

Категорія 43                                                            Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Молчанова С. І.,  Рецебуринського Ю.И.,  при секретарі Андрусь B.C.,  розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Донецькобленерго" про захист прав споживача  і

встановив:

в апеляційній скарзі ВАТ „Донецькобленерго" оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким позов задоволено частково,  і ставить питання про його скасування і відмову в задоволенні позову в повному обсязі,  оскільки вважає,  що висновки суду про недоказанність факту порушення позивачем правил користування електроенергією не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду представник ВАТ „Донецькобленерго" Джорогокупля Є.Г. підтрима доводи апеляційної скарги і просив про її задоволення,  скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

10 квітня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача і зазначав,  що в нього у власності є спадковий АДРЕСА_1,  де він постійно не живе.

18 березня 2007 року він допустив трьох контролерів енергонагляду для огляду прибору обліку у вказаному будинку.

Прилад обліку знаходився в нормальному стані,  не був ушкоджений і нормально працював,  але на вводі електродроту від опори після ізоляторів знаходилася ушкоджена розетка з вилкою з'єднаною з дротом,  ще веде до приладу обліку і тому контролерами було складено щодо нього акт про порушення умов монтажу в цілях зниження показників приладу обліку і нараховано до сплати 4554 грн. збитків енергопостачальної організації.

Щоб будинок не було відключено від електропостачання,  він підписав зобов'язання про сплату вказаної суми частками і сплатив 253, 01 грн.,  але вважає дії працівників енергонагляду неправомірними і такими,  що порушують його право споживача,  оскільки він не займався електрифікацією будинку,  отримав його у

спадщину в 2002 році,  хто і коли вказаним чином підключив лічильник до мережі йому не відомо.

Раніше в будинку тривалий час жив його батько і будь-яких претензій з боку

енергопостачальної організації з приводу неправильного монтажу електропроводки

до приладу обліку не було,  у тому числі і в грудні 2005 року,  коли відповідач

встановив новий лічильник.

Тому він просив суд ухвалити рішення,  яким визнати неправомірними дії працівників відповідача з складання акту та нарахування до сплати збитків в сумі 4554 грн.,  визнати акт недійсним і стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 квітня 2007 року позов задоволено частково,  визнано дії посадових осіб Докучаєвського РЕМа Західних ЕМ ВАТ „Донецькобленерго" з нараховання суми 4554, 24 грн. до сплати позивачем неправомірними і стягнуто з відповідача на користь позивача 253, 01 грн. сплачених ним за актом,  а також 500 грн. у відшкодування моральної шкоди і 16, 00 грн. судових витрат. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п.п.8, 10 Правил користування електричною енергією для населення,  затверджених Потсановою KM України від 26 липня 1999 року №-1357 з натупними змінами прилади обліку електричної енергії встановлюються і підключаються енергопостачальником відповідно до вимог правил улаштування енергоустановок.

Згідно із п. 37 правил енергопостачальник має право проводити обстеження електроустановок споживача щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.

Відповідно до  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зваперечень.

При розгляді цієї справи позивач наполягав на тому,  що прилад обліку електроспоживання будинку був підключений встановленим чином багато років тому.

Після отримання ним будинку в спадщину,  в 2005 році енергопостачальник не заявляючи будь-яких претензій з приводу неправильного монатжу електропроводки до лічильника,  поміняв лічильник і він користувався ним у такому вигляді,  як його було встановлено,  ніяких самостійних дій щодо нього не робив і не розуміє характер претензій до нього викладених в акті від 18 березня 2007 року,  оскільки ніколи не розкрадав електроенергію і своєчасно та в повному обсязі оплачує її споживання.

Відповідачем суду не надано документи обліку по АДРЕСА_1,  що належить позивачу,  з яких би вбачалися відомості щодо встановлення і заміни приладу обліку енергопостачання у вказаному будинку - дата,  особа,  що заміняла прилад,  її зауваження чи інші помітки.

Таким чином,  доводи позивача щодо заміни йому працівниками відповідача приладу обліку в 2005 році,  та залишення його у такому самому вигляді на час перевірки 18 березня 2007 року не спростовано.

У той же час,  характер порушення правил користування електроенергією в акті від 18.03.2007 року (а.с. 13) свідчить про неправильний монтаж електропроводки до лічильника,  що згідно з наведеними п..п. 8, 10 правил віднесено до компентенції енергопостачальника,  а не споживача.

Таким чином,  фактично не є встановленим 18.03.2006 р. будь-яке порушення позивачем правил користування електроенергією і є незрозумілим,  чого ввідні у лічильник дроти та установку лічильника на відповідній висоті повинен відповідно до припису відповідача від 18.03.2007 р. (а.с. 14) проводити сам позивач,  якщо це є обов'язком енергопостачальника і їх неправильно змонтовано було саме енергопостачальною організацією,  оскільки інше судом не встановлено.

Оскільки всупереч доводам скарги,  апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права або невідповідності висновків суду обставинам справи,  то підстав для задоволення скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314 ЦПК України,  апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ВАТ „Донецькобленерго" відхилити,  рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 24 квітня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення,  може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.