Справа №2-155 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стародубцева
Номер провадження 22-ц/1890/24/12 Суддя-доповідач - Лузан
Категорія - 27
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,
за участю секретаря - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, подану через його представника ОСОБА_2,
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4
про стягнення процентів за договором позики,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення процентів за договором позики.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову з тих підстав, що судом неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню
З матеріалів справи вбачається наступне.
У даній справі 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення процентів за договором позики від 20 червня 2005 року в сумі 60 911 грн., інфляційні в розмірі 111 879 грн., три відсотки річних в розмірі 18 687 грн. 70 коп., на загальну суму 191 477 грн. 70 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що 20 червня 2005 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримав 120 300 грн. з кінцевим строком повернення боргу 30 серпня 2005 року. Відповідно до п.2 Договору ОСОБА_3 власноруч написав розписку про отримання коштів. Проте, у вказаний строк відповідач борг не повернув і на даний час борг не погашений. В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що закон передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для відмови у задоволенні позову, при цьому виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, який має, зокрема, наступний зміст :
1. На умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передав Позичальнику, а Позичальник прийняв від Позикодавця у власність суму грошових коштів в розмірі 120300 гривень, що надалі іменується як "сума позики".
2. Факт одержання Позичальником від Позикодавця суми позики у розмірі, встановленому пунктом 1 цього Договору, підтверджується розпискою, власноручно написаною Позичальником в момент передачі йому суми позики (а.с.8).
20 червня 2005 року ОСОБА_3 написав розписку наступного змісту :
«Я, ОСОБА_5, пр. АДРЕСА_1, Украина, получил от ОСОБА_6 сумму денежных средств в размере 120300 грн., обязуюсь вернуть данную сумму до 30 августа 2005 года.» (а.с.9).
15 вересня 2005 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області був виданий судовий наказ у цивільній справі №2-3151-05, відповідно до якого на підставі договору позики від 20 червня 2005 року, за яким ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 позику 120300 грн., суд наказав стягнути названу суму з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ( ас.34).
В процесі виконання названого судового наказу від 15 вересня 2005 року у цивільній справі №2-3151-05 ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року була визнана мирова угода, укладена між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3, відповідно до умов якої:
« 1.Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 15 вересня 2005 року видано Судовий наказ № 2-3151-05 про стягнення з Боржника на користь Стягувана 120300,00 гривень, на підставі якого відділом державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження.
2. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладення даної Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження, й становлять 120300,00 гривень.
3. За виконавчим документом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області про стягнення коштів, за погодженням із Стягувачем, Боржник передає у власність Стягувачеві, а Стягувач приймає у свою власність від Боржника, в рахунок повного погашення боргу нерухоме майно, а саме: 19/20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.м.т. Димер, вул. Дніпровська, 8, право власності Боржника на яке підтверджується витягом від 05 липня 2005 р. № 7688101 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації".
4. Нерухоме майно, зазначене в пункті 3 Мирової угоди, передається у відповідності до цієї Мирової угоди за плату, при чому повне погашення боргу Боржника перед Стягувачем, визначеного в пункті 1 Мирової угоди, є платою за нерухоме майно, вказане в пункті 3 Мирової угоди, здійсненою в повному обсязі та належним чином.
5. Стягувач погоджується із передачею йому Нерухомого майна в порядку та на умовах, визначених, цією Мировою угодою.
6. В разі невиконання Боржником умов цієї Мирової угоди Стягувач в праві ініціювати примусове виконання судового наказу по даній справі.
7. Ця Мирова угода подається Стягувачем або Боржником державному виконавцеві для подальшого подання цієї Мирової угоди до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області на затвердження (ас.21) ».
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 липня 2008 року ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року про визнання мирової угоди була скасована з надісланням справи на новий розгляд (ас.38-39).
Під час нового розгляду подання державного виконавця про затвердження мирової угоди ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року відмовлено у визнані мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в процесі виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 120300 грн., згідно умов якої ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 належні йому 19/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Дніпровська, 8 (а.с.41).
У своїх запереченнях на позов, заявлений у даній справі, ОСОБА_3 посилався на те, що хоча ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року, якою була визнана мирова угода, укладена між ним та ОСОБА_1, у наступному була скасована, проте фактично її умови була повністю виконані : на її виконання в рахунок погашення боргу у сумі 120300,00 гривень він передав у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: 19/20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.м.т. Димер, вул. Дніпровська, 8 і, незважаючи на скасування ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2005 року, право власності на назване майно ОСОБА_1 йому не передавав.
На підтвердження вищеназваних доводів відповідач надав суду ряд письмових доказів, з яких вбачається, що доводи ОСОБА_3 заслуговують на увагу. Зокрема.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 року визнане право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородський електромонтажний завод» на 1/20 та 19/20 будівель та споруд, що розташовані в Київській області, Вишгородський район, смт. Димер. вул. Дніпровська,8. Зобов'язано КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на 1/20 та 19/20 будівель та споруд, що розташовані в Київській області. Вишгородський район, смт. Димер. вул. Дніпровська, 8 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородський електромонтажний завод» як єдине ціле та видати відповідну технічну документацію. (ас. 75-80)
Відмовляючи у скасуванні названого рішення постійно діючого Третейського суду при Корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 01 вересня 2011 року, зокрема, виходив з наступного.
« Спірне нерухоме майно за адресою Київська область, Вишгородський район, селище Димер, вул. Дніпровська, №8 перебувало у власності ТОВ «Димерський завод електромонтажних конструкцій».
У зв’зку з банкрутством ТОВ «Димерський завод електромонтажних конструкцій» 25 червня 2005 року з прилюдних торгів спірне майно було придбане ОСОБА_3 і 05.07.2005 р. нотаріусом видане свідоцтво про право власності та зареєстроване КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» на ім’я ОСОБА_3.
В зв’язку з особистою заборгованістю ОСОБА_3 перед ОСОБА_1, ухвалою Шосткинського міжрайонного суду Сумської області від 07.10.2005 р. була затверджена нотаріально посвідчена мирова угода, за якою 19/20 частин спірного майна перейшло у власність ОСОБА_1, а згідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2006 р. у власність ОСОБА_1 перейшла 1/20 частина спірного майна.
Згідно письмової інформації КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 були зареєстровані 19/20 частин спірного майна та 1/20 частина цього майна, відповідно, 22.03.2006 р. та 29.08.2006 р. /а.с.29/.
В подальшому ОСОБА_1 згідно протоколів №1 від 20.10.2006 р. та №5 від 21.09.2007 р. передав, відповідно, 1/20 частину та 19/20 частин належного йому нерухомого майна по АДРЕСА_2 до статутного фонду ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод», в зв’язку з чим останній став власником указаного майна » .
За даними КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» станом на 20 липня 2011 року нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, було раніше зареєстроване за ОСОБА_1 На даний момент право власності на вищевказаний об’єкт нерухомого майна зареєстроване за ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 року (зареєстроване на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2008 року) (а.с.107).
Наказом Господарського суду м. Києва за №2/333 від 11 вересня 2008 року на виконання рішення постійно діючого третейського суду при корпорації «Богдан» від 08 липня 2008 року зобов’язано КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ТОВ «Вишгородський електромонтажний завод» право власності на 1/20 та 19/20 будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що за вищенаведених обставин ОСОБА_3 повністю розрахувався з ОСОБА_1 за борговою розпискою від 20 червня 2005 року, а тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з нього спірних сум як цивільно-правової відповідальності за невиконання названого грошового зобов’язання.
Слід також зазначити, що з пояснень представників позивача ОСОБА_1 в судових засіданнях та письмового клопотання (ас.123) вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує того факту, що відповідач усі отримані від нього за позикою кошти в сумі 120300,00 грн. використав для придбання на прилюдних торгах 19/20 частини будівель і споруд по АДРЕСА_1 й за погодженням із ним, позивачем, ці ж об'єкти нерухомості ОСОБА_3 передав йому, позивачу, в рахунок погашення грошового боргу за договором позики від 20 червня 2005 року. Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 (позивач у даній справі) фактично визнав заперечення ОСОБА_3 (відповідача) проти позову.
З пояснень представників позивача вбачається, що пред’явлення до ОСОБА_3 та його дружини позову у даній справі було викликане тим, що шляхом оскарження судових рішень та пред’явлення позовів ОСОБА_3 вживає заходів з метою повернення йому у власність 19/20 частини будівель і споруд по АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути скасоване або змінене.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через його представника ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -