Справа № 11-62/12 17.11.2002 17.01.2012 31.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-62/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 та ч. 3 ст.185 КК України суддя Міщенко Г.В.
Доповідач апеляційної інстанції
Чебанова-ГубарєваН.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17січня2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Чернявського А.С.,Чебанової-Губарєвої Н.В.
за участю прокурора: Іванова А.О.,
засудженого: ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Березнегувате Миколаївської області, громадянин України, не працює, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий
- 30.07.2008 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 2 роки;
засуджений за ч.3 ст.185 на 3 роки позбавлення волі та за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.07.2008 р. і за сукупністю вироків остаточне визначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Калачево Березнегуватського району Миколаївської області, громадянин України, не працює, проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ст.198 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися в ці органи на реєстрацію.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що у серпні 2009 року, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, засудженим Березнегуватським районним судом Миколаївської області 23.03.2010 р. та невстановленою особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили вчинити крадіжку чужого майна з бару-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташований по АДРЕСА_3.
З цією метою вони, в ніч з 17 на 18 серпня 2009 року, шляхом пролому стелі будівлі магазину, проникли до приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_5», звідки таємно вкрали цигарки «Честерфілд», «Вінстон», «Мальборо», горілку «Столєтов», «Немиров», «Істину», коньяк «Шустов», шоколад та інші товарно-матеріальні цінності, склавши все по пакетах, а всього на загальну суму 1990 грн. 65 коп. З місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядились за власним розсудом, спричинивши приватному підприємцю ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1990 грн. 65 коп.
За вироком суду ОСОБА_1 також визнано винним в тому, що він 16.05.2011 р., близько 16 години, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_4, діючи повторно, таємно викрав залишений ОСОБА_5 в кімнаті мобільний телефон «Самсунг» Е 1080 І. З місця вчинення злочину зник, викраденим телефоном розпорядився за власним розсудом, передавши його ОСОБА_2 для збуту, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 290 грн.
16.05.2011 р. ОСОБА_6, достовірно знаючи, що мобільний телефон «Самсунг» Е 1080 І ОСОБА_1викрадений, заздалегідь не обіцяючи цього, збув його ОСОБА_7 за 150 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок відносно нього змінити та пом’якшити призначене судом покарання, із застосуванням ст. 69 КК України,до 3 років позбавлення волі. Посилається на те, що на досудовому слідстві він повністю визнав свою вину, сприяв встановленню істини, відшкодував матеріальну шкоду.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції.
Фактичні обставини злочину, викладені у вироку, кваліфікація дій засудженого за ч.3 та ч. 2 ст. 185 КК України судом встановлена правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтом неоспорюється.
Доводи в апеляції засудженого про застосування вимог ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 69 КК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 8 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 23.10.2003 р. № 7 призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за такий злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як вбачається із матеріалів справи, достатніх підстав для призначення ОСОБА_1, який вчинив злочин в період іспитового строку, один з вчинених ним злочинів відноситься до тяжкого, другий – до злочину середньої тяжкості, не навчається і не працює, більш м’якого покарання, ніж передбачене законом немає.
Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65, 71 КК України врахував як характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, обставини їх вчинення, так і дані про особу засудженого, який є раніше судимим та характеризується за місцем мешкання – позитивно, за місцем попереднього навчання - негативно. Також судом враховано неповнолітній вік засудженого, його щире каяття, а також добровільне відшкодування завданого збитку.
Підстав вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, колегія суддів не вбачає. Немає підстав і для пом'якшення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України, оскільки наведені ним у своїй апеляції обставини в достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання.
А тому призначене засудженому покарання є справедливим і достатнім для його виправлення.
Таким чином, підстав для скасування вироку, як того просить ОСОБА_1, не має.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2011 року, у відношенні ОСОБА_1, залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: