Справа № 11-58/12 24.01.2012 24.01.2012 31.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-58/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України суддя Олефір М.В.
Доповідач апеляційної інстанції
Чебанова-Губарєва Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
головуючого судді: Дзюби Ф.С.
суддів: Кваши С.В.Чебанової-Губарєвої Н.В.,
при секретарі: Бойко М.А.
за участю прокурора: Якименка О.П.,
потерпілого: ОСОБА_2,
виправданого: ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2011року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимий
виправдано за обвинуваченням за ч.1 ст. 125КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
За скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що на ґрунті неприязних відносин, які виникли між ним та ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що ОСОБА_3, виконуючи обов’язки голови правління ОСББ «Співдружність», припинив газопостачання до квартири ОСОБА_2, 01.08.2011р., близько 14.00години в під’їзді будинку АДРЕСА_2, схопив ОСОБА_2 за плечі та штовхнув його на металеві сходи, від чого останній отримав тілесні ушкодження.
Виправдовуючи ОСОБА_3 за обвинуваченням в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, суд вказав, що заподіяні потерпілому тілесні ушкодження утворилися не в результаті умисних дій ОСОБА_3, а безпосередньо від поштовху потерпілого під час закриття дверей квартири та в послідуючому падінні ОСОБА_2, тобто у ОСОБА_3 прямого умислу на їх спричинення не було і вони утворилися в результаті необережних дій останнього, а тому в його діях склад злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, відсутній.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України. Вважає, що судом дана неправильна юридична оцінка діям ОСОБА_3 і тілесні ушкодження він отримав саме в результаті насильницьких дій останнього, який умисно штовхнув його на металеві сходи. Звертає увагу на те, що судом оцінка доказів надана неповно та однобічно, не взято до уваги пояснення свідків щодо обставин спричинення йому тілесних ушкоджень,в доказах, на які посилається суд, маються значні суперечності.
В запереченнях ОСОБА_3 просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду відносно ОСОБА_3 без змін. Вважає, що вирок суду відповідає матеріалам справи та дослідженим під час судового засідання доказам, а підстави для скасування вироку відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, виправданого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не визнавши вини в умисному спричинені легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, пояснив що, в ході з’ясування працівниками комісії з адміністрації Ленінського району м. Миколаєва питання опіки дітей сім’єю ОСОБА_2, останній спровокував сварку, в ході якої виражався на його адресу нецензурною лайкою та намагався з’ясувати причину від’єднання його квартири від газопостачання в 2009 році, ніякого фізичного контактування між ними не було,він ОСОБА_2 не штовхав.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що коли вона з іншими членами комісії з адміністрації Ленінського району м. Миколаєва прийшла до ОСОБА_2 з метою перевірки умов їх мешкання і разом з іншими увійшла до квартири ОСОБА_5, ОСОБА_2 не давав закрити двері в квартиру, у зв’язку з чим ОСОБА_3 його відштовхнув та закрив двері в квартиру ОСОБА_5 Між ними виникла сварка, але ніякої фізичної взаємодії між ними вона не бачила.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що коли вона перебуваючи в складі комісії по обстеженню житлових умов ОСОБА_2 разом із іншими увійшла до квартири ОСОБА_5, до дверей квартири підійшов ОСОБА_2 та не давав їх закрити, при цьому поводив себе зухвало та провокував ОСОБА_3 вдарити його, ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_2 та закрив двері квартири, при цьому вона не бачила, щоб підсудний бив потерпілого.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що чув, як кричав ОСОБА_2 і не бачив, щоб ОСОБА_3 застосовував якусь силу відносно ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_2 спустився на третій поверх та не давав ОСОБА_3 закрити двері в квартиру, у зв’язку з чим її чоловік відштовхнув ОСОБА_2, але ударів йому не наносив.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої останній кричав та ображав ОСОБА_3, ніякої бійки між ними вона не бачила, при цьому мати ОСОБА_2 присутня не була.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що бачила, як ОСОБА_3 штовхнув її чоловіка від дверей квартири ОСОБА_5 та закрив двері.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що після огляду працівниками служби у справах дітей адміністрації Ленінського району м. Миколаєва умов проживання, пов’язаного з усиновленням ним і його дружиною дитини, останні зайшли до ОСОБА_3 поспілкуватись, після чого почали спускатися на третій поверх. В цей час він поцікавився у ОСОБА_3, навіщо той обрізав газопровід, а коли повернувся до ОСОБА_3 спиною, той його штовхнув, від чого він впав. ОСОБА_2 зазначив, що свідками спричинення йому тілесних ушкоджень були ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_9
Показання потерпілого щодо наявності у нього тілесних ушкоджень підтверджуються висновками судово-медичної експертизи № 2015/1715-11 від 14.09.2011 р., з яких вбачається, що у ОСОБА_11 виявлені пошкодження у виді забою м’яких тканин , садна лівого гомільчатого суглобу, крововиливу в області лівого плеча, які утворилися в результаті дії тупого твердого предмету, утворення яких при падінні з висоти власного росту виключається, але не виключається їх утворення при наданні тілу прискорення з подальшим падінням на площину. Враховуючи характер тарозміщення тілесних ушкоджень в різних площинах, вони могли утворитися в результаті не менше двох ударних дій в область лівого плеча та область внутрішньої лодижки лівого гомільчатого суглобу (а. с. 26).
Разом з тим, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» № 2 від 07.02.2003 р., питання про наявність у діях особи умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Доводи ОСОБА_11 щодо отримання ним тілесних ушкоджень саме в результаті насильницьких дій ОСОБА_3, який умисно штовхнув його на металеві сходи безпідставні і спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами. І сам потерпілий ОСОБА_2 і очевидці події ОСОБА_4, ОСОБА_6,ОСОБА_7 та ОСОБА_9, на допиті яких наполягав саме потерпілий, в своїх поясненнях суду свідчили про те, що ОСОБА_3, намагаючись увійти до квартири ОСОБА_5, в ході сварки з ОСОБА_2, яка виникла з приводу з’ясування питання щодо причини обрізання ОСОБА_3 газопроводу в квартиру ОСОБА_2, щоб закрити двері в квартиру, відштовхнув потерпілого.
Відповідно до ст. 125 КК України, підставою кримінальної відповідальності за легке тілесне ушкодження є умисні дії. Умисел –це психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків, яке складається з усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння, передбачення його суспільно небезпечних наслідків, бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії ОСОБА_3 носили необережний характер, оскільки останній, бажаючи закрити двері і штовхаючи при цьому ОСОБА_2, не мав наміру спричинити йому будь-які тілесні ушкодження, тілесні ушкодження у потерпілого утворилися безпосередньо від поштовху останнього та падіння ОСОБА_2, а не в результаті умисних дій ОСОБА_3
Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення як щодо оцінки доказів у справі, так і юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 До того ж належно перевірені судом й обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, твердження потерпілого про наявність умислу у підсудного на умисне тілесне ушкодження.
Таким чином, колегія судів вважає, що у справі відсутні об’єктивні докази, що підтверджують наявність у засудженого прямого умислу на умисне тілесне ушкодження, а тому підстав для зміни вироку, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2011 року у відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий:
Судді: