Цивільна справа №2-1106/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді                             Зінченко С.В.

при секретарі                               Шевчук Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 про визнання права власності та виключення майна з опису, –

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати його право власності на майно та виключити таке майно з акту опису та арешту, посилаючись на те, що у 2006-2007 роках він позичив відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 2133000,00 гривень, які остання йому не повернула в обумовлений термін.

Оскільки відповідно до укладених між ним та відповідачем розписок про отримання коштів відповідач зобов’язалась передати ОСОБА_1 у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль марки «Хаммер»в разі неповернення йому коштів, то ОСОБА_1 вважає, що набув право власності на таке майно.

Під час розгляду, ОСОБА_3, як третя особа, заявила самостійні вимоги на предмет спору, в яких просила визнати договору позики у вигляді розписок, що укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсними, посилаючись на те, що вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а вчинені з метою перешкоджання виконанню рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2008 року, яким стягнути на її користь з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 943964,10 гривень.

В судовому засіданні 23.12.2011 року представник ОСОБА_3 подала суду заяву про залишення вказаного позову без розгляду.

Ухвалою суду від 23.12.2011 року позов ОСОБА_3, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання договорів позики недійсними залишено без розгляду.

В судовому засіданні 23.12.2011 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги за позовом підтримав та просив про його задоволення, визнавши за ОСОБА_1 право власності на спірне майно та виключивши його з акту опису та арешту.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував.

Представники третьої особи ОСОБА_3 проти позову заперечували, вказавши на його надуманість, необґрунтованість та безпідставність.

Представник третьої особи ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 грудня 2006 року ОСОБА_2 позичила в ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 180000,00 доларів США із зобов’язанням повернути вказані кошти в строк до 01 травня 2010 року, на підтвердження чого було складено розписку від її імені (а.с. 10), за якою в разі неповернення коштів ОСОБА_2 зобов’язалась переоформити на ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно –нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Також 06 січня 2007 року ОСОБА_2 позичила в ОСОБА_1 ще 40000,00 доларів США для проведення ремонту у вищевказаному приміщенні, які зобов’язалась повернути в строк до 01 травня 2010 року, про що складено відповідну розписку (а.с. 11).

25 березня 2007 року ОСОБА_2 знову позичила в ОСОБА_1 50000,00 доларів США для придбання автомобіля марки «Хаммер»і які зобов’язалась повернути до 01.05.2010 року, про що також складено розписку (а.с.12).

В судовому розгляді з пояснень позивача та відповідача встановлено, що позичені грошові кошти ОСОБА_2 ОСОБА_1 не повернела.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно вимог ст.ст. 204 та 205 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, виходячи з визначення вказаної норми закону, розписки виконані ОСОБА_2 слід вважати одностороннім правочином, який скерований на виникнення обов’язків у особи, що його вчинила, із зазначенням умов, за яких такі обов’язки виникають, а саме обов’язку сплати певної суми грошових коштів у визначений строк, і відповідно такі розписки не можуть бути підставою для виникнення права власності позикодавця на майно позичальника.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком. Угоди сторін про забезпечення виконання зобов’язання повинні відповідати вимогам ст.ст. 547, 548 ЦК України щодо форми правочину і загальних умов забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.  Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З поданих позивачем копій розписок ОСОБА_2 та витребуваних судом їх оригіналів, встановлено, що розписки виконані в простій письмовій формі без дотримання вищевказаних вимог закону, зокрема, щодо форми правочину застави.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і відповідно не створює юридичних наслідків, в даному випадку у вигляді можливості набуття позикодавцем права власності на майно позичальника.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на майно належне ОСОБА_2 у зв'язку з неповерненням останньою грошових коштів і відмовляє в їх задоволенні.

Виходячи з такого, відповідно і в частині позову ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту та виключення його з акту опису та арешту слід відмовити, оскільки вимоги про зняття арешту згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»пов’язані з визнанням права власності на майно за такою особою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 204, 205, 328, 546, 577, 1046 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214-216 ЦПК України суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 про визнання права власності та виключення майна з опису –відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: