Цивільна справа № 2-1026/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді                   Зінченко С.В.

при секретарі                               Шевчук Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу,–

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення грошових коштів з відповідачів, посилаючись на те, що 12 травня 2009 року він позичив відповідачам грошові кошти в сумі 40000,00 доларів США, що на день подачі позову становило 327200,00 гривень. Вказані кошти відповідачі зобов’язались йому повернути о 10.00 годині 01.08.2009 року, про що надали йому відповідну розписку.

Проте зобов’язання щодо повернення коштів в обумовлений строк відповідачі не виконали, а тому позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 327200,00 гривень.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року позов задоволено. Ухвалою суду від 04 квітня 2011 року вказане рішення скасоване за заявою відповідача та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв’язку з чим суд відповідно до ст. 224 ЦПК України та враховуючи згоду позивача, ухвалив провести повторний заочний розгляд справи.  

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.05.2009 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40000,00 доларів США, зобов’язавшись повернути вказані кошти в строк до 10.00 годин 01.08.2009 року.

На підтвердження цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку про отримання коштів із зазначенням строку їх повернення.

Проте після спливу встановленого строку грошові кошти відповідач не повернув, від виконання свого зобов’язання ухиляється, від зустрічі з позивачем відмовляється.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми позичених коштів в розмірі 40000,00 доларів США, що на день звернення позивача до суду становить 327200,00 гривень, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог до відповідача ОСОБА_3 суд вважає правильним відмовити, оскільки позивачем не подано суду жодних доказів на підтвердження наявності його обов’язку повернення коштів, а тим в поданій позивачем розписці позичальником вказаний ОСОБА_2.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.  

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню,  а тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути суму позичених коштів в розмірі 327200,00 гривень.

Згідно статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1700,00 гривень державного мита та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1049  ЦК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 327200 (триста двадцять сім тисяч двісті) гривень 00 копійок та судові витрати в сумі 1820,00 гривень, а всього стягнути 329020 (триста двадцять дев'ять тисяч двадцять) гривень 00  копійок.

В решті позову –відмовити.

Повторне заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: