Справа № 2-145/11

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2011 року  Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

          судді Руденко В.В.,

          при секретарі Носенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»  про визнання спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, з урахуванням всіх змін та доповнень до неї вказав, що він перебував зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12 грудня 1977 року. У ОСОБА_3 від першого шлюбу була дочка ОСОБА_2, відповідач по справі. В період шлюбу 11 червня 1988 року він спільно з ОСОБА_4 придбали за договором купівлі-продажу 1/5 частину домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 687 кв.м. Домоволодіння складається з: житлового будинку А-1 в якому розташовані:квартира № 1 і № 2; гараж Б, літня кухня - гараж В-2; сарай в-1; сарай І; сарай Д, душ Ж; вбиральня –З, альтанка - И; гараж - К; душ - Л,М; вбиральня - Н; навіс - Н; споруди 1-12. Інша частина домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 серпня 1984 року належить ОСОБА_4 На період вступу ОСОБА_4 в спадщину на 4/5 частин домоволодіння, воно складалось з житлового будинку А-1 площею 75 кв.м, шлакоблочного сараю В, вбиральні Г і огорожі. За час спільного життя з ОСОБА_4 вони займались переобладнання будинку і будівництвом господарських будівель. Тому на момент оформлення ними договору купівлі-продажу 11 червня 1988 року домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складалось з житлового будинку А-1 , житловою площею 85,2 кв.м шлакоблочних сараїв Б, Д, шлакоблочного гаражу В-2 і літньої кухні, вбиралень Г, 3, душу Ж, огородження 1, 2, 3, 5, 7, водної колонки № 4, мощення І, II, бесідки І. Житловий будинок складався з квартир № 1 і № 2.Ними з ОСОБА_4 було придбано 1/5 частин цього домоволодіння. Після придбання вищезазначеної частини домоволодіння, він з ОСОБА_4 стали мешкати в квартирі №1, а відповідач ОСОБА_2 із сім'єю в квартирі № 2. Він з дружиною продовжували займатись переобладнання житлового будинку і будівництвом господарських будівель. Внаслідок будівництва і переобладнання і на підставі рішення РВК АНД від 17 травня 1985 року № 243/6 про дозвіл будівництва сараю, літньої кухні; від 26 жовтня 1984 року № 504/8 про узаконення внутрішніх переобладнань; від 21 липня 2000 року № 234/11 про дозвіл будівництва веранди, гаражу, сараю; від ЗО березня 1990 року № 178/30 про узаконення прибудови а -1, а -1; від 08 липня 1988 року № 482/6 про будівництво гаражу на місці старого сараю Б, змінилися лінійні розміри, загальна площа житлового будинку А-1 складає 157,2 кв.м, житлова площа - 95,7 кв.м. Фактично житловий будинок А-1 складається з 2 квартир. Всього по квартирі №1 загальна площа 59,7 кв.м, житлова 29,3 кв.м. Всього по кв. № 2 загальна площа 97,5 кв.м; житлова площа - 65,4 кв.м. По житловому будинку літ. А-1 загальна площа 157, 2 кв.м, житлова 95,7 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Через деякий час, відповідач ОСОБА_2 повідомила йому про договір дарування 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та про заповіт на все майно на користь ОСОБА_2,а саме на  35/100 частин домоволодіння № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Вважає, що 35/100 частин є їхньою спільною сумісною власністю з ОСОБА_4 і належить їм в рівних частках, оскільки як до, так і після придбання 1/5 частини домоволодіння вони провели ряд добудов, тобто йому належить 35/200 частин домоволодіння.

Він є непрацездатним і тому відповідно до закону має право на обов'язкову частку в спадщині, а саме половину частки, яка належала б кожному з спадкоємців при спадкуванні за законом. На його думку обов’язкова частка у спадковому майні становить 35/800 частин домоволодіння. Тобто його частка домоволодіння складає 35/200 + 35/800 = 175/800 частин спірного домоволодіння. Просить суд визнати за ним право власності на: 35/200 частин домоволодіння №АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську як на частку спільного майна подружжя; 35/400 частин вказаного домоволодіння як на обов’язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_4

          У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовну заяву та надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, оскільки добудови у домоволодінні ОСОБА_4 робила за свої кошти і відповідач не має до них ніякого відношення. В останнє судове засідання не з’явились.

          Представники інших відповідачів до суду не з’явились, повідомлені належним чином про слухання справи.

          Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач перебував зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 12 грудня 1977 року. У період шлюбу подружжям на підставі нотаріально посвідченого договору куплі-продажу від 11 червня 1988 року було придбано 1/5 частину домоволодіння № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Інша частина домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 серпня 1984 року належала ОСОБА_4 На період вступу ОСОБА_4 в спадщину на 4/5 частин вищезгаданого домоволодіння, воно складалось з житлового будинку А-1 площею 75 кв.м, шлакоблочного сараю В, вбиральні Г і огорожі. На час укладання договору куплі-продажу 1/5 частини вказаного домоволодіння воно складалось з житлового будинку А-1 , житловою площею 85,2 кв.м шлакоблочних сараїв Б, Д, шлакоблочного гаражу В-2 і літньої кухні, вбиралень Г, 3, душу Ж, огородження 1, 2, 3, 5, 7, водної колонки № 4, мощення І, II, бесідки І. Після укладення шлюбу позивач та його дружина  за спільні кошти здійснювали переобладнання та добудови, що підтверджується рішеннями РВК АНД від 17 травня 1985 року № 243/6 про дозвіл будівництва сараю, літньої кухні; від 26 жовтня 1984 року № 504/8 про узаконення внутрішніх переобладнань; від 21 липня 2000 року № 234/11 про дозвіл будівництва веранди, гаражу, сараю; від ЗО березня 1990 року № 178/30 про узаконення прибудови а -1, а -1; від 08 липня 1988 року № 482/6 про будівництво гаражу на місці старого сараю Б. Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2, останній в дар передано 65/100 частин  вказаного домоволодіння, а саме: в житловому будинку А-1 кв.2, прим.2-3,2-4,2-6,2-7,2-8,2-9,сіни а-1, а1-1, ганок а1, гараж В-1, літня кухня В-2, сараї Л, в-1, душ Ж,М, убиральня З,Н, бесідка И, ганок в2, зливна яма 11, гараж К, водоколонка №4, огорожі№1-3,6-12, мостіння  11,111.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

          Згідно ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

          З урахуванням придбання 1/5 частини спірного домоволодіння  в період шлюбу позивача з ОСОБА_4, та збільшення обсягу будівель та споруд у домоволодінні за час шлюбу, суд вважає за можливе визнати 35/100 частин домоволодіння №28 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя - позивача та ОСОБА_4 Таким чином, частка позивача у спільній власності на вищезгадане домоволодіння становить 35/200 частин.

          Судом також встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом на користь  відповідача ОСОБА_2 у вигляді 35/200 частин вищезгаданого домоволодіння. На час смерті ОСОБА_4, її чоловік, позивач по справі був непрацездатним.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України непрацездатний вдівець спадкує незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Позивач в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, що становить 35/800 частин домоволодіння. Отже загальна частка права власності позивача на домоволодіння № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську в порядку спільного майна подружжя та як обов’язкова частка у спадщині після смерті ОСОБА_4,становить 175/800 частин.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду наявності спору про право між ним та відповідачами - четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою  та комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 30,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 1241,1261,1268 ЦК України,  ст. 60 СК України, ст. 22 КпШС України, суд-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»  про визнання спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на 35/200 частин домоволодіння  №АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську як на частку у спільному майні подружжя.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на 35/800 частин домоволодіння  №АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську як на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30 грн.

          В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя