Справа № 2-1081/11

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2011 року  Амур-Нижньодніпровський   районний   суд    м. Дніпропетровська

в складі:   головуючого судді                                Руденко В.В.

           при секретарі                                    Носенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: управління-служба у справах дітей виконкому Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради, орган опіки та піклування в особі виконкому Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради про визнання реєстрації за місцем мешкання недійсною та виселення без надання іншого житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

          Прокурор звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що виконкомом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, в зв'язку зі зникненням матері малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, було прийняте рішення від 16 квітня 2004 року № 117, про влаштування в навчально-виховний заклад на повне державне забезпечення малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. З ст. 71 ЖК України, з метою захисту житлових прав малолітнього, за останнім було закріплено житло, а саме: будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та зобов'язано голову квартального комітету № 19 АНД району м. Дніпропетровська здійснювати нагляд за збереженням даного будинку. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2007 року ОСОБА_4, була позбавлена батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1 В порядку контролю за збереженням житла неповнолітнього ОСОБА_1, з 2004 року органом опіки та піклування проводилися обстеження будинку АДРЕСА_1. Згідно актів перевірки    збереження    житла    дитини(від 10.10.2006 року № 548, 20.05.2008 р., 03.11.2008 р.) в будинку почали проживати сторонні особи,  ОСОБА_2  та ОСОБА_3  з малолітніми дітьми. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_4, достовірно знаючи про закріплення житла за неповнолітнім сином, ОСОБА_1, самовільно, 10 березня 2004 року зареєструвала в будинку АДРЕСА_1, сторонніх осіб: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та 4 листопада 2004 року зареєструвала за даною адресою ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_5 Таким чином, при реєстрації вищезазначених осіб було допущено порушення житлових прав неповнолітнього ОСОБА_1, інтереси якого при реєстрації в будинок АДРЕСА_1 враховані не були.  Для   здійснення          будь-яких          правочинів     стосовно     нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2004 року і по теперішній час проживають в будинку АДРЕСА_1. Зі слів відповідача, ОСОБА_2, у вересні 2004 року ОСОБА_4, яку він знає близько 6 років, запропонувала для проживання йому свій будинок АДРЕСА_1 та зареєструвала його за даною адресою, він з сім'єю проживає у будинку з 2004 року, договір оренди вищезазначеного житлового приміщення він з ОСОБА_4 не укладав,  орендну плату нікому не сплачував. В поясненні голова квартального комітету, ОСОБА_6, повідомила, що рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на неї покладено обов'язок здійснювати нагляд за збереженням будинку АДРЕСА_1. З 2004 року по теперішній час в зазначеному будинку проживає сім'я ОСОБА_2. Саму ОСОБА_4 вона ніколи не бачила.

Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_4 зареєструвавши без дозволу органу опіки та піклування сторонніх осіб, сім'ю ОСОБА_2 в складі 4 осіб, в будинку АДРЕСА_1, позбавила ОСОБА_1 права на проживання у даному будинку, тобто фактично привела його до стану безпритульності - стану людини, пов'язаного з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право (ст. 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Відповідно  до  п.7  Постанови Пленуму Верховного  суду СРСР № 2  від 03.04.1987р.(з    подальшими   змінами    та   доповненнями) «Про практику застосування     судами житлового  законодавства» під вселенням  в установленому   порядку   розуміється   вселення   в   житлове   приміщення   з дотриманням положень про прописку  (на даний час –реєстрацію).

На думку прокурора, вселення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до будинку АДРЕСА_1 було здійснено з порушенням вимог чинного житлового законодавства, реєстрація останніх проводилася без згоди органу опіки та піклування, що свідчить про факт їх самовільного заняття вказаного будинку. Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України особи, що самовільно зайняли житлове приміщення виселяються без надання їм іншого житлового приміщення. З огляду на вищевикладені обставини житлові права неповнолітнього ОСОБА_1 згідно з положеннями ст. ст. 72, 74 Цивільного кодексу України підлягають поновленню шляхом визнання недійсною реєстрації за місцем мешкання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську та виселенню останніх без надання їм іншого жилого приміщення, про що прокурор і просить суд.

          У судовому засіданні прокурор, законний представник позивача підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Відповідачі ОСОБА_3, її представник, яка діє також як представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, та суду пояснили, що вселилися відповідачі ОСОБА_2 до спірного будинку зі згоди власника будинку –відповідача ОСОБА_4 у 2004 році, де і проживають дотепер разом з двома малолітніми дітьми.  Також вони були там зареєстровані в установленому законом порядку зі згоди власника. Неповнолітній ОСОБА_1 має право користування зазначеним будинком, їм про це відомо, проте останній в будинок не вселявся, тому вважають, що житлові права неповнолітнього порушені не були.

          Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вона є власницею ? частини спірного будинку. У 2004 році  вона вселила до будинку відповідачів ОСОБА_2 та зареєструвала їх в будинку, оскільки  в неї було інше місце проживання, а за будинком треба було доглядати та утримувати, тому на умовах утримання та догляду за будинком відповідачі стали там проживати, коштів у відповідачів вона за проживання та реєстрацію не брала. Вважає, що вона не порушила закон, її син знаходиться в дитячому будинку, а після повернення він має право жити в її будинку.

Представник третьої особи –органу опіки та піклування в особі АНД районної в м. Дніпропетровську ради - в судовому засіданні позов підтримала.

Представник іншої третьої особи до суду не з’явився, повідомлений належним чином про слухання справи.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору куплі-продажу від 16.07.1996 року належить ? частина будинку АДРЕСА_1. Виконкомом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, в зв'язку зі зникненням матері малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, було прийняте рішення від 16 квітня 2004 року № 117, про влаштування в навчально-виховний заклад на повне державне забезпечення малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою захисту житлових прав малолітнього, за останнім було закріплено житло, а саме: будинок, який розташований в АДРЕСА_1. У вересні 2004 року  відповідач ОСОБА_4 на підставі усного договору найму вселила в будинок АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були зареєстровані у спірному будинку 27.09.2004 року та 4.11.2004 року відповідно.  Подружжя ОСОБА_3 та двоє їх малолітніх дітей проживають в будинку дотепер. Зазначені обставини визнаються сторонами і не підлягають доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України.

Суд вважає, що вселення вказаних відповідачів та їх реєстрація  в спірному будинку відбулася відповідно до вимог чинного законодавства, а саме зі згоди власника. Дозвіл органу опіки та піклування на укладання договорів  відповідно до вимог ст. 71 ЦК України,п.6.4 Правил опіки та піклування необхідне лише щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності неповнолітнього. Як встановлено судом, неповнолітній ОСОБА_1 має лише право користування спірним будинком. Дозвіл органу опіки та піклування на укладання договорів, право користування яким мають неповнолітні особи встановлюється вимогами ст. 12  Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності в червні 2005 року, тобто після укладання договору найму з відповідачами та їх вселення, таким чином зазначений закон не має зворотної дії у часі.

Вищенаведене свідчить що відповідачі ОСОБА_3 вселилися до будинку не самовільно, тому посилання прокурора на вимоги ст. 116 ЖК України як на підставу для виселення осіб без надання іншого житлового приміщення є необґрунтованими. Крім того, прокурор посилається на порушення житлових прав неповнолітнього ОСОБА_1 з боку відповідачів, проте будь-яких належних та допустимих доказів  відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України таких порушень суду прокурором не  надано, оскільки, як встановлено судом, відповідачі не заперечують право неповнолітнього ОСОБА_1 на користування спірним будинком, неповнолітній до будинку  не вселявся, що визнається сторонами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.116,150 ЖК України, ст. ст. 45,46,212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання реєстрації за місцем мешкання недійсною та виселення без надання іншого житлового приміщення,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський  районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: