Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                Справа  № 2-156/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 року

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді                                         Мащенко С. В.

при секретарі                                                   Свіягіній О. Е.,

Боднар О. С.

за участю:

позивача                                                  ОСОБА_2

представника відповідача                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО»в особі ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ "МАКІЇВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОН ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ" «Про визнання боргу недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ПАТ «Донецькобленерго»(ВП "Макіївський об'єднаний район електричних мереж") «Про визнання боргу недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди», в якому позивач просила визнати нарахований їй відповідачем борг недійсним, стягнути на її користь матеріальну та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. й поклавши судові витрати на відповідача.

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_4 збільшила розмір позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України й просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримала свої уточнені позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що 03.06.2010 року її квартиру відключили від електропостачання у зв’язку з тим, що начебто у неї мається борг за користування електроенергією. Суми відповідач вказує різні та періоди за які утворився борг - з 2006 року по 01.05.2010 року, але з 01.10.2006 року по 01.05.2010 року вона оформлює та отримує субсидію. На літній період субсидією не оформлює та оплачує 100% по всім платежам. Боргів не має, так як сплачує все, що від неї необхідно за субсидією. Зазначила, що з 03.06.2010 року вона більш трьох тижнів намагалась довести відсутність заборгованості відповідачу та розібратися у ситуації, що склалась. З цією метою вона неодноразово зверталась до начальника абонентської служби відповідача, пред’являла квитанції про оплату за відпущену теплову енергію, але працівники ВАТ «Донецькобленерго»її не слухали та направляли до інших кабінетів. Після всього цього їй стало погано та піднявся тиск. Вимушена була звернутися до сусідки-лікаря, яка сказала, які ліки їй приймати. Ці ліки були нею придбані, а тому матеріальну шкоду складає саме вартість цих ліків. Надати чеки або медичне призначення не може, так як нічого не зберегла. Крім матеріальної, вона зазнала ще й моральної шкоди, так як від’єднали її від електропостачання влітку. Завдяки жарі та відсутності холодильника, продукти харчування швидко псувались, а тому вона перебувала на голодному пайку. Просила визнати борг недійсним, всі витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав у повному обсязі та пояснив суду, що ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії згідно особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. Станом на 22.04.2010 року заборгованість за цим рахунком складала 150,39 грн., що утворилась внаслідок не систематичної оплати за використану електричну енергію з 01.01.2001 року по 22.04.2010 року., так як ВАТ «Донецькобленерго»відпускало електричну енергію, яку абонент використовував, але в повному обсязі не оплачував. 22 квітня 2010 року позивач отримала повідомлення про існуючу в неї заборгованість під розпис та протягом наступних 30 днів не призвела оплату заборгованості, а тому відповідно до п. 35 ПКЕЕН її було відключено від електропостачання. При цьому вони повністю витримали процедуру відключення та, оскільки з їх боку не має місця порушення діючого законодавства України, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є такими, що незаконні, як і інші вимоги позивача. В порушення положень ст. 119 ЦПК України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами та доповненнями, ОСОБА_4 не вказала, із чого складається її моральна шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона завдана, з яких мотивів вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. З урахуванням зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, а саме вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які позивач та відповідач посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно копії паспорта позивача ОСОБА_4 (стор. 11 «місце проживання»), вона зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13 –13 зворот).

Відповідно до відомостей, що містяться у Довідці від 14.07.2010 року про спожиту та оплачену електроенергію за період часу з 01.09.2006 року по 01.07.2010 року, надану ВП «Макіївській об’єднаний район електричних мереж»ВАТ «Донецькобленерго», у ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - згідно особового рахунку НОМЕР_1 мається заборгованість за спожиту електроенергію (а. с. 14 –14 зворот).

З відомостей про оплату за спожиту електроенергію по особовому рахунку НОМЕР_1, зроблену ОСОБА_4, у неї за період з вересня 2006 року по 03.06.2010 року відсутня заборгованість (а. с. 12 –12 зворот).

На підставі Повідомлень про надання субсидій № 012466 вбачається, що ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по Макіївському РЕС, а саме:

·          з жовтня 2006 року по квітень 2007 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –5,42 грн.;

·          з січня 2007 року по квітень 2007 року - при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –2,42 грн.;

·          з травня 2007 року по вересень 2007 року - при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –7,47 грн.;

·          з жовтня 2007 року по квітень 2008 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –3,66 грн.;

·          з жовтня 2008 року по квітень 2009 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –8,03 грн.;

·          з жовтня 2009 року по квітень 2010 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –5,22 грн. (а. с. 6 –11).

Згідно копії Повідомлення від 03.06.2010 року абоненту ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - згідно особового рахунку НОМЕР_1 мається заборгованість в сумі 186,69 грн. та їй зупиняють постачання електроенергії (а. с. 15).

При цьому відповідно до відомостей, що зазначені на пустій квитанції, за особовим рахунком НОМЕР_1 станом на 04.06.2010 року на показник 6833 рахується борг 181,50 грн., а станом на 17.11.2009 року на показник 6339 рахувався борг 151,12 грн. (а. с. 15).

З копій квитанцій про сплату комунальних послуг позивачем ОСОБА_4 вбачається, що нею проведено розрахунки за спожиту електричну енергію у наступних розмірах:

·          по квитанції № 619469 від 04.06.2006 року –16,18 грн.;

·          по квитанції № 1338707 від 08.06.2010 року –18,51 грн.;

·          по квитанції № 1355939 від 09.07.2010 року –4,87 грн.;

·          по квитанції № 66 від 20.11.2008 року –16,26 грн.;

·          по квитанції № 142 від 20.11.2008 року –9,68 грн.;

·          по квитанції № 67 від 20.11.2008 року –22,41 грн.;

·          по квитанції № 794432 від 07.08.2007 року –14,94 грн.;

·          по квитанції № 921052 від 11.03.2008 року –7,32 грн.;

·          по квитанції № 959481 від 12.05.2008 року –7,32 грн.;

·          по квитанції № 22 від 04.09.2008 року –91,35 грн.;

·          по квитанції № 115 від 03.01.2009 року –8,03 грн.;

·          по квитанції № 96 від 10.01.2009 року –8,03 грн.;

·          по квитанції № 21 від 04.02.2009 року –8,03 грн.;

·          по квитанції № 4 від 06.03.2009 року –8,03 грн.;

·          по квитанції № 106 від 05.05.2009 року –8,03 грн.;

·          по квитанції № 1151129 від 11.06.2009 року –17,78 грн.;

·          по квитанції № 1168070 від 16.07.2009 року –21,68 грн.;

·          по квитанції № 1180225 від 12.08.2009 року –31,67 грн.;

·          по квитанції № 1192274 від 07.09.2009 року –31,67 грн.;

·          по квитанції № 12063349 від 06.10.2009 року –30,21 грн.;

·          по квитанції № 1263271 від 22.01.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1263285 від 22.01.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1271747 від 06.02.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1282882 від 24.02.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1302988 від 01.04.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1306101 від 08.04.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1335267 від 01.06.2010 року –5,22 грн.;

·          по квитанції № 1338707 від 08.06.2010 року –18,51 грн.

З особового рахунку НОМЕР_1 вбачається, що станом на червень 2010 року мається заборгованість за оплату спожитої електричної енергії у позивача ОСОБА_4, оскільки:

·          за січень –грудень 2001 року:

-          нараховане: 21,68 + 19,50 + 21,68 + 20,90 + 21,68 + 20,90 + 21,68 + 21,84 + 35,10 + 11,54 + 10,45 + 10,30 = 237,25 грн.;

-          оплачене: 10,20 + 12,48 + 9,36 = 32,04 грн.;

-          отримано субсидії: 10,72 х 3 + 93 + 16.47 + 8,17 + 0,95 = 150,75 грн.;

Сальдо: 237,25 - 32,04 - 150,75 = 54,46 грн.

·          за січень –грудень 2002 року:

-          нараховане: 10,30 + 9,36 + 12,32 + 14,51 + 14,98 + 14,51 + 14, 98 х 2 + 14,51 + 14,98 + 14,51 + 14,82 = 164,76 грн.;

-          оплачене: 7,80 + 9,36 + 10,92 х 2 + 7,80 + 20,28 + 15,60 + 23,40 + 18,72 + 15,60 + 11,38 + 13,57 = 165,35 грн.;

Сальдо: 164,76 –165,35 = -0,59 грн.

·          за січень –грудень 2003 року:

-          нараховане: 14,35 + 6,86 + 7,02 + 8,42 + 15,60 + 15,29 + 17,00 + 15,60 + 10,76 + 11,08 + 10,45 + 8,11 = 140,54 грн.;

-          оплачене: 9,83 + 14,35 + 6,86 + 7,02 + 8,42 + 15,60 + 15,28 + 17,01 + 15,60 + 10,75 + 12,48 + 7,64 = 140,84 грн.;

Сальдо: 140,54 - 140,84 = - 0,30 грн.

·          за січень –грудень 2004 року:

-          нараховане: 8,11 + 7,49 + 7,80 + 11,23 + 15,60 х 2 + 16,38 х 2 + 15,60 + 12,17 + 12,95 + 6,71 = 146,02 грн.;

-          оплачене: 9,36 х 2 + 6,40 + 19,03 + 31,20 + 17,16 + 15,60 х 2 + 12,17 = 135,88 грн.;

Сальдо: 146,02 - 135,88 = 10,14 грн.

·          за січень –грудень 2005 року:

-          нараховане: 5,62 + 3,74 + 3,59 + 4,68 + 17,47 + 17,00 + 17,47 х 2 + 6,86 + 7,18 + 10,14 + 10,92 = 122,14 грн.;

-          оплачене: 12,95 + 12,64 + 3,43 + 3,59 + 4,68 + 14,97 + 15,60 + 38,84 + 4,68 + 19,60 = 130,98 грн.;

Сальдо: 122,14 - 130,98 = - 8,84 грн.

·          за січень –грудень 2006 року:

-          нараховане: 11,70 + 5,46 + 3,74 + 4,21 + 8,0 + 16,19 + 17,75 х 2 + 21,44 + 14,62 + 14,37 + 17,30 = 152,53 грн.;

-          оплачене: 10,92 + 11,70 + 9,20 + 4,21 + 8,0 + 16,18 + 37,44 + 16,18 = 113,83 грн.;

-          отримано субсидії: 38,55 грн.;

Сальдо: 152,53 - 113,83 - 38,55 = 0,15 грн.

·          за січень –грудень 2007 року:

-          нараховане: 17,78 + 16,08 + 17,78 + 17,30 + 17,78 + 17,30 + 17,78 х 2 + 17,30 + 17,78 + 17,30 + 17,78 = 209,74 грн.;

-          оплачене: 14,94 грн.;

-          отримано субсидії: 12,85 х 2 + 21,85 + 15,85 –8,36 + 7,63 х 3 = 77,93 грн.;

Сальдо: 209,74 - 14,94 - 77,93 = 116,87 грн.

·          за січень –грудень 2008 року:

-          нараховане: 18,51 + 16,08 + 17,30 + 16,81 + 20,71 + 24,85 + 38,73 + 15,59 + 15,10 + 18,27 х 3 = 238,49 грн.;

-          оплачене: 7,32 х 2 + 91,35 + 48,35 = 154,34 грн.;

-          отримано субсидії: 57,20 + 11,20 х 2 + 17,30 + 27,81 = 124,71 грн.;

Сальдо: 238,49 - 154,34 - 124,71 = - 40,56 грн.

·          за січень –грудень 2009 року:

-          нараховане: 18,27 + 9,26 + 9,50 + 10,96 + 41,66 + 10,23 + 31,67 + 26,80 + 24,85 + 18,27 х 3 = 238,01 грн.;

-          оплачене: 24,09 + 8,03 х 2 + 17,78 + 21,68 + 31,67 х 2 + 30,21 = 173,16 грн.;

-          отримано субсидії: 9,27 х 4 –21,23 + 24,63 = 40,48 грн.;

Сальдо: 238,01 - 173,16 - 40,48 = 24,37 грн.

·          за січень –травень 2010 року:

-          нараховане: 18,27 х 4 + 18,03 = 91,11 грн.;

-          оплачене: 10,44 х 3 + 60,84 = 92,16 грн.;

-          отримано субсидії: 11,01 + 8,91 х 2 = 28,83 грн.;

Сальдо: 91,11 - 92,16 - 28,83 = - 29,88 грн.

Всього сальдо на 01.06.2010 року: 54,46 –0,59 –0,30 + 10,14 – 8,84 + 0,15 + 116,87 –40,56 + 24,37 –29,88 = 125,82 грн. (а. с. 27 –28).

Конституція України, прийнята 28.06.1996 року, у п. 5 ч. 1 ст. 92 визначає, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади використання природних ресурсів, організація та експлуатація енергосистем, транспорту і зв’язку.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, а також регулювання відносини, пов'язаних із виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, захистом прав споживачів і працівників галузі, визначаються Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 року № 575/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Одночасно ст. 3 зазначеного Закону роз’яснює, що відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються не тільки цим Законом а й іншими нормативно-правовими актами, зокрема: Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року (із змінами та доповненнями), Порядком обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженим Постановою КМУ № 93 від 28.01.2004 року, Законом України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ (в редакції закону від 01.12.2005 року № 3161-IV зі змінами та доповненнями) та іншими.

Ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»передбачає, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

На виконання цього нормативно-правового припису, абз. 1 та 3 п. 3 Правил користування електричною енергією для населення (що є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності) обумовлює, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється останнім згідно з Типовим договором про користування електричною енергією. При цьому, якщо енергопостачальник здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, він не має права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому у відповідності до припису ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 60 та ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні письмових доказів по справі, що містяться у її матеріалах, позивач із відповідачем не укладали письмового договору про користування електричною енергією, однак жодна зі сторін не оспорювала той факт, що дійсно житлове приміщення АДРЕСА_1, в якій мешкає позивач ОСОБА_4, була приєднана до електричної мережі, споживала електричну енергію у період часу з 01.01.2006 року по час її відключення 03.06.2010 року, має особовий рахунок НОМЕР_1 на який відповідно до квитанцій перераховувала плату за спожиту електроенергію.

Крім того, в Картці абонента НОМЕР_1 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, - зазначено, що між нею як споживачем електроенергії та постачальником –МОРЕС –укладено договір від 20.03.2002 року.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, він може бути укладений у будь-якій формі.

Аналізуючи зміст правових норм Закону України «Про електроенергетику»та Правил користування електричною енергією для населення вбачається, що в них зазначено про необхідність укладення Типового договору про користування електричною енергією, який за своєю правовою формою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу й відноситься до різновиду публічних договорів, однак жодної чіткої вказівки на те, що такий договір у будь-якому випадку повинен бути укладений у письмовій формі, в них не має.

Як вбачається із приписів п. 2 та 4 ст. 202 ЦК України будь-який договір - це дво- чи багатосторонній правочин, тобто погоджена дія двох або більше сторін.

Ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочини можуть вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У письмовій формі, як передбачено п. 2 та 4 ст. 208 ЦК України, належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

При цьому ч. 1 ст. 206 ЦК України роз’яснює, що усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Оскільки Закон України «Про електроенергетику»та Правила користування електричною енергією для населення недодержання письмової форми договору про користування електричною енергією безпосередньо не визначають наслідок його недійсності, поведінка позивача та відповідача щодо надання та споживання електричної енергії та її оплати була узгодженою та свідчила про здійснення ними конклюдентних дій, направлених на повне виконання своїх обов’язків за цим договором, що вони повністю визнали та не оспорювали у ході з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Тому суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 та ПАТ «Донецькобленерго»(ВП «Макіївський об'єднаний район електричних мереж») вступили й на час виникнення спору перебували у договірних правовідносинах щодо надання та користування електричною енергією.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а договір, зокрема, є підставою їх виникнення.

Ч. 2 та 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»зобов’язує споживача енергії додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії та покладає на нього згідно із законодавством України відповідальність за порушення умов цього договору та Правил користування електричною енергією, які чітко в абз. 4 п. 3 передбачають необхідність керування ними та законодавством України у випадках виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором.

Таким чином, за умови відсутності письмового договору про користування електричною енергією між ОСОБА_4 та ПАТ «Донецькобленерго»(ВП «Макіївський об'єднаний район електричних мереж»), правовідносини між ними щодо постачання і використання електричної енергії регулюються діючим законодавством України.

Ч. 1 ст. 714 ЦК України визначає, що за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регламентуються положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року № 1875 –ІV (зі змінами та доповненнями).

Одним із видів житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення зазначений Закон у п. 1 ч. 1 ст. 13 розуміє комунальні послуги, тобто: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо, - а тому відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону України зобов’язує споживача оплачувати житлово-комунальні послуги (в цьому випадку з електропостачання) у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, оскільки відносини між громадянами (користувачами електричної енергії) та енергопостачальниками регулюються й Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року (із змінами та доповненнями), то згідно з абз. 5 п. 42 Правил користування електричною енергією для населення споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

При цьому абз. 1 та 4 п. 19 зазначених Правил визначають, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. У разі отримання житлової субсидії на оплату електричної енергії розмір плати споживача за використану електричну енергію визначається відповідно до порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг регламентується Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, що затверджене Постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року (в редакції Постанови КМУ № 1050 від 22.09.1997 року) (зі змінами та доповненнями).

Так, на підставі абз. 1 та 12 п. 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на шість місяців. Якщо обсяг витрачання електричної енергії вимірюється засобами їх обліку, розмір субсидії для відшкодування їх оплати розраховується виходячи з фактичного споживання послуг, але не більше від встановлених норм споживання. У разі коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, меншу від суми призначеної субсидії та обов'язкової частки плати в межах норм споживання, невикористані перераховані кошти повертаються (перераховуються) організаціями, що надають послуги, на рахунок органів праці та соціального захисту населення або зараховуються цими організаціями в рахунок фінансування призначених іншим отримувачам субсидій. У разі, коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, більшу від суми призначеної субсидії та обов'язкової частки плати в межах норм споживання, органи праці та соціального захисту населення перераховують розмір призначеної субсидії виходячи з вартості фактично спожитих послуг, але не більше від встановлених норм.

Одночасно у відповідності із абз. 1 та 3 п. 15 цього ж Положення громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги. При цьому, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати свою обов'язкову частку витрат на оплату цих послуг. У разі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов'язкова частка витрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість.

Крім того, у п. 20 та 21 Правил користування електричною енергією для населення конкретизовано, що знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця, але за власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача. Крім того, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Таким чином, аналізуючи зазначені положення нормативно-правових актів та факти, з’ясовані при розгляді цієї справи, судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_4 нерегулярно, в порушення термінів, встановлених п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, проводила оплату наданих їй послуг відповідачем, чим не належно виконували свої обов’язки по договору з електропостачання, а тому в результаті цього в неї дійсно станом на 01.06.2010 року виникла заборгованість в сумі 125,82 грн.

До цього висновку суд дійшов завдяки арифметичним розрахункам на підставі даних особового рахунку НОМЕР_1 на ім’я позивача ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - наданих позивачем копій квитанцій про сплату послуг з енергопостачання та повідомлень про надання субсидій № 012466.

Так, відповідач у картці особового рахунку відмітив всі суми, що сплачені відповідно до наданих копій квитанцій, та всі суми, перерахованої органами праці та соціального захисту населення, субсидії, а саме:

1.          згідно особового рахунку станом на 01.06.2010 року:

нараховане до сплати: 237,25 + 164,76 + 140,54 + 146,02 + 122,14 + 152,53 + 209,74 + 238,49 + 238,01 + 91,11 = 1740,59 грн.;

сплачено позивачем: 32,04 + 165,35 + 140,84 + 135,88 + 130,98 + 113,83 + 14,94 + 154,34 + 173,16 + 92,16 =1153,52 грн.;

перераховано субсидії: 150,75 + 38,55 + 77,93 + 124,71 + 40,48 + 28,83 = 461,25 грн.;

2.          згідно наданих позивачем копій квитанцій нею сплачено 16,18 + 18,51 + 4,87 + 16,26 + 9,68 + 22,41 + 14,94 + 7,32 х 2 + 91,35 + 8,03 х 5 + 17,78 + 21,68 + 31,67 х 2 + 30,21 + 5,22 х 7 + 18,51 = 437,05 грн.

3.          згідно Повідомлень про надання субсидій № 012466, позивачу станом на 01.06.2010 року надавалась субсидія у такі періоду та в таких розмірах:

-          з жовтня 2006 року по грудень 2006 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –5,42 грн.;

-          з січня 2007 року по квітень 2007 року - при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –2,42 грн.;

-          з травня 2007 року по вересень 2007 року - при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –7,47 грн.;

-          з жовтня 2007 року по квітень 2008 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –3,66 грн.;

-          з жовтня 2008 року по квітень 2009 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –8,03 грн.;

-          з жовтня 2009 року по квітень 2010 року –при нормі споживання на 18,27 грн. –обов’язкова плата –5,22 грн.

а всього за весь цей час:421,25 грн.

Таким чином, сума боргу позивача перед відповідачем станом на 01.06.2010 року дійсно складає 125,82 грн. на підставі відомостей, наданих відповідачем, оскільки доказів сплати позивачем надано в меншому обсязі, чим враховано відповідачем у особовому рахунку.

Тому суд критично ставиться до показань позивача ОСОБА_4 щодо неврахування в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію оплат, зроблених нею та управлінням праці та соціального захисту населенні, на підтвердження яких нею надано суду письмові докази, та вважає, що підстав для визнання наявності боргу недійсною немає.

Приходячи до цього висновку, суд враховує, що жодна зі сторін по справі не оспорювала показників приладів обліку електроенергії та діючих тарифів із яких розраховувались щомісячні платежі на оплату послуг, а також не заявила про застосування строків позовної давності, яка на підставі положень ч. 3 ст. 267 ЦК України може бути застосовано судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Ухвалюючи це рішення суд застосовує положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до абз. 5 п. 37 Правил користування електричною енергією для населення енергопостачальник має право тимчасово припиняти постачання електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках, передбачених пунктами 34 і 35 цих Правил.

На підставі абз 3 п. 35 Правил енергопостачальник має право відключити споживача у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному п. 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

При цьому на підставі п. 27 Правил у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.

У разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості згідно із положеннями п. 28 цих Правил він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність.

Як встановлено та перевірено судом на підставі всіх зібраних по справі доказів, у ОСОБА_4 станом на момент відключення від електричної мережі, тобто на 03.06.2010 року, малась заборгованість за спожиту електричну енергію, вона була попереджена про наявність заборгованості, до відповідача із з’ясуванням розміру заборгованості та ситуації, що сталась, позивач звернулась тільки наприкінці червня 2010 року, а тому дії відповідача щодо відключення її від електричної мережі відповідали вимогам закону.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одними з основних способів захисту цивільних прав і інтересів, що є універсальною мірою відповідальності, п. 8 та 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тобто, шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

П. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями) роз'ясняє, що спори про відшкодування заподіяної фізичній особі (згідно положень ст. 24 ЦК України –людини, як учасника цивільних відносин) моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Одночасно п. 5 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ звертає увагу суду на необхідність з'ясовувати характер правовідносин сторін, встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні цього спору судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносини, що випливають з постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу. Крім того, позивач ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії, а тому на їх відносини з відповідачем розповсюджуються ще й норми Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (в редакції Закону № 3161-ІV від 01.12.2005 року із змінами та доповненнями).

Так, згідно до положень під. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, під якою п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону розуміє й послугу, що реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Стягнення моральної шкоди у зв’язку із відключенням від електричної мережі законом не передбачено.

Крім того, всупереч приписам положень ст. 60 ЦПК України, позивач не довела, що відповідачем їй дійсно було завдано майнову та немайнову шкоду, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що підстав для стягнення майнової та моральної шкоди з відповідача на користь позивача не має.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову повністю, суд приймає до уваги прохання позивача ОСОБА_4 покласти всі витрати по справі на відповідача й вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат згідно підп. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд ухвалює це рішення не на користь позивача ОСОБА_4 підстав, для присудження з відповідача на її користь понесених і документально підтверджених судових витрат не має.

Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про не законність та не обґрунтованість вимог позивача й неможливість задоволення її позову шляхом визнання боргу недійсним, стягнення майнової та моральної (немайнової) шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 92 Конституції України від 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями), ст. ст. 15, 16, 24, 202, 205, 206, 208, 267, 525, 526, 626, 638, 639 та 714 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435- ІV, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 року № 575/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 13 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р., ст. ст. 1 та 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ (в редакції закону від 01.12.2005 року № 3161-IV зі змінами та доповненнями), п. п. 3, 19 –21, 27, 34, 35, 37 та 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (із змінами та доповненнями), п. п. 14 - 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, що затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 року (в редакції Постанови КМУ № 1050 від 22.09.1997 року) (зі змінами та доповненнями), п. п. 2 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями) та ст. ст. 4, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року № 1618-ІV, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО»в особі ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ "МАКІЇВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОН ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ" «Про визнання боргу недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди»відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частину рішення було ухвалено, складено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 20.09.2011 року.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 26.09.2011 р.

Суддя:                                                                                 С. В. Мащенко