РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                25.01.2012року                                                                         Справа № 2-34/12

        25 січня 2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого  - судді                                         Циктіча  В.М.,

при секретарях                                                  Осадчій А.О., Махоті О.В.,

за участю:

позивачки                                                             ОСОБА_1,

представника позивачки                                         ОСОБА_2,

відповідачів           ОСОБА_3, ОСОБА_4,        ОСОБА_5,

представників   відповідачів           ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  про   встановлення   факту постійного  проживання  із  спадкодавцем  на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Позивачка   17  лютого   2011 року  звернулась до суду зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_4 р. померла її   мати  ОСОБА_8  Мати    перебувала у похилому віці, мала низку  хвороб, внаслідок чого потребувала сторонньої допомоги. У зв’язку з цим  її мати, яка була зареєстрована  у АДРЕСА_1, фактично  з березня 2003 року і  до дня своєї смерті   постійно проживала  з позивачкою за адресою – АДРЕСА_2 За своє життя  померла склала  заповіт, яким  усе своє майно заповідала  позивачці та  відповідачеві   ОСОБА_9 Однак про наявність заповіту  вона дізналась лише   у  лютому 2010 року з листа  нотаріуса і  у березні того ж року   звернулась до суду  з позовом про  надання  додаткового  строку для прийняття спадщини. Позивачка просила  суд  встановити   факт  її  постійного  проживання  із спадкодавцем ОСОБА_8  не момент смерті останньої.

У судовому засіданні  позивачка   та її представник   наполягали на   задоволенні   позовних вимог. Вважали, що строк  позовної давності не пропущений  з огляду на своєчасне  звернення  до суду  з    метою  у законний спосіб  отримати право  на   спадщину.

          Відповідачі   та їх  представники   позов не визнали,  наполягаючи на  тому, що  весь час, у тому числі у період, що передував   смерті ОСОБА_8,    вона   жила за місцем своєї реєстрації у с.Красногорівка. Просили суд  застосувати  наслідки    пропуску  позивачкою строку  позовної давності.

          Суд,  заслухавши    сторони та їх представників,  допитавши свідків та    дослідивши  матеріали справи, дійшов  висновку  про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України  спадкоємець, який   постійно проживав  разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом  строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не  заявив  про відмову від неї.

У силу ч.2 ст.1220 ЦК часом відкриття спадщини  є день смерті  спадкодавця.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8  померла   ІНФОРМАЦІЯ_4 г. (а.с.9).    Тобто    саме за станом на  вказану дату, яка  є днем      відкриття спадщини,  ОСОБА_1    мала би   постійно    проживати    с    померлою.

Частиною 1 статті 29 ЦК   визначено, що  місцем проживання  фізичної особи   є житловий будинок, квартира тощо, в якому вона   проживає постійно, переважно або тимчасово. За частиною 6   зазначеної статті  фізична особа  може мати   кілька    місць проживання.

Виходячи  з зазначеної норми, якою не   передбачений   конкретний   відрізок часу, протягом  якого фізична особа  повинна  знаходитись  у місці свого  проживання, суд вважає, що  визначальним є  не   строк проживання, а саме намір особи  постійно  проживати  в іншому помешканні.

Зазначений намір  може бути    викликаний як  вільним бажанням  особи, так  і певною необхідністю, у тому числі  через  похилий вік,  стан  здоров’я, безпорадний стан тощо.  

Як встановлено судом ОСОБА_8   страждала    на  хворобу серця,  їй у 1992 році був встановлений  штучний водій серцевого ритму, вона мала гіпертонічну хворобу  3 ступеню, ожиріння  3-4 ступеню та інші  захворювання. У період з 08.12.2003 р. до 12.01.2004 р. хвора  перебувала на стаціонарному лікуванні   у  терапевтичному  відділенні Ясинуватської центральної районної лікарні. (а.с.71)  

ОСОБА_8   померла внаслідок  ішемічної хвороби серця – післяінфарктного та атеросклеротичного кардіосклерозу. (а.с.67)

Наведене  доводить, що  померла за станом здоров’я   потребувала    сторонньої допомоги. Разом з тим, за місцем її реєстрації у с.Красногорівка  був зареєстрований та фактично проживав у АДРЕСА_1 лише  її чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який, на переконання суду,  у силу    свого віку та інших об’єктивних причин  не міг забезпечити повноцінний  догляд за хворою. (а.с.17, 111)

У силу зазначених  причин вбачається цілком   логічним   бажання   ОСОБА_10   проживати  у  своєї дочки ОСОБА_1, оскільки  остання була спроможна  надати  хворій  необхідний   догляд.

Свідок  ОСОБА_11  суду пояснила, що  ОСОБА_8  проживала у позивачки з  весни  2003 року  і до дня смерті. Інколи її на нетривалий час – не більше як на  тиждень - відвозили до с.Красногорівка, потім  її чоловік - відповідач ОСОБА_3    дзвонив    ОСОБА_1 з вимогою забрати матір.   ОСОБА_8 мала захворювання  серця, у неї  боліли ноги, через шкіру виділялась  якась рідина.  Позивачка вимушена була часто  відлучатися з роботи, щоб замінювати матері білизну.  Колеги  позивачки   збирали для цього  пелюшки, щоб   обмотувати   матері   ноги.   Значне    погіршення   здоров’я  у  ОСОБА_8    сталося  навесні 2004 року, вона майже  не   вставала з ліжка, не могла    ходити. Померла   ОСОБА_8   вдома у   ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13  показала, що вона, працюючи   медичною сестрою  Ясинуватської центральної  районної лікарні,  приходила додому до позивачки робити  призначені  її матері уколи. У період з  весни 2003 р. до  літа 2004 р. ОСОБА_8  проживала   у    ОСОБА_1, стан здоров’я  хворої був  тяжким. Погіршення сталося навесні 2004 року, у зв’язку з ожирінням їй важко було рухатись, її підіймали   для   певної  обробки тіла, щоб не утворювались пролежні. ОСОБА_8  потребувала  постійної   сторонньої допомоги. На прохання     померлої її відвозили у    с.Красногорівку, однак через деякий час    знову    повертали  до ОСОБА_12

ОСОБА_14, допитана як свідок,  підтвердила     показання вищезазначених свідків, додавши, що  у 2003 р.   ОСОБА_8, проживаючи у    позивачки,   на декілька днів  навідувалася    до Красногорівки,  куди її відвозила  машина  швидкої допомоги, потім також     «швидка»  привозила її  до ОСОБА_1   

ОСОБА_15  суду пояснила, що позивачка -  її мати.  ОСОБА_1   за рік до смерті  ОСОБА_8  забрала останню   до себе, оскільки   та     сильно хворіла та  потребувала     допомоги.  У березні 2003 р.  перевезли    її речі до матері. Влітку та у листопаді   2003 р. на прохання ОСОБА_8 її відвозили до Красногорівки щоб  провідати дім, однак перед Новим роком   забрали   знов у Ясинувату. Після   чого    вона постійно  до дня своєї смерті  проживала    у квартирі   позивачки.

Аналогічні  показання дав свідок  ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_17 показала, що до кінця  2003 року  працювала   завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом (ФАП) с.Красногорівка та  відвідувала ОСОБА_8 за її місцем мешкання, про що  вносила записи до відповідного Журналу реєстрації (а.с.88-106).  

Разом з тим, суд критично  ставиться до показань даного свідка, враховуючи, що  з моменту звільнення  ОСОБА_17 з посади минуло понад 8 років, будь-якої необхідності  у зберіганні  протягом цього часу документу, який не  є особистим та не становить будь-якої цінності,  у  свідка не було.  Раптове його знайдення у  себе вдома, на  переконання суду,    є підтвердженням нещирості  свідка.

Крім того, як  зазначила свідок ОСОБА_14  07.11.2003 р.  були роковини  смерті їхньої  родички і  вдома у позивачки відбувався поминальний обід, на якому була  присутня  ОСОБА_8, оскільки у той період жила  у дочки. Тобто ОСОБА_8 не могла   знаходитись у с.Красногорівка та   отримувати    медичну допомогу від ОСОБА_17 У той же час  у зазначеному журналі  вказано, що  05.11.2003 р. та  10.11.2003 р.  хвора була  відвідана  у с.Красногорівка,  ій   надана медична допомога. (а.с.105-106)

Аналіз досліджених  доказів   приводить суд до висновку  про  доведеність    факту   постійного проживання  ОСОБА_8  разом з позивачкою за  адресою – АДРЕСА_2  

Показання  інших свідків   не спростовують   зазначеного   висновку, оскільки  не суперечать  показанням  вищенаведених   осіб враховуючи, що ОСОБА_8 інколи приїжджала до  місця своєї реєстрації та нетривалий час там перебувала.    

Суд не приймає до уваги   посилання   представника відповідачів  на Закон  України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтею 3 якого  передбачено, що  місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - адміністративно-територіальна  одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.  

Як зазначено  у даній  статті  вживання наведених термінів у вказаному  значенні  має силу саме для цього Закону.

Крім того,  вказане    значення   місця проживання  є публічно-правовим  визначенням, оскільки нерозривно пов’язане з певною адміністративно-територіальною одиницею.   У той же час   приватно правове    значення  місця проживання  згідно     з нормами     Цивільного кодексу пов’язується лише з  відповідним приміщенням.

Суд не знаходить підстав для застосування наслідків пропущення строку позовної давності  з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК  перебіг позовної давності починається  від дня, коли особа довідалася   або могла довідатися  про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачка звернулась до суду  з вимогою  про   відновлення    її  права на    отримання  майна за   заповітом.

Як свідчить  лист  від 18.02.2010 р.   Ясинуватською державною нотаріальною конторою    позивачці повідомлено про існування  заповіту на її ім’я  лише у  лютому  2010 року. (а.с.10)

Враховуючи положеннями ст.257 ЦК  трирічний строк позовної давності за станом на день   звернення позивачки до суду  з даним позовом,  не   закінчився.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29, 257, 1220, 1268  ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд -        

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  про   встановлення   факту постійного  проживання  із  спадкодавцем  на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити   факт  постійного  проживання   ОСОБА_1 з  ОСОБА_8, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_4 р., у квартирі АДРЕСА_2  на  час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд у десятиденний строк  з  дня його проголошення.

    Суддя:   В. М. Циктіч