Коростишівський районний суд Житомирської області    

                           Справа № 2-397/11

                                               РІШЕННЯ

                                          Іменем України

  07 грудня 2011 року                                                                     м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

                        Головуючого судді                     Шимон Л.С.

                        при секретарі                              Мельник Ж.А.

                         за участю представника  ОСОБА_1, ОСОБА_2

                         за участю ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростишеві  цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Козіївської сільської ради з участю третьої особи – ОСОБА_3 про визнання заповіту дійсним та за позовом ОСОБА_3 до Козіївської сільської ради з участю третьої особи – ОСОБА_4 про визнання заповіту скасованим,-

                                                       ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом, в якому просив  визнати запис в алфавітній книзі заповітів, який був здійснений 19.09.1995р., про скасування заповіту №27 від 12.09.1991р. недійсним, та визнати заповіт №27 від 12.09.1991р. ОСОБА_3 дійсним і таким, що не скасований. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.09.1991р. ОСОБА_5 було складено та секретарем сільради посвідчено заповіт №27 на все майно на ім’я ОСОБА_4 – позивача по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1. помер заповідач. 10.12.2010р. нотаріусом було посвідчено справжність підпису на заяві позивача про прийняття спадщини після померлого, 14.12.2010р. вказана заява подана до Коростишівської державної нотаріальної контори.  Однак, нотаріусом було відмовлено в оформленні спадкових прав, оскільки Козіївською сільською радою надано витяг з алфавітної книги заповітів, де вказано, що заповіт від 12.09.1991р. скасовано 19.09.1995р. Однак, в журналі реєстрації нотаріальних дій Козіївської сільської ради за 1995-1998р.р. запис посвідчення підпису на заяві ОСОБА_3 про скасування заповіту відсутній. Є незрозумілим, яким чином у книзі заповітів за 1991рік з’явилась відмітка, що заповіт скасовано 19.09.1995р. і на підставі якого документа такий запис було зроблено. Вважає, що заява, яка нібито існує у Козіївській сільській раді, не була підписана ОСОБА_3, він не доручав підписання такої заяви іншим особам, отже вказаної заяви не існує взагалі.

          ОСОБА_3 також звернулась до Козіївської сільської ради з позовом  - про визнання заповіту померлого ОСОБА_3 від 12.09.1991р. №27 на ім’я ОСОБА_4 скасованим 19.09.1995р. При цьому зазначає, що є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. чоловіка – ОСОБА_3, 20.07.2010р. нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за її заявою про прийняття спадщини, однак в подальшому до нотаріуса звернувся також ОСОБА_4, який надав заповіт із відміткою обласного архіву, що заповіт не змінено та не скасовано. Проте, з витягу  алфавітної книги заповітів сільради вбачається, що заповіт від 12.09.1991р. №27 скасовано 19.09.1995р., журнал реєстрації нотаріальних дій за 1995-1998р. про посвідчення підпису на заяві ОСОБА_3           відсутній. Зазначає, що 19 вересня 1995р. в приміщенні Козіївської сільської ради в присутності рідного брата померлого – ОСОБА_3 та секретаря сільської ради спадкодавець письмово скасував заповіт, особисто підписав складену заяву, цей підпис був засвідчений секретарем сільради, що підтверджується довідкою.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_4, представник позивача його вимоги  підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити, зазначив також, що про заповіт ніхто крім нього та рідного брата померлого не знав, він жив в той час сам, хто скасував заповіт невідомо, взагалі вважає, що заява не була підписана померлим заповідачем – заява відсутня, підпис відсутній. Представник позивача також додав, що запис у реєстровій книзі про вчинення такої нотаріальної дії, як посвідчення підпису на заяві про скасування заповіту, відсутній.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, її представник просять їх позовні вимоги задовольнити, позивач пояснила додатково, що з 2000р. доглядала за померлим, є його дружиною, вважає, що чоловік не міг сам скласти заповіт в 40 років, стверджує, що була присутня в сільській раді разом з померлим чоловіком та його братом, коли чоловік писав заяву про скасування заповіту. На запитання суду підтвердила, що до правоохоронних органів ні померлий чоловік, ні вона з приводу існування заповіту, який на її думку померлий не складав, не звертались.

          В судовому засіданні представник відповідача – сільський голова пояснив, що перебуває на даній посаді з 2002р. Про те, що відбувалось 1995р. невідомо. Дружина померлого ОСОБА_3 зверталась до сільради, їй робили витяг із книги – є запис, що заповіт скасований. Однак, це не є офіційним документом, заяви зараз немає, бо зберігається 5 років, всі документи здаються в обласний архів. Покійний зловживав алкогольними напоями, сільська рада рекомендувала йому та дружині зробити новий заповіт на дружину, але вона не схотіла.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що позивач ОСОБА_3 проживала з його померлим братом ОСОБА_3 з 1992р.  Через деякий час співмешканці стало відомо, що  в сільській раді від імені ОСОБА_3 мається заповіт, тоді померлий брат звернувся до свідка з проханням завезти в сільраду, приїхавши в сільраду йому показали заповіт. ОСОБА_3 сказав, що буде скасовувати свій заповіт, написав заяву про скасування, секретар написав на заповіті великими буквами – скасовано.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, третіх осіб, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, в позові ОСОБА_3 необхідно відмовити з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 18.06.2010р., ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у віці 60р. (а.с.38). Після його смерті відкрилась спадщина. З копії спадкової справи (80-87) вбачається, що 27.07.2010р. до Коростишівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого звернулась ОСОБА_3 – його дружина (згідно свідоцтва про одруження від 09.01.1999р. НОМЕР_2; а 14.12.2010р. до нотаріуса також із заявою про прийняття спадщини померлого заповідача звернувся ОСОБА_4 В якості підстави для здійснення спадкування надав заповіт від 12.09.1991р., яким померлий ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №27, на звороті заповіту мається відмітка державного нотаріуса від 08.12.2010р. про те, що за наявними в Житомирському обласному державному нотаріальному архіві відомостями даний заповіт не змінений і не скасований, копію з оригінала засвідчено 14.12.2010р. секретарем Городської сільської ради за реєстр.№174, зазначено, що  в останньому підчисток, дописок, закреслених слів, незастережних виправлень або інших особливостей не виявлено.

Житомирський обласний державний нотаріальний архів направив суду копію запису в реєстровій книзі, де за п.№27 зазначено вчинення 12.09.1991р. нотаріальної дії – ОСОБА_5, 1950р., с.Городське, паспортні дані, складено та посвідчено заповіт, стягнуто державного мита, мається підпис в графі про отримання нотаріально оформленого документа (а.с.76-77).

Як вбачається з довідки завідуючої Коростишівської державної нотаріальної контори №450 від 06.05.2011р., свідоцтво про право на спадщину не видано, оскільки неможливо визначити коло спадкоємців померлого.

Секретарем сільради в довідці №68 від 11.04.2011р. зазначено,  що заповіти за 1991рік знаходяться в Житомирському обласному архіві; в журналі реєстрації нотаріальних дій за 1995-1998р.р. запис про посвідчення заповіту ОСОБА_3 за 1995рік відсутній; в алфавітній книзі заповітів за 1991рік стоїть відмітка про те, що заповіт скасовано 19.09.1995р.

З оглянутої в судовому засіданні Книги реєстрації заповітів  (Форма 3 1990 рік журнал реєстрації рішень, розпоряджень, інструкцій, протоколів) вбачається, що в даній книзі навпроти прізвища ОСОБА_5 зазначено заповіт від 12.09.1991р., надалі виконано запис «заповіт скасовано 19.09.1995». Жодних даних про підставу внесення запису, підпису і посади уповноваженої особи не зазначено.

Житомирський обласний нотаріальний архів в довідці вих..571 від 05.04.2011р. повідомляє, що заповіт, посвідчений Козіївською сільською радою 12.09.1991р. за реєстровим №27 від імені ОСОБА_5, не змінений і не скасований; в журналі реєстрації Козіївської сільської ради за 1991р. зроблені записи про вчинені дії по лютий місяць включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.58, ст.59, ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Згідно ст. 541 ЦК України (1963 року), норми якого діяли на той час, заповіт повинен бути укладений  у письмовій формі з зазначенням місця  і  часу  його  укладення,  підписаний  особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. В статті 544 вказано, що заповідач  вправі  в  будь-який  час  змінити  або  скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.     Заповіт,  складений  пізніше,  скасовує  попередній   заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.     Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом,  а  в населених  пунктах,  де  немає  нотаріусів,  -  посадовій    особі виконавчого комітету сільської, селищної,  міської  Ради  народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

Посвідчення складеного заповіту та його скасування повинно було здійснюватися відповідно до  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих  комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 року.

В п. 1 даної Інструкції передбачені види нотаріальних дій, які можуть вчиняти  у населених  пунктах, де немає  державних  нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських,  селищних,  міських Рад  народних  депутатів, в тому числі посвідчувати заповіти.

Також, пунктами 38 та 39 даної Інструкції визначено, що заповіти,  посвідчені   посадовими   особами   виконавчих комітетів, записуються   до   алфавітної  книги  обліку  заповітів (додаток N 4). Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати заповіт, подавши про це заяву  до  виконавчого  комітету  відповідної  Ради народних депутатів. У випадку одержання посадовою особою виконавчого комітету заяви про  скасування  чи зміну заповіту,  посадова  особа  виконавчого  комітету  робить   про   це відмітку  в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій,  в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.      Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який знаходиться у нього, то відповідний  напис  про  скасування  чи  зміну  заповіту робиться і  на  цьому  примірнику,  після чого він разом із заявою (якщо заповіт скасовано заявою) приєднується до  примірника,  який зберігається у  виконавчому  комітеті  відповідної  Ради  народних депутатів. Справжність підпису на заяві про  скасування  чи  зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.

Однак, суду не було представлено підтвердження, що скасування заповіту ОСОБА_3 було вчинено відповідно до зазначеної вище Інструкції. Відсутня сама заява про скасування заповіту та відмітка в реєстрі нотаріальних дій про вчинення такої нотаріальної дії. Наявний запис в алфавітній книзі заповітів, який був здійснений 19.09.1995р. невідомою особою про скасування заповіту від 12.09.1991р. №27 не відповідає вимогам Закону, в зв’язку із чим підлягає визнанню недійсним. З наданих суду обласним архівом документів вбачається, що відмітка на примірнику заповіту відсутня, заява не прикріплена, відсутні жодні офіційні згадки про скасування заповіту від 12.09.1991р. Хоча станом на 19.09.1995р. вказані документи мали б зберігатись в сільраді, оскільки не сплив відповідний 5річний термін зберігання. До обласного архіву згадані документи взагалі направлені не були. Доказів протилежного суду не надано. Враховуючи наведене, скасування заповіту ОСОБА_3 не може вважатися вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, в зв’язку з чим в позові ОСОБА_3 суд відмовляє в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_3 від 12.09.1991р. дійсним та не скасованим, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; наводиться перелік способів захисту цивільних прав та інтересів; встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, норми глави 85 ЦК України (спадкування за заповітом) не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.   Не встановлено можливості застосування такого способу захисту як визнання заповіту дійсним і ЦК України 1963р.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_4 в частині визнання недійсним запису в алфавітній книзі заповітів, який був здійснений 19.09.1995р., про скасування заповіту від 12.09.1991р. №27 є обґрунтованим, в зв’язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині, в решті позовних вимог позивачів по справі суд відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10,11,58,60,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд

                                               В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Козіївської сільської ради з участю третьої особи – ОСОБА_3 про визнання заповіту дійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним запис в алфавітній книзі заповітів, який був здійснений 19.09.1995р., про скасування заповіту від 12.09.1991р. №27; в решті позову відмовити за безпідставністю.

В позові ОСОБА_3 до Козіївської сільської ради з участю третьої особи – ОСОБА_4 про визнання заповіту скасованим відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд Житомирської області. Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  

            Суддя                                                                             Л.С.Шимон