Справа № 1 - 111 / 2008 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2008 року.
Шосткинський міськрайсуд Сумської області в складі головуючого судді Шпака Г.Ф., при секретарі Леоненко Г.А., з участю прокурора Чумак Є.П., потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шостка справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, українця, громадянина України, уродженця с.Ображіївки, Шосткинського району, Сумської області, працюючого робітником ПП «Максим», освіта базова загальна середня, неодруженого, мешканця АДРЕСА_1, згідно ст.89 КК України не судимого,
за ст.122 ч.1; ст.296 ч.1 КК України,
в с т а н о в и в:
30 грудня 2007 року ОСОБА_1 дізнавшись по телефону від своєї матері, що в АДРЕСА_3викрадено майно, він з двома своїми знайомими прибув до с.Ображіївка, де перевіривши будинок і впевнившись, що з двору будинка дійсно викрадена металева драбина, припускаючи що крадіжку скоїв його сусід ОСОБА_2, який мешкає у АДРЕСА_2 ОСОБА_1зі своїми знайомими з дозволу ОСОБА_2 зайшов у будинок, де під час з»ясування стосунків з ОСОБА_2, чи брав той драбину, після відповіді ОСОБА_2, ОСОБА_1, вважаючи, що драбину викрав ОСОБА_2, який його обманює, ОСОБА_1 маючи намір на заподіяння ОСОБА_2 невизначеної шкоди, навмисно передпліччем правої руки наніс останньому удар в обличчя, на що ОСОБА_2 у відповідь також наніс ОСОБА_1 один удар в обличчя, в наслідок якого розбив брову. У відповідь на це ОСОБА_1 наніс ногою удар ОСОБА_2 по ребрам з лівого боку.
Після цього ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 піти до свого будинку щоб, подивитися чи не пропало з будинку ще що-небудь. Знаходячись у будинку ОСОБА_1 впевнившись, що з будинку нічого не пропало, підійшовши до ОСОБА_2 знову наніс останньому два удари долонями по обличчю.
В наслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Свою вину у скоєнні злочину передбаченого ст.296 ч.1 КК України ОСОБА_1 не визнав, оскільки вважає, що він не порушував громадській порядок, вину у заподіянні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень визнає, суду щиро показав, що дійсно 30.12.2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, він по телефону від своєї матері дізнався, що в с.Ображіївка з його будинку викрадено майно. Після цього він з двома своїми знайомими прибув до села, де зайшовши у двір впевнився, що дійсно пропала металева драбина. Так як по сусідству з його будинком мешкають літні люди, для з»ясування обставин крадіжки він вирішив звернутися до сусіда ОСОБА_2, який за віком самий молодий, ніде не працює, займався металобрухтом. Коли він з знайомими, з дозволу ОСОБА_2 зайшов у будинок, де також знаходилась співмешканка ОСОБА_3, він звернувся до ОСОБА_2 з питан»ям, чи не брав він драбину. Коли ОСОБА_2 йому відповів, що драбини не брав, вважаючи, що той його обманює, він передпліччем правої руки наніс останньому удар в обличчя, на що ОСОБА_2 у відповідь також наніс йому один удар в обличчя, в наслідок якого розбив брову, тоді у відповідь він наніс ногою удар ОСОБА_2 по ребрам з лівого боку. Після цього він запропонував ОСОБА_2 піти до свого будинку, щоб подивитися чи не зникло з будинку ще що-небудь. Він, ОСОБА_2 з співмешканкою та його знайомі прийшли до будинку, де він впевнившись, що нічого не зникло, підійшовши до ОСОБА_2 знову наніс тому два ляпаси по обличчю. Під час з»ясування стосунків з ОСОБА_2 нецензурно він не лаявся. Удари ОСОБА_2 він наносив тому, що вважав, що ОСОБА_2 його обдурює у тому, що не крав драбини.
Допитаний потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив суду показання підсудного ОСОБА_1 об обставинах вчиненого злочину, підтвердив суду що дійсно при з»ясуванні обставин викрадення драбини, ОСОБА_1 нецензурно не лаявся, що після першого отриманого від ОСОБА_1 удару в обличчя, він також наніс ОСОБА_1 удар у обличчя, у наслідок чого розбив тому брову. Всього ОСОБА_1 йому було нанесено чотири удари, один з яких ногою.
Свідок ОСОБА_3 суду показала, що 30.12.2007 року у вечірній час вона з своїм співмешканцем знаходилась у будинку, до будинку хтось постукав. ОСОБА_2 відкрив двері і разом з ним до будинку зайшов їх сусід ОСОБА_1 з двома незнайомими хлопцями. ОСОБА_1 став питати у її співмешканця, чи не брав той металевої драбини. Коли ОСОБА_2 відповів, що не брав, то ОСОБА_1наніс йому удар у обличчя, від якого співмешканец впав на ліжко. Підвівшись, ОСОБА_2 у відповідь також наніс ОСОБА_1 один удар у обличчя і розбив тому у кров брову. Після цього ОСОБА_1 наніс її чоловіку удар ногою у лівий бік. Потім за пропозицією ОСОБА_1 вони всі пішли до будинку ОСОБА_1, щоб впевнитись, чи не зникло з будинку ще що-небудь. Перебуваючи у спальні, вона не бачила, що сталось в інший кімнаті, де знаходились ОСОБА_1 та її співмешканець. ОСОБА_1 знаходячись в їхньому будинку нецензурно не лаявся.
Також вина підсудного у заподіянні умисних тілесних ушкодження середньої тяжкості підтверджується дослідженим висновком судово-медичної експертизи, згідно якого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді трьох крововиливів на обличчя та один крововилив на лівій боковій поверхні грудної клітини, переломів 8, 9 ребер зліва (а.с.40).
Оскільки ні у постанові про пред»явлення ОСОБА_1 обвинувачення ні в обвинувальному висновку не вказано у чому саме полягало грубе порушення ним громадського порядку, враховуючи те, що злочинні дії ОСОБА_1 були вчинені у приватних будинках, те, що фактичні обставини події свідчать, що умислу на вчинення хуліганства у ОСОБА_1 не було, оскільки він не мав наміру порушувати громадський порядок, а також нормальний відпочинок громадян, так як у будинок ОСОБА_2 потрапив не для вчинення хуліганських дій, а для з»ясування обставин крадіжки свого майна і на цьому ґрунті між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, і при цьому громадський порядок порушений не був, під час цього конфлікту ОСОБА_1 не висловлювався нецензурною лайкою, те, що ОСОБА_1 напав на ОСОБА_2 не з хуліганських спонукань, а його дії відносно ОСОБА_2 були реакцією на те, що було викрадене майно ОСОБА_1, те, що в постанові від 20.02.2008 року про закриття матеріалів кримінальної справи за ст.296 КК України стосовно ОСОБА_2, слідство прийшло до висновку, що ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних стосунків (а.с.64), що найшло своє підтвердження у судовому засіданні, в діях ОСОБА_1 не має ознак злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України, і за цією статтею його належить виправдати.
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за фактичні наслідки своїх протиправних дій, тобто за умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості і кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, так як він умисно заподіяв тілесне ушкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, те, що ним вчинено злочин середньої тяжкості у стані алкогольного сп»яніння, те, що він щиро визнав свою вину у скоєнні злочину і розкоюється у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем мешкання, примирився з потерпілим, займається суспільно-корисною працею, вперше притягається до кримінальної відповідальності, активно сприяв у розкритті злочину.
В зв”язку з вищенаведеним, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України і покласти на нього обмеження передбачені ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст. 323-324; 327 КПК України, суд
з а с у д и в:
ОСОБА_1за ч.1 ст.296 КК України виправдати.
ОСОБА_1визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України і призначити йому покарання два роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1обов”язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
періодично з”являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили залишити колишню - підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.
Вирок виготовлено суддею власноручно, друкарським способом у нарадчій кімнаті, він є оригіналом у справі.
Суддя: