Справа № 2-а-852/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої:                                              судді           Самсонової В.В.

при секретарі:                                                                  Калініченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування АТ м. Дніпропетровськ, інспектора ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Лежень Олексія Володимировича про скасування постанови серії АЕ №145139 від 02.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову серії АЕ №145139 від 02.01.2011 року по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відносно нього інспектором ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Лежень Олексієм Володимировичем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ  №145139, де зазначено, що 02 січня 2011 року о 19 год. 55 хв. водій, керуючи автомобілем „Шевроле”, державний номер НОМЕР_1 по пр. Труда у м. Дніпропетровську не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»встановленого перед залізничним переїздом, чим порушив вимоги п.20.2 ПДР України. За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 123 КУпАП України. На позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за відсутності належних доказів його вини у скоєному правопорушенні, а тому підлягає скасуванню. Таким чином позивач вимушений звернутися до суду.

У судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій зазначив, що з позовом не згоден та просить справу розглядати без його участі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 20.2 ПДР України: під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).

Відповідно до дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»: забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

У судовому засіданні було встановлено, що відносно позивача інспектором ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Лежень Олексієм Володимировичем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ  №145139, де зазначено, що 02 січня 2011 року о 19 год. 55 хв. водій, керуючи автомобілем „Шевроле”, державний номер НОМЕР_1 по пр. Труда у м. Дніпропетровську не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»встановленого перед залізничним переїздом, чим порушив вимоги п.20.2 ПДР України. За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 123 КУпАП України. На позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.

Позивач строк звернення до суду не пропустив, так як позов він відправив поштою 11.01.2011 р., про що зазначено на конверті, який позивач додав до матеріалів справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова серії АЕ №145139 від 02.01.2011 року винесена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема норм КУпАП з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення інспектором ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Лежень Олексієм Володимировичем не було з’ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не зазначено свідків правопорушення, не застосовані  технічні прилади та технічних засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав інших доказів стосовно правомірності свого рішення і не навів доказів наявності адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 71 ч.1, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування АТ м. Дніпропетровськ, інспектора ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Лежень Олексія Володимировича про скасування постанови серії АЕ №145139 від 02.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.     

Скасувати постанову серії АЕ №145139 від 02.01.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП ОСОБА_1.      

Постанова суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

            Суддя:                                                                                                                      В.В. Самсонова