Справа №22-ц-6941/11Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.

Категорія44Доповідач у 2 інстанціїМалород О.І.

29.12.2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

27 грудня 2011 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          Головуючого:  Поліщука М.А.,

          суддів: Малорода О.І., Березовенко Р.В.

          при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання незаконним будівництва та зобов’язання узгодити межу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2011 року позивачі звернулися до суду з даним позовом і просили визнати будівництво бетонного паркану та господарських будівель зведених власником сусідньої земельної ділянки  ОСОБА_3 незаконним та зобов’язати її підписати акт узгодження межі земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 22 листопада 2008 року за договором дарування вони отримали в дар кожний по ? частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння раніше належало їх вітчиму, ОСОБА_6, якому Бишівська сільська рада в 1996 році  своїм рішенням передала безкоштовно у приватну власність 0,37 га. Земельної ділянки, проте коли ОСОБА_6 захотів узгодити земельну межу з землекористувачем сусідньої ділянки, то отримав відмову відповідачки.

Також зазначали, що відповідачкою  було добудовано на межі земельних ділянок бетонний паркан та дві господарчі споруди.

Рішенням ради від 17 лютого 2011 року  кожному з позивачів надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у власність розміром  0,1850 га кожному з цільовим призначенням для ОСГ.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано самочинним встановлення ОСОБА_3 бетонного та дерев’яного паркану на земельній межі по АДРЕСА_1.

Визнано самочинним будівництво ОСОБА_3 господарських будівель, а саме літньої кухні та душу впритул самовільного зведеного паркану на земельній межі по АДРЕСА_1

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову,  посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом не взято до уваги рішення виконавчого комітету  № 67 від 30 липня 2009 року про надання їй дозволу на обкладення будинку цеглою, заміни воріт та забору, будівництво сараю, туалету та накриття на свердловину.

Також суд не встановив та не указав, які права позивачів порушено.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі 22 листопада 2008 року за договором дарування отримали в дар кожний по ? частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння раніше належало їх вітчиму, ОСОБА_6

Рішенням ради від 17 лютого 2011 року  кожному з позивачів надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у власність розміром  0,1850 га кожному з цільовим призначенням для ОСГ. В цьому ж рішенні ради зазначено, що остаточно розмір ділянки буде визначено після проведення інвентаризації.

Також встановлено, що 2 липня 2003 року відповідачки придбала у ОСОБА_8 сусідню земельну ділянку розміром 0,373 га по АДРЕСА_2.

Надалі суд з пояснень свідків встановив, що земельні ділянки нестандартні і мають ширину 10-12 м., а будинки  сторін побудовані по межам.

На власній земельній ділянці відповідачка побудувала літню кухню, душ, пробила свердловину та розібравши стару огорожу на її місці збудувала нову частково з бетону, а частково з дерева.

Суд прийшов до висновку, що будівництво бетонного та дерев’яного  паркану, господарських будівель відповідачем проведено самовільно з порушенням будівельних, протипожежних та санітарних норм і правил, порушує права позивачів тому задовільнив позовні вимоги.

Також суд відмовив в задоволенні вимог про зобов’язання відповідачки узгодити межі земельної ділянки і рішення суду в цій частині не оскаржується.

Колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимог не ґрунтуються на обставинах справи та нормах матеріального права.

Відповідно до ст.. 376 ЦК України самочинним визнається будівництво споруд, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що призвело до  порушення прав інших осіб.

Так колегією встановлено, що відповідачка є власником земельної ділянки, має державний акт і з дозволу виконавчого комітету Бищівської сільської ради від 30 липня 2009 року на власній земельній ділянці збудувала господарські споруди, а по межі  збудувала бетонний та дерев’яний паркан.

Позивачі не мають державних актів на право власності на земельні ділянки та не відвели в натурі на місцевості земельні ділянки, передані їм рішенням ради для ведення ОСГ.

Суд указав на порушення відповідачкою державних будівельних норм, однак не встановив та не зазначив, які  конкретно права позивачів порушено цим будівництвом.

Позивачі не надали  доказів про порушення їх прав і в апеляційну інстанцію.

За встановлених обставин на думку колегії висновки суду про визнання самочинним будівництва паркану по межі ділянки, та будівництво на власній ділянці літньої кухні та душу, з дозволу виконавчого комітету сільської ради,  не можна визнати самочинним.

Також на думку колегії позивачами не надано доказів про порушення їх прав будівництвом, яке провела позивачка на власній ділянці.

На думку колегії висновки суду не відповідають вимогам ст.. 376 ЦК України.

За таких обставин та відповідно до ст.. 309 ч.1, п.3,4 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України, ст.. 376 ЦК України колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу задовільнити.

          Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2011 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

          В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може  бути оскаржене в касаційному порядку  протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :