Справа №11-831Головуючий у І інстанціїМезін
Категорія24Доповідач у 2 інстанції Дрига
29.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді - Беха М.О.,
суддів - Дриги А.М., Сливи Ю.М.,
за участю:
прокурора - Алєксєєва А.А.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року,
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с.м.т. Маневичі, Волинської області, освіта вища, підполковник, командир військової частини А0211, одружений, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 2 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з фінансово-господарською діяльністю, розпорядженням і обліком матеріальних цінностей, а також виконувати розпорядчо-господарські функції на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих доходів громадян в сумі 850 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з фінансово-господарською діяльністю, розпорядженням і обліком матеріальних цінностей, а також виконувати розпорядчо-господарські функції на 3 роки.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом складання покарань остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з фінансово-господарською діяльністю, розпорядженням і обліком матеріальних цінностей, а також виконувати розпорядчо-господарські функції на 3 роки і штраф в сумі 850 гривень.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, з іспитовим строком 2 роки., зобов’язано його під час випробування повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Вирішено питання про речові докази по справі.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за наступних обставин.
Так, наказом заступника Міністра оборони України № 7 від 23 січня 2008 року підполковник медичної служби ОСОБА_2 з 04 лютого 2008 року проходить військову службу на посаді командира військової частини А0211, дислокованої у м. Біла Церква Київської області. ОСОБА_2 в силу покладених на нього службових та адміністративно-господарчих обов’язків являється військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище в системі військової влади, здійснює функції по керівництву підпорядкованою військовою частиною, має повноваження щодо управління і розпорядження коштами ввіреної йому частини через своїх підлеглих.
Разом з тим, ОСОБА_2 маючи достатню теоретичну підготовку та практичні навички, достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, став на шлях порушень та вчинив службове підроблення, а також розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, скоїв умисні злочини при наступних обставинах.
На початку лютого 2008 року до ОСОБА_2 звернувся раніше знайомий ОСОБА_3, який попросив вирішити питання щодо працевлаштування до військової частини А0211 його дружини –ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_3 повідомив, що вона за станом здоров’я виконувати трудові обов’язки не може, однак він сам може виконувати особисті вказівки ОСОБА_2 щодо виконання різних робіт.
Тоді ж у ОСОБА_2 виник умисел зловживаючи своїм службовим становищем вносити до офіційних документів військової частини А0211 завідомо неправдиві відомості про нібито виконання трудових обов’язків з ОСОБА_4 та на їх підставі протиправно витрачати грошові кошти частини на заробітну плату та інші додаткові виплати останній.
На виконання цього злочинного умислу, ОСОБА_2, діючи всупереч вимог нормативно-правових актів, тобто інтересів служби, наказом № 2 від 5 лютого 2008 року прийняв ОСОБА_4 на посаду начальника пожежної охорони військової частини А0211 (з 1 січня 2009 року переведена на посаду техніка відділення зберігання засобів зв’язку), одночасно з цим надавши їй дозвіл не прибувати до військової частини і не виконувати вищезазначених за посадою службових обов’язків.
У подальшому, обов’язки ОСОБА_4 за займаними нею посадами фактично або не виконувалися, або ж виконувалися іншими службовими особами військової частини.
У свою чергу, ОСОБА_3 за особистими вказівками ОСОБА_2 епізодично прибував до військової частини А0211, де допомагав у виконанні покладених на них обов’язків службовими особами відділення зберігання медичного майна, при тому що останнім за виконання цих обов’язків установленим порядком виплачувалося грошове забезпечення і заробітна плата.
При цьому, втілюючи свій умисел до реального виконання ОСОБА_2, в лютому 2008 року наказав службовій особі військової частини А0211 –виконуючому обов’язки табельника ОСОБА_5 зазначати в табелях обліку використання робочого часу працівників за кожен звітний період, завідомо неправдиві дані стосовно обліку робочого часу ОСОБА_4, про те, що остання нібито прибуває на роботу і виконує свої службові обов’язку згідно з внутрішнім трудовим розпорядком військової частини.
Виконуючи цей наказ ОСОБА_6, у кінці лютого 2008 року в розташуванні військової частини А0211 внесла до офіційного документу –«табелю обліку використання робочого часу за лютий 2008 року»недостовірні відомості про відпрацювання ОСОБА_4 робочого часу. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_2 засвідчили своїми підписами достовірність внесених до табелю відомостей, та ОСОБА_6, за його наказом видала цей завідомо неправдивий документ до фінансово-економічної служби військової частини А0211 для ведення відповідного обліку.
Унаслідок цього, фінансово-економічною службою військової частини А 3122, якою здійснюється фінансове забезпечення військової частини А0211, ОСОБА_4 незаконно виплачено 672, 73 грн. шляхом перерахування на особистий картковий рахунок.
У подальшому, ОСОБА_2 продовжуючи свої злочинні дії до січня 2011 року, діючи в той же спосіб групою осіб, у розташуванні військової частини А0211, систематично вносив завідомо неправдиві відомості про нібито виконання службових обов’язків ОСОБА_4 до офіційних документів частини –табелів обліку використання робочого часу, на підставі яких останній незаконно виплачується заробітна плата, та інші додаткові виплати, віддаючи своїм підлеглим –службовим особам військової частини А0211 накази щодо внесення відомостей до табелів та їх видачі до фінансово-економічної служби військової частини А0211, чим державі в особі військової частини А 0211 на протязі лютого 2008 –січня 2011 років заподіяно пряму дійсну шкоду на загальну суму 25 991, 17 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи доведеності винності у вчиненому злочині та вірності кваліфікації його дій просить вирок суду скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України у зв’язку з передачею на поруки колективу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування своєї апеляції засуджений вказує на те, що вину у скоєних злочинах він визнав повністю, щиро розкаюється у скоєному, заподіяні державі збитки відшкодував у повному обсязі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, на утриманні перебуває неповнолітня дитина. Вказує на те, що під час судового розгляду справи ним було надано витяг з протоколу зборів офіцерського складу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України від 29.03.2011 року та клопотання від 26.04.2011 року підписане від імені офіцерів Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України тимчасово виконуючим обов’язки директора названого департаменту щодо нього про передачу на поруки, проте, суд документів до уваги не прийняв і до матеріалів кримінальної справи не долучив.
Апеляцій від інших учасників процесу на вирок суду не надходило.
Прокурором, який приймав участь у справі, на апеляцію засудженого ОСОБА_2 подано заперечення, в яких він вказує, що доводи ОСОБА_2 щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права під час судового розгляду справи слід розцінювати як спробу уникнути заслуженого покарання за скоєння злочинів, а тому підстав для скасування вироку суду не вбачається.
Заслухавши доповідача, думки:
- засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію, просив її задовольнити;
- захисника –адвоката ОСОБА_1, який підтримав подану засудженим апеляцію, просив її задовольнити;
- прокурора - який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, просив її залишити без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.
Розглянувши клопотання колективу військово-медичного департаменту МО України про передачу ОСОБА_2 на поруки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей –службовому підробленні, являється правильним і ґрунтується на наявних у справі доказах та перевірених в судовому засіданні у встановленому кримінально - процесуальним законом порядку.
З протоколу судового засідання вбачається, що суд за погодженням з учасниками процесу, в порядку ст. 299 КПК України, обмежився допитом ОСОБА_2, та дослідженням даних, що характеризують особу засудженого.
Дослідженим доказам суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 29.03.2011 року офіцери Військово –медичного департаменту Міністерства оборони України на загальних зборах розглядали питання про внесення клопотання перед прокуратурою і судом про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 47 КК України і передачі ОСОБА_2 на поруки колективу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, про що свідчить витяг з протоколу зборів офіцерського складу Військово –медичного департаменту Міністерства оборони України та клопотання з аналогічного питання направлені 26.04.2011 року та 25.07.2011 року за підписом тимчасово виконуючого обов’язки директора військово-медичного департаменту Міністерства оборони України ОСОБА_7 на адреси Білоцерківського міськрайонного суду та апеляційного суду Київської області.
Згідно ст. 47 КК України, особу яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що протягом року з дня передачі її на поруки, вона виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Згідно ст. 376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 вчинив вперше злочини невеликої і середньої тяжкості, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, щиросердечно розкаюється у скоєному, активно спряв розкриттю злочину, добровільно відшкодував спричинені державі збитки, виключно позитивно характеризується по місцю служби та проживання, неодноразово заохочувався командуванням МО України, на утриманні має двох дочок, які навчаються і одна є неповнолітньою, клопотання колективу особового складу офіцерів Військово –медичного департаменту Міністерства оборони України Військово – медичного департаменту Міністерства оборони України колективу оформлене належним чином і є аргументованим по суті.
Колегією суддів з’ясовано, що позиція ОСОБА_2 щодо передачі його на поруки колективу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України є добровільною і істинною, він погоджується зі звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України з передачею його на поруки колективу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 - задовольнити, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року щодо нього - скасувати.
ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 47 КК України з передачею його на поруки колективу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України за умови, що протягом року з дня передачі на поруки він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України - закрити.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд –скасувати.
Судді: підписи