Справа № 2-57/11 Головуючий у 1 інстанції:Самрук Ф.В.

Провадження № 22-ц/0390/2104/11

Категорія:5 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Свистун О В

суддів -  Осіпука В.В., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі  Дуткіній Ж.П.,

з участю  позивача ОСОБА_2, представника ОСОБА_1,

відповідача –ОСОБА_3,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні

        за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Старовижівського районного суду від 23 вересня  2011 року,

                                             В С Т А Н О В И Л А:       

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу і просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального  права.             

        Рішенням Старовижівського районного суду від 23 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні -  відмовлено.

        Додатковим рішенням Старовижівського районного суду від 08 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави  23 грн. 94 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2  зазначає, що суд безпідставно  відмовив у задоволені позову, оскільки не врахував, що вона разом із чоловіком побудували це будинковолодіння. Крім того, вважає, що відповідач безпідставно переоформив на себе право власності на 1/3 спірного будинку, оскільки  ніякого відношення до будинку немає, так як будує собі інший будинок.

Позивач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.

Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Старовижівського районного суду від 27 квітня 2010 року визнано мирову угоду, яку було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно якої за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне будинковолодінні в розмірі 1/3 його частини, а за ОСОБА_2 визнано право власності на спірне будинковолодінні в розмірі 2/3 його частини. Оскільки, 1/3 частина будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, є значною і будинковолодіння можливо поділити, тому підстав для припинення права власності судом не встановлено.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно 2/3 і 1/3 частини (а.с. 3, 4, 11-15, 40, 45-49, 95).

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам її сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Разом із тим, згідно із ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 а проживає у сина в с. Люблинець Ковельського району. Відповідач ОСОБА_3 разом із сім’єю проживає у АДРЕСА_1, однак даний будинок не прийнятий в експлуатацію і не зареєстрований відповідно до вимог закону. Домашнє господарство утримує за адресою АДРЕСА_1, де являється власником 1/3 частки  будиковолодіння (а.с.86, 152).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.08.2011 року вартість будинковолодінні становить 83 659 грн. 1/3 частина становить 27 886 грн. А також є технічна можливість розподілу будинковолодіння між двома співвласниками з виділенням їм окремих ізольованих приміщень з самостійними виходами при умові добудови до житлового будинку (а.с. 118-145).

З пояснень сторін судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 документів на право користування або на право власності на земельну ділянку немає, а відповідач ОСОБА_3 користується земельною ділянкою в спірному будинковолодінні на правах оренди пропорційно до частки у спільній сумісній власності.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку 1/3 частка є значною, річ є подільною і ця частка може бути виділена в натурі при умові добудови до житлового будинку, яку відповідач згідний провести самостійно. Як встановлено з пояснень сторін по справі, відповідач користується спірним будинковолодінням, займається сільським  господарством і утримує домашнє господарство. Таким чином, припинення права власності на спірне будинковолодіння завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Крім того, позивач та її представник не надали суду доказів, що у відповідача є інше житло, яке прийняте в експлуатацію, що він ним користується і зможе вести домашнє господарство без використання спірного будинковолодінні.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку наданим сторонами доказам, зокрема доводам позивача щодо неможливості спільного володіння і користування  будинковолодінням. Всупереч вимог ст. 60 ЦПК України позивач та її представник не довели ті обставини, на які вони покликалися як на підставу своїх вимог та заперечень.

        Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

        Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

        В даній справі судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення, однак сторонами воно не оскаржувалося.

       Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів                                      

                                                  У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу позивача  ОСОБА_2 відхилити.

         Рішення Старовижівського районного суду від 23 вересня  2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді