Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі : головуючого Буцяка З.І.
суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.,
секретар судового засідання Коробчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності та виділення в натурі частки у спільній власності,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 17 жовтня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виділ в натурі частки у спільній власності задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на кімнату № 2-5 площею 13,1 кв. м квартири АДРЕСА_1 та виділено цю кімнату позивачу в натурі.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12 грудня 2011 року за ОСОБА_2 в рахунок його частки у спільному майні визнано право власності на кімнату № 2-5 площею 13,1 кв. м квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на частку у спільному майні, яке знаходиться у спільному користуванні сторін, а саме: коридор № 2-2 площею 4,9 кв.м, кухню № 2-1 площею 7,8 кв.м, веранду № 1 площею 8 кв.м - залишено без розгляду.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що згідно з висновком будівельно-технічної експертизи провести поділ квартири по 1/3 частині без порушення будівельних норм неможливо. Окрім того, він та ОСОБА_3 перешкод у користуванні позивачу виділеною йому за рішенням суду житловою кімнатою не чинять.
З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову про виділ в натурі частки у спільній власності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення у справі з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що фактичні вимоги позивача зводяться не до визнання за ним права власності на частину спірної квартири (на яку його право власності та інших співвласників, які є відповідачами у справі, вже посвідчено відповідним свідоцтвом), а до визначення його частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 та виділення йому цієї частки квартири в натурі.
Зі свідоцтва про право власності на житло на а. с. 3 видно, що спірна квартира (без добудови) становить спільну сумісну власність сторін.
Відповідно до змісту ст.ст. 368 та 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, а саме - розмір його частки у спільній сумісній власності на спірну квартиру (без добудови) слід визначити у розмірі 1/3. При цьому в результаті визначення розміру частки позивача між ним та відповідачами припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності, тоді як між відповідачами право спільної сумісної власності на спірну квартиру (без добудови) залишається.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
При вирішенні питання про поділ квартири як об’єкта спільної власності слід ураховувати, що такий поділ можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену її частину із самостійним виходом. Поділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані.
У разі неподільності речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) вимоги про виділ у натурі частки (поділ) не можуть бути задоволені
З огляду на дану в статтях 379-382 ЦК України характеристику житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, таких як мережі газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, а такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил й за погодженням контролюючих органів.
Таким чином, питання поділу квартири чи будинку вимагає з’ясування даних про план цього приміщення, а також про висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів його поділу в натурі на час розгляду справи, а у необхідних випадках –органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов’язаних із цим переобладнань.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (стаття 152 ЖК України).
Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови N 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Як убачається з матеріалів справи, такий порядок користування приміщеннями спірної квартири між сторонами був установлений рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 грудня 2010 року (а. с. 4).
При вирішенні даного спору місцевому суду необхідно було врахувати усе зазначене вище, а також зважити на висновок будівельно-технічної експертизи, який був зроблений у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, згідно з яким провести поділ спірної квартири по 1/3 частині без порушення державних будівельних норм є неможливим (а. с. 4 зворот).
Не врахувавши зазначених вимог закону й не встановивши факту технічної можливості поділу спірної квартири на дві відокремлені частини відповідно до часток сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність законних підстав для поділу спірної квартири та виділив позивачу лише жилу кімнату, залишивши без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 щодо майна, яке знаходиться у спільному користуванні сторін, а саме: коридору, кухні і веранди.
Тому з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду не може залишатися чинним та підлягає скасування з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 183, 364, 368, 370, 372 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 17 жовтня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити частку ОСОБА_2 у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 (без добудови) у розмірі 1/3 її частини. Решту 2/3 частини цієї квартири залишити у спільній сумісній власності відповідачів.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виділення належної йому частки квартири в натурі відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді :