Справа № 2-17007/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Літвіної Н.М.
при секретарі Поліщук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 3-ті особи Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
ВСТАН О ВИ В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - колишньої дружини ОСОБА_2. та доньки ОСОБА_3 з вимогою визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
» Свої позовні вимоги тим, що відповідачі після переведення позивача в 1998 році на службу в м. Київ і надання йому на всю сім'ю 25.06.2001 року на підставі ордеру службової квартири за вищевказаною адресою залишилися постійно проживати окремо від нього за попереднім місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2
Позивач стверджує, що відповідачі участі у витратах на утримання спірної квартири не приймають, комунальні послуги не сплачують..
Позивач звертає увагу суду на той факт, що йому важко одному виконувати обов'язки по утриманню квартири, оскільки єдиним його доходом є пенсія, при цьому він є інвалідом 1 групи.
Відповідачі, заперечуючи проти первісного позову, звернулися до суду з зустрічними позовами, в яких просять зобов»язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкоди в користуванні спірною квартирою АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що не мають можливості користуватися нею, проживати в ній, що необхідно для лікування та навчання позивача ОСОБА_3
Зустрічні позови ОСОБА_2. та ОСОБА_3мотивують тим, що спірна квартира була надана позивачу на сім'ю як таку, що має дитину-інваліда, оскільки ОСОБА_3є інвалідом 3-ої групи з дитинства.
ОСОБА_2. та ОСОБА_3 зазначають, що вони зареєструвалися в спірній квартирі, однак проживати залишились в м. Севастополі, де ОСОБА_2 продовжувала працювати, а ОСОБА_3- навчатися у школі, колектив якої їй було рекомендовано не змінювати через тривалу адаптацію в ньому за станом здоров'я. В м. Київ в спірну квартиру вони мали намір переїхати після закінчення ОСОБА_3школи для її навчання у вищому учбовому закладі, оскільки вона може отримати вищу освіту в університеті "Україна", а також для її лікування.
ОСОБА_2. та ОСОБА_3 звертають увагу суду на той факт, що після розірвання в липні 2005 року шлюбу між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , позивач відмовлявся пускати їх в спірну квартиру під час їх приїзду в м. Київ для огляду та лікування ОСОБА_3
3
Представники 3-іх осіб Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в судове засідання не з»явились, хоча належним чином були повідомлені, суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутність.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню, а зустрічні позови необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом б місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору -судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що згідно ордеру НОМЕР_1 від 26.06.2001 року, виданого Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, на сім'ю з 3-х осіб: позивачу та відповідачам, надана службова квартира АДРЕСА_1 що складається з 2-х кімнат жилою площею 29, 3 кв.м. , в якій на теперішній час зареєстровані позивач і відповідачі.
Встановлено, що квартира була надана під час проходження позивачем служби в Національній Академії оборони України з 1998 року по 2004 рік, як службове жиле приміщення без зняття позивача з квартирного обліку, де він перебуває з 19.04.2000 року^на загальних підставах.
Право користування спірним жилим приміщенням у відповідачів як членів сім'ї позивача виникло у зв'язку із включенням їх до ордера на заселення жилого приміщення.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі на постійне проживання в спірну квартиру не вселялись, залишивсь проживати в АДРЕСА_1 де фактично проживають до теперішнього часу.
Про те, що відповідачі без поважних причин, не маючи перешкод в користуванні спірною квартирою, не обирали постійним місцем проживання спірну квартиру, підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, факт проживання відповідачів за попередньою адресою підтверджується наявними у матеріалах справи довідками Севастопольської лікарні № 5 про місце роботи відповідачки ОСОБА_2 , а також про лікування відповідачки ОСОБА_3Даний факт не заперечували в судовому засіданні представники відповідачів.
Згідно довідки МСЕК № 1 м. Севастополь від 01.03.2006 року ОСОБА_3є інвалідом 3-ї групи і їй рекомендовано продовжувати навчання та протипоказана праця, яка вимагає гарного слуху. Як вбачається з довідки загальноосвітньої школи № 23 м. Севастополь, ОСОБА_3навчається там з 1996 року, до 1999-2000 навчального року перебувала на домашній формі навчання, а з 5-го класу відвідує школу, в колективі адаптована.
Згідно повідомлення ДКП БТІ м. Севастополь від 27.07.2005 року відповідачі і позивач відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.06.2000 року є власниками в рівних частках 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 - її 1/4 частини відповідно до договору купівлі-продажу від 13.09.2003 року.
Рішенням Гагаринського районного суду м. Севастополь від 28.07.2005 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був розірваний. Цим рішенням було встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо, кожний живе своїми інтересами, їх донька ОСОБА_3проживає з матір'ю. Такі ж обставини були зазначені відповідачкою ОСОБА_2 в її позовній заяві від 16.02.2005 року про стягнення аліментів на її користь на утримання доньки - ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що під час навчання в м. Києві старшої доньки позивача та її чоловіка протягом 2002-2004 років вони проживали в спірній квартирі, крім них та позивача він в квартирі більше ніхто не проживав. Відповідачі приїздили в 2004 року з приводу лікування ОСОБА_3, зупинялись в спірній квартирі, стосунки між сторонами в його присутності були нормальними.
2
За свідченнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., які знайомі з позивачем останні 4-5 років, а ОСОБА_7. також є сусідом за спірною адресою, надали детальні пояснення з приводу того, що відповідачі весь цей період в спірній квартирі не проживали, в квартирі разом з позивачем близько 3-х років проживає інша жінка, яка доглядає позивача та опікується ним.
Свідок ОСОБА_8 яка є другою донькою сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2. пояснила суду, що вона та її чоловік зробили ремонт в спірній квартирі. Також зазначила, що у неї особисто є ключі від спірної квартири, але чи підходять вони до вхідних дверей не знає, оскільки не перевіряла.
Встановлено, що згідно довідки МСЕК від 11.07.2005 року позивач є інвалідом 1 групи захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, потребує постійної сторонньої допомоги, тривалий час, виходячи з анамнезу захворювання та показів свідка ОСОБА_9, проводить на стаціонарному лікуванню.
Рахунки на сплату комунальних послуг оплачувались виключно позивачем, доказів витрат по утриманню спірної квартири відповідачами не надано.
Посилання відповідачів на те, що вони були позбавлені можливості проживати в спірній квартирі через перешкоди з боку позивача не ґрунтуються на матеріалах справи. До теперішнього часу спроб вселитися в спірну квартиру відповідачі не робили, інтересу до неї не виявляли, доказів поважності причин не проживання з 2001 року не надали.
Критично судом оцінюються посилання з боку відповідачів на неможливість переїзду до м. Києва до закінчення навчання ОСОБА_3через труднощі в її соціальній адаптації як на поважну причину непроживання, оскільки, на думку суду, даний факт свідчить тільки про намір відповідачів використовувати спірну квартиру як тимчасове помешкання на час приїзду в м. Київ для медичного обстеження ОСОБА_3або її навчання, а не для постійного проживання. До того ж, суду не надано доказів неможливості створення сприятливих умов для соціальній адаптації ОСОБА_3при постійному її проживанні з родиною в м. Києві, з огляду, як вказують відповідачі, на необхідність періодичного її обстеження в медично-лікувальному закладі в м. Києві та можливості здобути вищу освіту тільки в м. Києві.
t Отже, ретельно перевіривши причини відсутності відповідачів в спірній квартирі понад встановлені законом строки, оцінюючі надані сторонами докази, суд вважає, що продовження відповідачами добровільного збереження свого місця проживання в попередньому помешканні - в належному їм на праві власності іншому жилому приміщенні і не вселення без поважних причин протягом більше шести місяців для постійного проживання в спірне є фактичним свідченням про відсутність у відповідачів наміру ставитися до спірної квартири як постійного місця проживання, що є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним приміщенням.
Також з викладеного вище вбачається, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення зустрічних позовів ОСОБА_2. та ОСОБА_3про усунення перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 3-і особи про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирАДРЕСА_1
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням відмовити.
4
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: