Справа № 146/414/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "22" травня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - cyдді                Мороза І.С.

за участі секретаря судового засідання                Баранецької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Томашпіль адміністративну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1

вимоги позивача: про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

представник позивача : адвокат Афтеній А.В.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

4 березня 2025 року до Томашпільського районного суду за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.        

Позов мотивовано наступним.

Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 235 вiд 07 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт, що громадянин ОСОБА_2 порушив вимоги абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560.

Встановлено порушення норм законодавства про оборону, мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію в частині не повідомлення в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому позивач ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку, про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію»,

Таким чином своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою, яка його склала, допущено порушення норм матеріального i процесуального права, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена з грубим порушенням вимог законодавства України, а також підстави, умови та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності за відсутності жодних доказів, які б могли підтвердити його вину в скоєнні адміністративного правопорушення.

Позивач зазначив, що він працює в Комаргородському ВПУ на посаді викладач згідно вичитаних годин, з повним педагогічним навантаженням, що становить більше 0,75 ставки.

Позивач має статус військовозобов`язаного та наразі перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Роботодавцем позивача 23.08.2024 було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про зміну облікових даних у зв`язку із працевлаштуванням в Комаргородське ВПУ з 26.08.2024. Згідно витягу з єдиного державного веб-порталу електронних послуг порталу «Резерв+», позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 31.08.2025.

04.10.2025 позивач прибув до відповідача для продовження дії відстрочки, однак відносно позивача був складений протокол № 2145 про адміністративне правопорушення про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП. Суті правопорушення позивачеві повідомлено не було, хоча позивач i вказав, що повідомив відповідача про наявність відстрочки в семиденний строк і про те, що роботодавцем позивача 23.08.2024 було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про зміну облікових даних у зв`язку із працевлаштуванням в Комаргородське ВПУ з 26.08.2024.

Відповідач був повідомлений та обізнаний з тим, що позивач має право на відстрочку з підстав, визначених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію» та вказав в протоколі та оскаржуваній постанові місце роботи i посада: Комаргородське ВПУ, викладач.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців.

Права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію» позивач не мав i не має, про що позивач повідомив відповідача.

Однак, прибувши 07.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи про адміністративне правопорушення та з метою дізнатися, що стало підставою для складення протоколу, та чому він повинен повідомляти про відстрочку, до якої позивач не має жодного відношення, його було не допущено до розгляду справи.

В оскаржуваній постанові не викладено фактичних даних, які 6 давали можливість з`ясувати зміст правопорушення та вирішити питання про наявність або вiдсутнiсть у діях або бездiяльностi позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідачем не надано також доказів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 6 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 14 березня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 14 березня 2025 року продовжено строки розгляду справи, судове засідання призначено на 1 квітня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 1 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2025 року, витребувано докази.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2025 року.

15 травня 2025 року судом постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та в зв`язку складності справи судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення, оголошено час та дату його проголошення, а саме 10.30 год. 22 травня 2025 року.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Афтеній А.В. позовні вимоги підтримала повністю, за обставин зазначених в позові, просила постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 235 вiд 07 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на  ОСОБА_1  адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 25000,00 грн. - скасувати, а провадження у справі - закрити. Зазначила, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки посадовою особою, яка його склала допущено порушення норм матеріального i процесуального права, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена з грубим порушенням вимог законодавства України.

Представник відповідач повторно в судове засідання не з`явився, хоча був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, витребувані ухвалою суду докази до суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи, що командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 2145 від 4 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно якого 4 жовтня 2024 року о 10 год. 43 хв. гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджених постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, саме останній порушив норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не повідомлення в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою від 7 жовтня 2024 року № 235 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , постановлено накласти на гр. ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500 грн. Згідно даної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив, що гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджених постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560. Встановлено порушення норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не повідомлення в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З копії витягу військово-облікового документу з мобільного застосунку «Резерв+» військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається наявність інформації про відстрочку до 31 серпня 2025 року, тип відстрочки п. 2 ч. 3 ст. 23. Дата уточнення даних 18 жовтня 2024 року.

З довідки від 25 лютого 2025 року № 45, виданої директором Комаргородського вищого професійного училища та копії витягу з наказу директора Комаргородського ВПУ, від 23 серпня 2024 року № 185 О/С встановлено, що ОСОБА_1 , працює за основним місцем роботи в Комаргородському ВПУ на посаді педагогічного працівника з 26 серпня 2024 року з повним педагогічним навантаженням, що становить більше 0, 75 ставки.

23 серпня 2024 року директор Комаргородського ВПУ повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну облікових даних працівника ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним повідомленням від 23 серпня 2024 року № 127, також 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено заяву, якою останній повідомив, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказане повідомленням директора Комаргородського ВПУ № 127 від 23 серпня 2024 року та заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав 30 серпня 2024 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких зокрема віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно приписів ч. 7, 8 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують в тому числі зокрема районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Пунктами 12, 13 Положення передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території. Керівник має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» установлено, що у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ.

Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Постановою №560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

У ході перевірки уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби можуть застосовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Можливість застосування технічних приладів, засобів та спеціалізованого програмного забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачена Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, а права Національної поліції та Адміністрації Держприкордонслужби користуватися зокрема технічними засобами визначено у Положеннях про вказані органи, затверджених постановами Кабінету Міністрів України відповідно від 28 жовтня 2015 року №877 та від 16 жовтня 2014 року № 533.

З досліджених в судовому засіданні доказів доданих до справи встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та час винесення спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, абз. 7 в ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відсутній.

Також з оскаржуваної постанови зазначається, що позивач ніби порушив ч. 1, 2 ст. 17 Закону України « Про оборону України».

Разом з тим ч. 1, 2 ст. 17 вказаного Закону передбачає права та обов`язки громадян України у сфері оборони, зокрема те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України та громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Крім цього, в оскаржуваній постанові зазначається, що позивач не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд звертає увагу, що п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Однак, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1  отримав відстрочку до 31 серпня 2025 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач ОСОБА_1 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 23 серпня 2024 року. Копію повідомлення про зміну облікових даних, копію заяви на відстрочку відповідач отримав 30 серпня 2024 року.

В свою чергу, доказів про те, що позивач має право на відстрочку від мобілізації за п.2 ч. 1 ст. 23Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме те, що позивач визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатний до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців, відповідачем до суду не надано, як і не надано відповідачем доказів, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про надання йому відстрочки від мобілізації з цих підстав.

Відтак в судовому засіданні не встановлено підстав для притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за неповідомлення про наявність права на відстрочку від призову  на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач не є особою з інвалідність чи непридатним до військової служби. Крім цього, відповідач був повідомлений про зміну облікових даних та про  наявність права на відстрочку  у позивачасаме з підстав визначених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як оскаржувана постанова, так i протокол про адміністративне правопорушення не містять суті правопорушення, а містять лише загальні фрази щодо порушення позивачем нормативних актів та посилання на порушення норми Закону, яка взагалі відсутня. 3 наявних в матерів справи доказів неможливо встановити, які конкретно персональні дані позивач повинен був повідомити, у який строк, коли ці дані змінились, тобто коли у позивача виник обов`язок повідомити про зміну його даних.

Таким чином, в оскаржуваній постанові не викладено фактичних даних, які б давали можливість з`ясувати зміст правопорушення та вирішити питання про наявність або вiдсутнiсть у дiях або бездiяльностi позивача складу адміністративного правопорушення.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 цього Закону України органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 8 листопада 2018 (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 3 статті 210-1 КУпАП прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи міститься квитанція від 4 березня 2025 року на суму 1211,20 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286, 293 КАС України

                                УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 вiд 07 жовтня 2024 року № 235 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 25000,00 грн – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: І. С. Мороз