ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 червня 2006 р. |
Справа № А-10/40 |
“22”червня 2006 року
За позовом: Підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20
Суддя Шелест С.Б.
При секретарі: Кузишин У.Б.
Представники:
Від позивача: не з”явився
Від відповідача: Клейнота Л.М. - заст. нач. відділу
(довіреність № 5389/10-039 від 10.02.06р.);
Горобець Н.В. - старший державний податковий ревізор-інспектор
(довіреність № 10-039/17782 від 03.05.06р.);
Сірецький В.В. - старший державний податковий ревізор-інспектор
(довіреність № 10-039/17805 від 04.05.06р.);
Суть справи: заявлено вимогу про визнання нечинними рішень ДПІ в м. Івано-Франківську № 0000102320/0 від 31.01.06р., № 0000122320/0 від 31.01.06р. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 19 760 грн. та визнання нечинною першої податкової вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську № 1/227 від 24.02.06р.
Позивач позовні вимоги підтримує, вважає неправомірним застосування фінансових санкцій та не погоджуючись із зафіксованим в акті перевірки порушенням щодо невідповідності суми готівки в касі денному звіту РРО, вказує на відсутність такого порушення з посиланням на те, що відповідачем не було враховано, що у закладах громадського харчування, за результатами перевірки яких складено акти від 21.06.06р., реалізацію товарів здійснюють одночасно два підприємці: позивач та підприємець ОСОБА_2; при цьому позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а підприємець ОСОБА_2 - продуктами харчування; суми, вказані в актах перевірки, як невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, були виручкою від реалізації продуктів харчування, належною підприємцю ОСОБА_2 , що як вказує позивач, підтверджується звітами продажу товару кафе від 21.01.06р., поясненнями підприємця ОСОБА_2 та касирів, які працювали в кафе на момент перевірки.
Крім того, оспорюючи першу податкову вимогу ДПІ в м. Івано-Франківську № 1/227 від 24.02.06р., позивач зазначає, що така вимога винесена не у спосіб, передбачений законами України з посиланням на те, що застосовані ДПІ штрафні санкції згідно оспорюваних рішень, не є податковим зобов»язанням чи то податковим боргом в розумінні Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .
Відповідач проти позову заперечує, не погоджуючись з позицією та висновками, викладеними позивачем в позовній заяві та в судовому засіданні вказуючи, що фінансові санкції згідно оспорюваних рішень застосовані правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах визначених законом повноважень податкового органу. Заперечуючи доводи позивача, відповідач посилається на ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно якої місце проведення розрахунків - це є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти. При перевірці позивача на місці проведення розрахунків, а отже, і на місці розташування РРО, суми готівкових коштів не відповідали сумі, яка зазначена в денному звіті РРО, що є порушенням п.13 ст.3 зазначеного Закону. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що факт порушення зафіксований також додатками до актів перевірки із описом готівкових коштів, номіналу копюр, належних позивачу, що знаходились на місці проведення розрахунків ,; такий опис складено та підписано власноручно особами, що здійснювали розрахунки; будь-яких документів про здійснення підприємницької діяльності іншими суб»єктами підприємницької діяльності у торгових закладах чи то пояснень з цього приводу під час перевірки представлено не було.
За клопотанням позивача в судове засідання були викликані свідки: підприємець ОСОБА_2, а також: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 при їх допиті в судовому засіданні пояснили, що на момент проведення превірки працювали в торгових закладах касирами у підприємця ОСОБА_2; трудового договору або контракту з підприємцем ОСОБА_2 не укладали, так як працювали з іспитовим терміном.
Щодо зафіксованого порушення, свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що суми готівкових коштів, виявлених працівниками податкових органів на місці проведення розрахунків належали підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2
З посиланням недостатній досвід у роботі свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у своїх показаннях пояснили суду, що помилково зберігали кошти двох підприємців спільно на місці проведення розрахунків. При цьому, розмежувати належність сум двом підприємцям із визначенням конкретних сум виручки кожного, свідки не змогли.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що виявлені на місці проведення розрахунків кошти належали позивачу, про що нею зафіксовано при перевірці в додатку до акту перевірки власноручно.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, а також показання свідків, суд
в с т а н о в и в:
за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 у двох закладах громадського харчування (кафе) в АДРЕСА_2, що відображені в актах перевірки № 915312 та № 915320 від 21.01.06р., ДПІ в м. Івано-Франківську 31.01.06р. прийняті рішення № 0000102320/0 та № 0000122320/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11 975 грн. та 19 810 грн. відповідно.
Застосування фінансових санкцій згідно оспорюваних рішень здійснено відповідно до ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та у зв”язку із виявленим перевіркою порушенням п.13 ст.3 зазначеного Закону, що полягало в незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.
Суд погоджується з висновками ДПІ щодо порушення позивачем вимог зазначеного нормативного акту, вважає доводи ДПІ в цій частині обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” / далі - Закону/ суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов»язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Перевіркою встановлено незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, а саме, як вбачається з акту перевірки № 915312 від 21.01.06р та денного звіту РРО від 21.01.06р., сума готівкових коштів, зазначена в поточному звіті РРО становила 880 грн., тоді як сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків -3275 грн. Актом № 915320 від 21.01.06р перевірки іншого закладу громадського харчування (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1») зафіксовано суму готівкових коштів на місці проведення розрахунків 6092 грн. та суму згідно денного звіту РРО від 21.01.06р - 2130 грн. Таким чином, різниця готівки склалала відповідно 2395 грн. та 3962 грн.
Доводи позивача про те, що виявлена у місці проведення розрахунків сума готівкових коштів належить як позивачеві, так і іншому суб»єкту підприємницької діяльності /підприємцю ОСОБА_2/, і , що кошти , які знаходились на місці проведення розрахунків та на які ДПІ встановлено невідповідність були виручкою від реалізації продуктів харчування, належною підприємцю ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факту порушення.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", місце проведення розрахунків - це є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти. Отже, з наведеної норми закону випливає, що місце, де здійснюються розрахунки із покупцем є одночасно місцем, де зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти.
В даному випадку, факт порушення зафіксований податковою службою саме у місці проведення розрахунків, що, окрім зазначених вище актів перевірки, денного звіту РРО, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями від 25.01.2006р. /а.с.29-34/ осіб , які здійснювали розрахунки в день перевірки, та які викликані в дану адміністративну справу як свідки, а також долученими до матеріалів справи описами готівкових коштів, отриманих за реалізацію товарів 21.01.06р. При цьому, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили суду той факт, що опис та перерахунок готівкових коштів, номіналу їх копюр здійснювався ними на місці проведення розрахунків власноручно у присутності посадових осіб податкової служби. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що виявлені на місці проведення розрахунків кошти належали позивачу, про що нею власноручно зафіксовано при перевірці в додатку до акту перевірки. Здійснюючи опис, зазначені особи письмово зазначили, до опису включено готівкові кошти, що належать позивачу - підприємцю ОСОБА_1
За наведених обставин, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що виявлена сума невідповідності готівкових коштів була виручкою від реалізації продуктів харчування, належною підприємцю ОСОБА_2 не заслуговують на увагу та не спростовують факту порушення, за яке законом передбачено відповідальність.
За порушення п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” статтею 22 Закону передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції у п»ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що, в даному випадку, становить 11 975 грн. та 19 810 грн. відповідно.
З огляду на викладене, рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0000102320/0 від 31.01.06р., № 0000122320/0 від 31.01.06р. правомірні, а тому позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
В решті позову щодо визнання нечинною першої податкової вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську № 1/227 від 24.02.06р про сплату податкового боргу за узгодженим податковим зобов»язанням в сумі 31785 грн. , суд вважає обгрунтовними доводи позивача, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволеннню, виходячи з наступного.
Обставини справи свідчать, що зазначена в оспорюваній податковій вимозі сума є загальною сумою штрафних санкцій, що є предметом даного спору.
Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2. ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21 грудня 2000 року / з наступними змінами та доповненнями/ податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.
Згілно п.1.2. ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
В преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Штрафні санкції нараховані на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не належать до податків і зборів, перелік яких визначено ст.ст. 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" та не є податковим зобов»язанням в розумінні наведеної норми Закону N 2181-III, а тому передбачений зазначеним законом порядок стягнення податкового боргу шляхом винесення та надіслання податкової вимоги не може застосовуватись до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцєю межах і відповідно до законів України.
За наведених обставин винесення податковим органом першої податкової вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську № 1/227 від 24.02.06р. cуд вважає неправомірним, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. ст. 94, 158, 160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
позов задоволити частково.
Визнати нечинною першу податкову вимогу ДПІ в м. Івано-Франківську № 1/227 від 24.02.06р.
В решті позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 27.06.06р.