Справа № 11-554 Головуючий у 1 інстанції - Пошкурлат О.М.
Категорія ст.186ч.2КК Доповідач-Рудомьотова С.Г.
ВИРОК
ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
2007 року вересня 06 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Рудомьотової С.Г.
суддів - Акуленко С А., Білоброва В.Д.
секретарів судового засідання - Глюк Н.М., Гой Н.Г.
прокурора - Щербака О.В.
засудженого - ОСОБА_1
потерпілої -ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, з середньою -спеціальною освітою, неодруженого, не працює, судимого :
-21.08.2002 року Прилуцьким міськсудом за ст. 185 ч.3КК України до 3-х років позбавлення волі, ст. 96 КК України;
-18.11.2002 року Прилуцьким міськсудом за ст. 185 ч.3, 190 ч.2, 70 ч.1,4 , ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду від 28.10.2002 року вирок залишено без змін;
-26.12.2002 року Ічнянським райсудом за ст. 309 ч.2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений від покарання 19.09.2006 року за відбуттям строку;
-26.02.2007 року Прилуцьким міськрайсудом за ст. 309 ч.2, 75, 76 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, -
засуджено за ст. 185 ч.2 КК України до 3- х років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайсуду від 26.02.2007 року, і остаточно призначено покарання у вигляді 4 -х років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього - 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 435 грн.84 коп. за проведення експертизи Чернігівським відділенням Київського НДІСЕ.
Вироком місцевого суду визнано виновним і засуджено ОСОБА_1 за те, що він, раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став і вчинив злочин при слідуючих обставинах : 06 березня 2007 року о 16 год.30 хв., він, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, прибув до спального корпусу №1 Прилуцької школи-інтернату №15, де через незамкнені вхідні двері, проник до приміщення коридору, і, користуючись тимчасовою відсутністю сторонніх осіб, таємно викрав із шафи-роздягальні жіночу сумку із шкірзамінника, вартістю 46 грн.64 коп., в якій знаходились : мобільний телефон марки „Сіменс - А-65", вартістю 289грн.80 коп., щітка для волосся, вартістю 10 грн., дві записні книжки, на суму 5 грн., ручка кулькова, вартістю 5 грн., ножиці манікюрні, вартістю 15 грн., губна помада „Єйвон", вартістю 17 грн., губна помада „Рубі Роуз", вартістю 5 грн., дзеркальце, вартістю 3 грн., рукавички жіночі, вартістю 12 грн., крем для рук „Єйвон", вартістю 8 грн.99 коп., а всього на загальну суму 417 грн. 43 коп., що належали на праві власності потерпілій ОСОБА_2
Викрадену сумку ОСОБА_1 сховав під куртку, в яку був одягнений.
На виході із приміщення спального корпусу його зустріла ОСОБА_2, яка попросила його зупинитись, але ОСОБА_1 на це не зреагував, обізвав її та вийшов з приміщення.
Вподальшому ОСОБА_1 викраденими речами розпорядився на свій розсуд.
В апеляції старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора ставиться питання про скасування вироку місцевого суду з постановлениям нового вироку щодо ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України, з призначенням покарання в межах санкції даної статті, з посиланням на те, що суд припустився порушень ст.ст. 334, 367, 369 КПК України, допустив невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи , невірно кваліфікував дії засудженого як крадіжка чужого майна повторно, без врахування направленості умислу виновного, усвідомлення ним та потерпілою характеру вчинюваних дій, а також те, що дії, розпочаті як крадіжка, переросли у грабіж.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про зміну вироку суду із пом'якшенням покарання за ст. 185 ч.2 КК України до шести місяців арешту, із залишенням остаточного покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі умовно, як і за попереднім вироком, з огляду на пом'якшуючі покарання обставини, які недостатньо враховані місцевим судом.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3., прокурора , який підтримав свою апеляцію і просив скасувати вирок місцевого суду з постановлениям нового вироку за ст. 186 ч. 2 КК України з призначенням покарання ОСОБА_1 у межах санкції цього закону, заперечуючи проти апеляції засудженого, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляцій і матеріали справи в обсягу апеляцій,
колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Під час часткового судового слідства у Апеляційному суді засуджений ОСОБА_1 свою вину за ст. 186 ч.2 КК України не визнав. Визнав свою вину у крадіжці чужого майна, при обставинах, викладених у вироку місцевого суду.
При цьому пояснив, що з метою крадіжки зайшов 06 березня 2007 року , після обіду, у Прилуцьку школу -інтернат №15 до спального корпусу. Відкрив шафу в коридорі і викрав звідти жіночу сумку чорного кольору з ручками, де був мобільний телефон і інші речі. Коли почав іти по коридору на вихід, сховавши сумку під полу куртки, з однієї з кімнат у коридор вийшла потерпіла , побачила його, запитала, що він тут робить. Він їй відповів щось образливе, і побіг на вулицю. Озирався, чи не йде хто-небудь за ним. Біля податкової інспекції зупинився, почав роздивлятись вміст сумки, викинувши деякі жіночі речі. В цей час почув, що хтось іде, схопив сумку та мобільний телефон, почав тікати. Навздогін почув крик чоловіка, щоб зупинився. Не звернув на це уваги, побіг у двори , викинув сумку, а мобільний телефон забрав і вподальшому продав на ринку
Показав, що сумку сховав під куртку і притримував рукою. Чи видні були ручки від сумки з-під поли - не пам'ятає. Вважає, що потерпіла не розуміла, що вчиняється чи крадіжка чи грабіж, і він вважав, що сумку викрадає таємно. Сумки потерпіла не бачила і його не затримувала.
З показань потерпілої ОСОБА_2 у Апеляційному суді доводиться, що вона прибирала у кімнатах школи - інтернату, коли вийшла у коридор, то побачила на відстані біля їм від шафи, куди працівники складають особисті речі, незнайомого чоловіка, який вів себе підозріло, щось тримав рукою під полою куртки. Запитала, що він тут робить, а той призупинився, не відповів, і вона зрозуміла, що він щось вкрав. З - під поли куртки виглядала ручка з її сумки. Вона намагалась затримати його, але він образив її і вибіг на вулицю. Підійшовши до шафи побачила, що звідти дійсно украдена її сумка з речами та мобільним телефоном; інший одяг, який висів у шафі, скинутий і перевернутий. Пакет з грошима лежав у шафі окремо і його не вкрадено.
З показань свідка ОСОБА_3. доводиться, що він приблизно о 16 год. вийшов із своєї майстерні, яка знаходиться у підвалі біля податкової інспекції, щоб поговорити по телефону. На горі, неподалік, побачив чоловіка, якого впізнає як засудженого ОСОБА_1, який роздивлявся чорну сумку з довгою ручкою, вів себе підозріло. Побачивши його, чоловік кинув речі, схопив сумку, сховав її під полу куртки, і побіг у двори. На крик зупинитись, озирнувся, але не зреагував і втік. На тому місці, де він витрушував сумку, були жіночі речі - щітка для волосся, губні помади, манікюрні ножиці, носова хустинка, записнички, тощо, що він забрав із собою і в подальшому, завдяки телефону у записнику, знайшов потерпілу і повернув речі їй.
З перевірених у Апеляційному суді показань потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3. вбачається, що місцевий суд поверхово дослідив дані докази і необ'єктивно їх виклав у вироку, що підтверджується записами у протоколі судового засідання, не дав їм належної правової оцінки у сукупності з іншими наявними у справі доказами, що потягло невірне
встановлення фактичних обставин справи і відповідно, не правильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України.
На стадії досудового слідства / а.с. 9-10, 21, 31, 110/ і у судовому засіданні / а.с. 157/ ОСОБА_1 не заперечував, що вкрав сумку із шафи у коридорі школи - інтернату, і коли виходив на вулицю, його побачила потерпіла, заговорила з ним і намагалась зупинити, вияснити, що він тут робить, але він її обізвав і вийшов. Вважав, що потерпіла не зрозуміла, що він щось вкрав, а він сам теж не вважає, що викрадав майно відкрито, бо потерпіла викрадення не бачила.
Разом з тим, такі пояснення засудженого ОСОБА_1 вказують на те, що його дії по таємному викраденню майна потерпілої, в її присутності вподальшому, при намаганні залишити місце злочину, побачені потерпілою і усвідомлені нею, що таким чином дії ОСОБА_1 переросли у відкриту крадіжку чужого майна, тобто, грабіж.
Хоча викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 відбулося у її відсутність, але коли вона вийшла у коридор і побачила ОСОБА_1, чужу людину, біля шафи, де зберігаються речі працівників закладу, з підозрілою поведінкою, підозрілим триманням рукою поли куртки, з -під якої виглядала частина ручки її сумки, яку вона залишала у шафі, і який намагався швидко вийти на двір, то потерпіла зрозуміла, що він щось вкрав, і такі дії ОСОБА_1 переросли у відкрите викрадення чужого майна - грабіж.
За вищенаведених доказів висновки місцевого суду про вчинення ОСОБА_1. крадіжки чужого майна повторно є необгрунтованими, бо ними спростовуються.
Колегія суддів вважає встановленим і доведеним, що ОСОБА_1 вчинив грабіж повторно, а саме : 06 березня 2007 року, о 16 год. 30 хв., він, повторно, умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, прийшов до спального корпусу №1 Прилуцької допоміжної школи -інтернат №15, де через незамкнені вхідні двері, проник до приміщення коридору, і користуючись тимчасовою відсутністю сторонніх осіб, з шафи - роздягальні таємно викрав сумку жіночу із шкірзамінника та інші речі, які там були, мобільний телефон марки „Сіменс А-65", на загальну суму 417 грн. 43 коп., що належали потерпілій ОСОБА_2
Викравши сумку, тримаючи її рукою під полою куртки, знаходячись у коридорі, виходячи із приміщення, раптово був застигнутий потерпілою ОСОБА_2, яка зрозуміла, що він вкрав її речі, намагалась його зупинити, але ОСОБА_1, образивши її, тримаючи крадене, з місця злочину втік, розпорядившись вподальшому чужими речами на свій розсуд.
Хоча засуджений ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_2 грабежу повторно, але його вина доведена іншими доказами по справі, які місцевий суд виклав у вироку : протоколом огляду місця події від 06.03.2007 року /а.с. 6/, висновками експерта про вартість викраденого майна /а.с. 62-64/, тощо.
На підставі аналізу вищенаведених доказів, які є у справі, колегія суддів приходить до висновку про виновність ОСОБА_1 у вчинені відкритого викрадення чужого майна повторно, і його дії необхідно кваліфікувати за ст.
186 ч. 2 КК України, із скасуванням вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України, задовольнивши апеляцію прокурора.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу виновного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілої : ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, новий злочин вчинив під час іспитового строку, але з'явився із зізнанням у злочині, сприяв його розкриттю, страждає на тяжке захворювання.
Покарання ОСОБА_1 необхідно призначити у вигляді позбавлення волі, але на мінімальний строк, відмовивши йому в задоволенні його апеляції про пом'якшення покарання.
Колегія суддів також вважає за можливе частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком суду у вигляді 3 місяців позбавлення волі.
Стосовно стягнення з засудженого ОСОБА_1 грошових сум на відшкодування моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілої, то колегія суддів погоджується з цього приводу з рішенням місцевого суду, про що потерпіла не заперечує.
Рішення місцевого суду про судові витрати та речові докази по справі постановлені вірно.
Керуючись ст. 356, 365-369, 378-379 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора задовольнити.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України скасувати.
Визнати виновним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, і призначити йому 4 / чотири/ роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання у вигляді 3 /трьох/ місяців позбавлення волі за вироком Прилуцького міськрайсуду від 26 лютого 2007 року, і остаточно призначити ОСОБА_1 4 /чотири/ роки три місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити взяття під варту.
Строк покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_1 - з 16 березня 2007 року.
В іншій частині вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженому під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.