УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"7" серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Бершацької Г.В., Гурзеля І.В.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю - представника апелянта ОСОБА_1 , представника
відповідача Рибальченко С. В., представника третьої
особи Кметика Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ "Фортіс Страхування Життя Україна" третьої особи ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення страхової суми і пені.
встановила:
В квітні 2007 року ОСОБА_2 3вернулася з позовом до Тернопільського регіонального представництва ВАТ Страхова компанія "Еталон життя" третьої особи відділення Тернопільської обласної дирекції АППБ "Аваль" про стягнення страхової суми, та пені посилаючись на те, що після укладення ним з відповідачем договору страхування життя на суму 72000 гр. з ним стався страховий випадок - встановлення інвалідності 1 гр. Відповідач виконав умови договору частково, сплативши вигодонабувачу -АППБ "Аваль" 42395 гр.. Решту суми 29604 гр. та 5032 гр. пені за прострочку виконання ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача в його користь.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 травня 2007 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скатувати, та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, оскільки судом неповно зясовані обставини що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права.
Справа №22а-699 2007рік Головуючий у 1 інстанції - Мартицъ О.І.
Категорія- 17 Доповідач - Гурзель І.В.
Представник апелянта підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на викладені в ній доводи.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнала та пояснила, що вони з позивачем уклали договір страхування життя за яким вигодонабувачем визнано АППБ "Аваль". Згідно договору на дату настання страхового випадку відповідальність страховика встановлюється в розмірі поточної заборгованості застрахованої особи перед АППБ "Аваль" за кредитним договором та не може перевищувати розміру страхової суми. Вимогу апелянта про те, що вони повинні йому виплатити 100% страхової суми у відповідності до п.3.6.3 програми страхування є надуманими, оскільки згідно укладеного між ними договору цього не передбачено.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено слідуючі факти: 24.03.2006 року між АППБ "Аваль" (тепер ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") і позивачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/09-02/110/06, за умовами якого кредитор - банк надав позивальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 12000 євро - на 84 місяці з 24.03.2006 р. по 23.03.2013 p..
Пунктом 5.6 вказаного договору передбачено до отримання коштів здійснити страхування свого життя та або страхування від нещасних випадків на користь кредитора банку в сумі не меншій за суму кредиту, та сплатити страховий платіж. Щорічно до дати закінчення періоду за який сплачено попередній страховий платіж, протягом усього строку дії кредитного договору поновлювати дію договорів страхування в сумі не меншій за залишок заборгованості на момент страхування, та надавати кредитору копії платіжних документів про сплату страхових внесків.
На виконання цього пункту того ж дня було укладено договір добровільного страхування життя між ОСОБА_2 та ВАТ СК "Еталон Життя" правонаступником якого являється ВАТ "Фортіс Страхування Життя Україна". Страхова сума становить 72000 гр., вигодонабувачем сторонами визначено ТОД АППБ "Аваль". 7.11.2006 р. ОСОБА_2 комісією МСЕК встановлена І група інвалідності, що є страховим випадком і відповідно до умов договору ВАТ СК "Еталон життя" 12.01.2007 р. на підставі листа ТОД АППБ "Аваль" здійснила страхову виплату вигодонадувачу у розмірі 42395 грн..
Враховуючи, що сторонами на момент укладення договору було визначено страхову суму в розмірі заборгованості за кредитним договором і на дату настання страхового випадку відповідальність страховика встановлена в розмірі поточної заборгованості застрахованої особи перед банком за кредитним договором та не може перевищувати розміру страхової суми, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови договору, на які
сторони погодились при його укладенні виконані страхувальником повністю, тому вимоги позивача стосовно стягнення невиплаченої страхової суми та пені є безпідставними.
Колегія погоджується з таким висновком суду зі слідуючих підстав:
Відповідно до норм ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов"язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору
Таке ж положення містить ст. 979 ЦК України, в якій зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.4.5 договору добровільного страхування між сторонами по справі зазначено, що на момент укладення договору страхова сума встановлюється в розмірі заборгованості за кредитним договором №014/09-02/110/06 від 24.03.2006 p., укладеним терміном на 7 років і на дату настання страхового випадку відповідальність страховика встановлюється в розмірі поточної заборгованості застрахованої особи перед АППБ "Аваль" за кредитним договором та не може перевищувати розміру страхової суми.
Таке ж положення передбачене п 9.1 договору. На час настання страхового випадку - 7.11.2006 року, поточна заборгованість ОСОБА_2 по кредиту перед АППБ "Аваль" становила 42395 гр. 46 коп. і була повністю сплачена ВАТ "Фортіс Страхування Життя Україна" в користь АППБ "Аваль". Як пояснив представник банку жодних претензій до будь кого з сторін вони не мають.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, що сторонами і було дотримано.
Посилання в апеляційній скарзі на не дотримання відповідачем цієї норм закону необгрунтовані. Суд не може в даному випадку керуватись п.3.6 Програми страхування на випадок виникнення стійкої непрацездатності Застрахованої особи (встановлення інвалідності 1 чи. 2 групи) згідно правил №2 добровільного страхування життя з додатковими ризиками, як помилково вважає апелянт. Так згідно п.3, 2 розділу 3 (Базисні програми добровільного страхування життя за додатковими ризиками) вигодонабувачем за цими програмами є застрахована особа. А Договором між сторонами по справі вигодонабувачем визначено АППБ "Аваль". Крім того згідно п.1.13 Правил №2 - Програма страхування це встановлений Страховиком перелік умов
страхування, які можуть бути основою для укладення Договору страхування. Тобто ці умови за бажанням сторін можуть закладатись в договори страхування. Однак в даному випадку такі умови в договорі не закладенні.
Як пояснила представник відповідача вони б могли укласти і такий
договір з страхувальником, за яким решту страхової суми виплатити йому,
однак сума страхових внесків для нього була б в декілька разів дорожчою, а
тому за домовленістю з страхувальником вони обрали дешевший страховий
продукт. Тобто сторони самостійно дійшли істотних умов договору
передбачених ст. 982 ЦК України, що до предмету договору страхування, страхового випадку, розміру грошової суми, в межах якої страховик зобов"язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розміру страхового платежу і строків його сплати, строку договору та інших умов- хто саме повинен отримати страхову суму, і ці умови не суперечать вимогам Цивільного законодавства, а.тому застосовувати інші програми страхування, які сторонами в договорі обумовлені не були, як це просить апелянт, є невірним.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування, виходячи з доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. ст. 307п.1ч.1 , 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.