УХВАЛА
ІМЕНЕМ УК РАЇНИ
9 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Кузьми P.M. суддів- ГурзеляІ.В., ШевчукГ.М. при секретарі - Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року по справі за позовом
ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту укладення трудового договору та стягнення
заробітної плати,
встановила:
В лютому 2007 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту укладення трудового договору та стягнення заробітної плати в сумі 800 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року в позові відмовлено за недоведеністью заявлених позовних вимог .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідності висновків суду обставинам справи , зокрема що судом першої інстанції покази свідків витрактувані перекручено.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Справа №22а- 727 Головуючий у 1 інстанції- Процько Я.В.
Категорія- 41 Доповідач-Гурзель І. В.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є приватним підприємцем і його видом діяльності зазначено - ремонт і технічне обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля із лотка і у свідоцтві про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 15.12.2006 р. зазначено хто перебуває із ним в трудових відносинах. Серед зазначених осіб позивач не значиться. Інших доказів перебування позивача в трудових відносинах не здобуто, а тому в позові відмовлено.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись.
У відповідності до ст. 21 КзпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.
В позовній заяві та поясненнях в ході розгляду справи ОСОБА_1 посилається на укладення трудового договору з приватним підприємцем ОСОБА_2 в усній формі та допущенням його до роботи в офісі підприємця на посаді менеджера, а також обумовлення розміру заробітної плати.
ст. 24 КзпП України передбачено можливість укладення трудових договорів в усній формі. Однак в силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін виникає спір.
ОСОБА_1 не представлено доказів про те що між ним та відповідачем укладався трудовий договір. Так з представлених відповідачем копій платіжних відомостей, табелів, за листопад, грудень 2006 року, свідоцтва про сплату субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 єдиного податку, вбачається що ОСОБА_1, як працівник, в с. п.д. ОСОБА_2 не значиться. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що до ОСОБА_1 в грудні 2006 року він 1 раз заходив на роботу і той по телефону замовляв запчастини. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - бухгалтер та менеджер магазину "Автоскло", який належить п.п. ОСОБА_2 теж підтвердили, що ОСОБА_1 деколи бачили по місцю їх роботи, однак на роботу він не приймався. Відповідач ОСОБА_2 пояснив що позивач приходив до нього працевлаштовуватись і він повідомив його що прийме на роботу після відкриття магазину, а в період з 22.11.2006 року по 23.12.2006 року він його на роботу не примав, оскільки магазин ще не працював, трудового договору з ним не укладав, коштів не виплачував, однак дозволив йому приходити і дивитись.
У відповідності до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6.11.1992 року №9 фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи відома власника, або уповноваженого ним органу.
З досліджених доказів не вбачається що ОСОБА_2 дозволяв ОСОБА_1 приступити до роботи, чи знав що той працює. Також не доведено сам факт праці ОСОБА_1 у п.п.ОСОБА_2 на постійній основі. Що до показів свідків що його деколи бачили в магазині "Автоскло" то сам ОСОБА_1 ствердив що йому оплачено 200 гр. за роботу.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяці взяття. набрання нею законної сили.