УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2007 року
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
судців - Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі - Заєць К.В.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокатів
ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 14 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним,
встановила:
В березні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним посилаючись на те, що в 2000 році, внаслідок обману зі сторони відповідачки, він уклав договір купівлі-продажу власного житлового будинку. Коштів від відповідачки за ніби-то проданий будинок він не отримував, а тому просив визнати вказаний договір купівлі-продажу недійсним.
Рішенням Борщівського районного суду від 14 травня 2007 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 Борщівського району Тернопільської області від 3 травня 2000 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Справа №22а- 708 Головуючий у 1 інстанції - ЧирП.В.
Категорія- 12 Доповідач -Гурзель І.В.
ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги не визнала та пояснила, що в 1999-2000 році до неї неодноразово звертався ОСОБА_1 про те що б доглянути його до смерті, а він залишить на неї заповіт .Знаючи що ОСОБА_1 уже вчиняв заповіти на інших осіб, які згодом відміняв, вона запропонувала ОСОБА_1 що купить у нього будинок за ціною визначеною БТІ і буде його доглядати, так як вона являється йому родичкою і проживає по сусідству, а інших родичів ОСОБА_1 не має. ОСОБА_1 погодився і почав виготовляти необхідні для продажу документи, а напередодні продажу вона в будинку ОСОБА_1а віддала йому 19000 гр. за будинок. На слідуючий день вони поїхали до нотаріуса і оформили договір купівлі продажу. До 2007 року ОСОБА_1 до неї ніяких претензій не ставив, з будинку вона його не вигонить, оскільки при продажі ними було обумовлено, що ОСОБА_1 буде проживати там до смерті.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено такі факти:
ОСОБА_1 і ОСОБА_6 проживали у власному житловому будинку в с. Гермаківка Борщівського району, де було відкрито погосподарський номер НОМЕР_1.
8 лютого 2000 року ОСОБА_1 звернувся до Борщівського районного бюро технічної інвентаризації з заявою - замовленням, де він просив видати довідку -характеристику на відчуження цілого житлового будинку.
Згідно рішення виконавчого комітету Гермаківської сільської ради від 11 лютого 2000 року №9 виконком вирішив визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Гермаківка Борщівського району за ОСОБА_1 та просити бюро технічної інвентаризації зареєструвати свідоцтво.
23 лютого 2000 року видано свідоцтво про право власності та проведено реєстрацію Борщівським районним бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційний напис від 6 березня 2000 року в реєстровій книзі №31 за реєстровим номером 121.
Згідно довідки - характеристики №6112 вартість домоволодіння, що зареєстровано за ОСОБА_1 становила на час реєстрації 18953 грн.
З травня 2000 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила належний на праві власності ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 Борщівського району. Продаж вчинено за 18953 грн., які ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 ще до підписання договору. Витрати, пов"язані з посвідченням договору взяв на себе покупець. Договір складено в 3-х примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса, а всі інші видані сторонам на руки. Договір підписано сторонами в присутності нотаріуса.
Згідно заяви ОСОБА_6, від 3 травня 2000 року, вона дала свою згоду чоловікові ОСОБА_1 на продаж придбаного ним за час шлюбу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Гермаківка за ціну та на умовах на його розсуд.
Підстав визнавати вказаний договір недійсним судом першої інстанції не встановлено, оскільки будь яких доказів про укладення оспорюваного договору купівлі продажу під впливом обману позивачем представлено не було.
З таким висновком суду 1 інстанції слід погодитись, оскільки він відповідає матеріалам справи і зроблений на підставі всебічного, повного та об"ективного дослідження наявних у справі доказів.
Так статтею 57 ЦК України (в ред. 1963 року, який діяв на час укладення договору), встановлено, що угода, укладена внаслідок оману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" під оманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не навів в позовній заяві і в судовому засіданні не представив доказів того, що ОСОБА_2 умисно ввела його в оману, повідомляла йому неправдиві відомості чи замовчувала існування істотних обставин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що він під час підписання спірної угоди був без очків і не бачив що підписує, спростовуються поясненням нотаріуса ОСОБА_3, який пояснив, що при укладенні договору він роз'яснював сторонам умови договору, вияснював питання оплати , перевіряв підготовлені для продажу будинку документи, відбирав згоду дружини позивача на відчудження. Крім того з рішення виконавчого комітету Гермаківської сільської ради від 11 лютого 2000 року №9 про визнання права власності на житловий будинок, з свідоцтва про право власності на будинок від 23 лютого 2000 року та довідки - характеристики №6112 вбачається, що вказані документи виготовлялись позивачем напередодні продажу будинку, що свідчить про його намір вчинити відчуження будинку, оскільки для складення заповіту в нотаріальні конторі, як це стверджує апелянт, вказаних документів непотрібно.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
З мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на ст. 203, 230, 655, 658 ЦК України в редакції 2004 року як зайві, оскільки зазначені норми закону не регулювали спірних правовідносин. В рішенні суд першої інстанції вірно послався на ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року.
Керуючись ст. ст. 3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія
суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 14 травня 2007 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення Борщівського районного суду від 14 травня 2007 року посилання на ст. 203, 230, 655, 658 ЦК України в редакції 2004 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.