УХВАЛА

 Іменем  України

" 5 " липня 2007 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Фащевської Н.Є.

суддів - Гурзеля І.В.,  Жолудько Л.Д.

при секретарі- МендрикТ.О.

з участю - ОСОБА_3,  адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,  третьої особи -Петриківської сільської ради про встановлення земельного сервітуту,  -

встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_3 звернулась в суд із вказаним позовом,  посилаючись на те,  що її на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку,  який розташований на земельній ділянці площею 0, 1769 га,  яка належить ОСОБА_2 і розташована в АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 створює перешкоди в користуванні будинком і не пускає ОСОБА_3 до нього. Позивачка просила встановити її земельний сервітут для обслуговування її житлового будинку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.04.2007 р. позов задоволено частково.

Встановлено земельний сервітут і зобов"язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у проході до 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 та його обслуговуванні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 300 грн. судових витрат.

В решті позову відмовлено за безпідставністю.

Справа №22а-611                                                Головуючий у 1 -й інстанції - Свачій І.М.

Категорія- 33                                                                        Доповідач - Гурзель І.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.04.2007 р. скасувати і ухвалити нове рішення,  яким встановити тимчасовий земельний сервітут,  встановити плату за користування земельним сервітутом та зобов"язати ОСОБА_3 звільнити його земельну ділянку від залишків 1/2 частини будинку.

ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги не визнала та пояснила що ОСОБА_2 не допускає її до належної їй частини будинку і вона не може ним користуватись,  а тому будинок зіпсувався. Вона пропонувала ОСОБА_2 його викупити,  однак він відмовляється.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників судового розгляду,  перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов,  суд виходив з того що на земельній ділянці площею 0, 1769 га,  яка була продана ОСОБА_4  ОСОБА_2 разом з будинком залишилась 1/2 частина будинку,  яка належить ОСОБА_3,  оскільки ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_3 до проходу та обслуговування вказаної частини будинку,  то судом встановлено сервітут для ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою.

З таким висновком суду слід погодитись,  оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на зібраних матеріалах справи.

Відповідно до  ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки,  інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб,  які не можуть бути задоволені іншим способом.

Так судом встановлено,  що 4 серпня 2003 року рішенням 14 сесії 4 скликання Петриківської сільської ради ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1769 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 власником якого вона являлась.

31 травня 2005 року ОСОБА_3 виготовила державний акт про право власності на вказану земельну ділянку і зареєструвала його в Пертиківській сільській раді.

На вказаній земельній ділянці розташований також будинок НОМЕР_1.Уг якого на час виготовлення державного акту належала матері ОСОБА_5 а спірна 1/2 частина будинку рахувалась за та її дядьком ОСОБА_6 який помер в 1999 році і спадщина на який була оформлена ОСОБА_3 в квітні 2006 року в судовому порядку.

В липні 2005 року ОСОБА_3 продала житловий будинок НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0, 1769 га ОСОБА_2.

В вересні 2005 року ОСОБА_5 продола 1/2 частину житлового будинку № 24 ОСОБА_2.

На даний час ОСОБА_2 являється власником будинку НОМЕР_2 та 1/2 частини АДРЕСА_1 та земельної ділянки

площею 0, 1769 га. на якій розташовані ці будинки.

ОСОБА_3 являється власником 1/2 частини АДРЕСА_1,  однак земельна ділянка на якій розміщена спірна 1/2 частина будинку ОСОБА_3 не належить.

Таким чином ОСОБА_3 не може іншим способом використовувати свою власність,  крім як через встановлення земельного сервітуту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2,  що спірна і4 частина будинку ОСОБА_3 не придатна для проживання не можуть бути взяті до уваги,  оскільки ця частина будинку не знята з державної реєстрації,  а у відповідності до  ст. 349 ЦК України у разі знищення майна,  права на яке підлягають державній реєстрації,  право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Посилання апеляційної скарги на те що встановленням земельного сервітуту порушено права відповідача на цю ділянку,  не заслуговують на увагу,  оскільки у відповідності до ч.3  ст.  98 ЗК України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки,  щодо якої встановлений земельний сервітут,  прав володіння,  користування та розпорядження нею. Оскаржуваним рішенням земельний сервітут встановлено для проходу та обслуговування будинку,  що не позбавляє ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Також не підлягають до задоволення вимоги апеляційної скарги про встановлення сервітуту на певний термін,  встановлення плати за користування земельним сервітутом,  зобов"язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та стягнення моральної шкоди,  оскільки вказані позовні вимоги не заявлялись в суді першої інстанції.

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права ,  тому підстав для його скасування з мотивів,  викладених у апеляційній скарзі,  колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313,  314 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.04.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею" законної сили.