Справа №22 ас - 514 Категорія
Головуючий у І інстанції Хома М.В. Доповідач - Козак І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14 " вересня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Козака І.О.
Суддів - Кузьми P.M., Храпак Н.М.
при секретарі - Кріль Н.З.
з участю - представника апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії, виплату недоотриманих сум,-
ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2. у квітні 2006 року звернувся з позовом до облвійськомату про перерахунок розміру пенсії, виплату недоотриманих сум.
Позивач зазначив, що при нарахуванні йому пенсії не враховано в повній мірі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що відбулась за період з 1999 по 2003 рік. Тому просить зобов"язати Тернопільський обласний військовий комісаріат перерахувати йому та виплатити суму пенсії з урахуванням: щомісячної стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 року №173/2002; щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних силах України від 05 травня 2003 року №389/2003; премії у розмірі 33,3%, передбаченої Указом Президента України від 14.07.1995 року №615/95; 40% надбавки, передбаченої Указом Президента України №847/99 від 14.07.1999 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2006 року позов задоволено частково. Зобов"язано Тернопільський облвійськомат зарахувати премію в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія ОСОБА_2, провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму пенсії за період з моменту призначення пенсії по 1 січня 2005 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
2
В апеляційній скарзі Тернопільський обласний військовий
комісаріат просить постанову скасувати і ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, дав невірну оцінку доказам у справі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, суд виходив з того, що позивач на день звільнення отримав премію в розмірі 33,3%, яка є одним з видів додаткового грошового забезпечення, мав право на її зарахування при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача з роботи перерахунок пенсії до 1 січня 2005 року є неправомірною.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.
У силу ч.З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яка була чинною станом на день звільнення зі служби позивача, пенсії особам, які мають на неї право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаний Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо призначення пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінету Міністрів.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови № 4 від 15.04.05 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" вказав, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 1998 року №452 не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Встановлено, що позивачу в зв"язку із звільненням з військової служби в запас з 13.08.1998 року МО України виплачується пенсія й до складу грошового забезпечення, з якого йому вона нарахована, включено посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.
Як вбачається із грошового атестату позивача , на день звільнення він отримав премію в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка була запроваджена Указом Президента України від 14.07.95 №615/95 "Про надбавки
з
до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил
України", але при призначені йому пенсії не врахована.
Тому апеляційна інстанція вважає, що суд обгрунтовано вважав, що вказана премія відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і повинна прийматись в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження. До таких осіб відноситься позивач, який одержував премію з дня її запровадження до дня звільнення.
Тому доводи апелянта, що суд безпідставно застосував норми Закону, введені в дію після звільнення зі служби позивача і не мають зворотної сили не заслуговують на увагу.
Колегія вважає, що постанова винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена, до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.