УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

"7" вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Зварича С.Б. суддів - Кузьми P.M., Дикун СІ. при секретарі-ГачинськійМ.В. з участю - апелянта ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Встановила:

В лютому 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1., про стягнення аліментів на утримання сина Віталія, 6 травня 1985р.н. посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання син, який навчається на денній формі навчання в Галицькому коледжі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1. 1957 року народження, жителя АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, в розмірі 120 (сто двадцять) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до припинення навчання, або досягнення двадцяти трьох років.

Позивачку від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи звільнено.

Справа №22а-952   2006р.                                       Головуючий у 1 інстанції - Веклич А. О.

Категорія - стягнення аліментів                                          Доповідач - Кузьма P.M.

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення аліментів з врахуванням його майнового стану та стану здоров"я.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Встановлено, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 травня 1988 року проводилось стягнення аліментів із ОСОБА_1. в користь ОСОБА_3 на утримання сина Віталія в розмірі 25 відсотків від всіх видів заробітку.

У звязку із досягненням повноліття, 6 травня 2003 року, виконавче провадження закрите.

В даций час син ОСОБА_4 навчається в Галицькому інституті імені Вячеслава Чорновола на державній формі навчання.

Відповідно ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітній дочка, син продовжують навчання і в зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Задовільняючи нозов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_3 є пенсіонером, а відповідач ОСОБА_1 має постійне місце роботи і взмові надавати матеріальну допомогу сину ОСОБА_4 в розмірі 120 грн. щомісячно, який продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується і вважає, що він зроблений на повно та всебічно досліджених матеріалах справи.

Безпідставними є доводи апелянта, що він постійно .хворіє і його лікування потребує значних матеріальних затрат, оскільки ним жодних доказів з цього приводу суду не представлено.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування, виходячи з доводів апеляційної скарги  немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року залишити без змін.

з

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.