< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.01.12Справа №2а-3743/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі: Бартиші В.О.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2012 року;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 2156/9/10-039 від 04.07.2011 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко» (пр. Г. Острякова, 15, м. Севастополь, 99029); до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011);
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи:
Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано товариством з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 року № 0000382310/2 на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 62942,00 грн. за основним платежем та у розмірі 171 710,70 грн. за штрафними санкціями.
Справа судами розглядалась неодноразово. За результатами останнього її розгляду постановою господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 року, позов задоволено, названий акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано в частині, що оскаржувалась.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2011 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задоволено частково, постанову господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року у справі № 5020-3/215-7/118 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
18.11.2011 року зазначена справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.11.2011 року справа прийнята до провадження, з присвоєнням цій адміністративній справі № 2а-3743/11/2770.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 року № 0000382310/2 на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 62942,00 грн. за основним платежем та у розмірі 171 710,70 грн. за штрафними санкціями вважає протиправним та таким, що прийнято відповідачем з порушенням норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Представник відповідача адміністративний позов не визнала. Заперечення обґрунтовані пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та тим, що застосування до операцій з ремонту суден нерезидентів України нульової ставки податку на додану вартість може бути тільки в тому випадку, якщо факт виконання робіт підтверджений винятково вантажною митною декларацією.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко» зареєстровано як юридична особа Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя, узяте на облік органами державної податкової служби та є платником податків, зборів (обов’язкових платежів), про що надані відповідні свідоцтва.
У період з 26.12.2005 року по 30.01.2006 року співробітниками відповідача було проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко», за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року
В ході перевірки були встановлені порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України № 168), а саме, неправомірне застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з продажу товарів без факту їх експорту, посвідченого належно оформленими вантажно-митними деклараціями, що призвело до заниження бази оподаткування по ставці 20% на суму 1149223,75 грн., з яких: - за листопад 2004 року - у сумі 602209,39 грн.; - за січень 2005 року - у сумі 547014,36 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 229844,75 грн., у тому числі: - за листопад 2004 року - у сумі 120 441,88 грн.; - за січень 2005 року - у сумі 109 402,87 грн.
За результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя, був складений відповідний акт № 13/23-01/16328694/3278/10 від 04.02.2006 року.
На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000382310/0 від 16.02.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість - у сумі 288583,50 грн., у тому числі 62942,00 грн. за основним платежем та 225641,50 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.
За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів вищезазначеної перевірки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя, було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000382310/2 від 14.06.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість - у сумі 234652,70 грн., у тому числі 62942,00 грн. - за основним платежем та 171710,70 грн. - по штрафних (фінансових) санкціях.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України № 168 податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України (підпункт 6.2.1);
поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України (підпункт 6.2.2).
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 названого Закону (у тій самій редакції):
поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.
Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Таким чином, для цілей оподаткування податком на додану вартість чинне законодавство розрізняє поставку товарів та поставку послуг, встановлюючи окремий режим оподаткування для кожного з цих видів господарських операцій.
Судом встановлено, що до вартості здійсненого позивачем ремонту іноземних суден було включено як вартість наданих ремонтних послуг, так і вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, використаних при такому ремонті.
Отже, фактично за результатами проведеного ремонту товариством поряд з експортом послуг було здійснено і експорт товарів (ремонтних матеріалів).
Згідно зі ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Умови переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачені ст. 205 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 206 Митного кодексу України дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається, зокрема, щодо морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту; устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.
Відповідно до ст. 194 Митного кодексу України експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.
Статтею 195 цього Кодексу встановлено, що вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;
2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;
3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.
Згідно ж з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.061997 року № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію (далі по тексту Положення). Це Положення визначає форми вантажної митної декларації та встановлює порядок її подання. Вантажна митна декларація використовується для декларування товарів і транспортних засобів. (відповідно до п. 1 Положення).
Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.
Згідно до п. 3 Положення ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для застосування нульової ставки податку на додану вартість до всієї вартості замовлень, з урахуванням вартості використаних матеріалів, позивач мав належним чином оформлювати операції з їх експорту, як товарів, тобто у позивача мали бути наявну відповідні вантажно-митні декларації, як обґрунтування такого експорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представником позивача, під час розгляду справи не надано суду жодного доказу, що підтверджує складання вантажних митних декларацій або інших документів, щодо експорту товарів (ремонтних матеріалів) вартість яких було включено ним до вартості наданих ремонтних послуг.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 року № 0000382310/2 на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 62942,00 грн. за основним платежем та у розмірі 171 710,70 грн. за штрафними санкціями є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято на підставі діючого законодавства.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Постанова викладена у повному обсязі 16.01.2012 року.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова