06.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/10269/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача Гармаш Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Приватного підприємства «ІОН»про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -
ВСТАНОВИВ:
15.08.2011р. Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулася з позовом до Приватного підприємства «ІОН»та, з урахуванням письмових пояснень від 23.09.2011р., просить надати дозвіл на погашення податкового боргу Приватного підприємства «ІОН»з податку на прибуток у сумі 2539 грн. 05 коп. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 04.07.2011р. відповідач має заборгованість у сумі 2539 грн. 05 коп. по податку на прибуток, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001681501 від 29.02.2008р. (неподання податкової звітності) за результатами перевірки від 25.02.2008р. Згідно наданої позивачем довідки про виникнення податкового боргу –зазначений податковий борг виник 11.03.2008р. По підприємству 11.03.2008р. були сформовані дві податкові вимоги - № 1/275 та № 2/469 на суму 2539,87 грн., які були надіслані на адресу відповідача, однак були поштою повернуті про що було складено акт від 30.06.2008р. та зазначені податкові вимоги були розміщені на дошці оголошень. В подальшому, податковим органом було прийнято рішення від 22.08.2008р. № 33 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, а 30.06.2008р. складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, яка 06.09.2010р. була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач просить надати дозвіл на погашення зазначеного податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на підставі п.95.1 Податкового кодексу України посилаючись на те, що у податкової інспекції відсутні відомості про рахунки у банках, відкриті відповідачем та при визначенні розміру штрафної санкції за неподання податкової звітності (строку позовної давності) інспекція керувалася матеріальними нормами, які були чинні на день вчинення цього порушення (виникнення боргу) –ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181, а при стягненні боргу нормами глави 9 розділу ІІ ПК України, які діяли на день звернення до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу з ПП «ІОН».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився двічі –07.09.2011р. та 30.09.2011р., причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.20).
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, належне повідомлення судом відповідача про час і місце розгляду справи, строки розгляду і вирішення адміністративної справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України норми якого встановлюють перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, обов’язки та права платників податків та зборів, визначають компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Виходячи з наведеного та норм ст. 58 Конституції України відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до даних правовідносин щодо наслідків несплати податкового боргу, який виник до набрання чинності Податковим кодексом України, в даному випадку, слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який був чинним на момент виникнення цих правовідносин.
Згідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законодавством, неухильно додержуватись Конституції та законів України.
Стаття 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 ( який був чинним до 01.01.2011р.) передбачала, що на платників податків –юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких, згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню, штрафні санкції.
Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобов’язання ( п.1.3 ст. 1 Закону України № 2181).
Судом встановлено, що Приватне підприємство «ІОН»зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 255р від 12.04.1996р. та з 30.06.1996р.перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що підтверджується копією вищенаведеного розпорядження та копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи від 18.05.1996р. та копією витягу з АІС станом на 20.09.2011р.(а.с.6, 28).
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ІОН»станом на 04.07.2011р. має заборгованість з податку на прибуток в сумі 2539 грн. 05 коп. про що свідчать довідка про час виникнення заборгованості та довідка про зворотній бік облікової картки відповідача, які складені позивачем (а.с.7, 16-17).
Судом встановлено, що зазначений податковий борг у відповідача виник за результатами перевірки за якою податковою інспекцією 25.02.2008р. було складено акт № 200/151 про неподання відповідачем податкової звітності на підставі якого в подальшому податковою інспекцією було прийнято рішення № 00016815001/0 від 29.02.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» у розмірі 2550 грн.(а.с.12).
Згідно даних облікової картки платника податку сума податкового боргу була зменшена до 2539 грн. 05 коп. у зв’язку з наявною переплатою(а.с.16-17).
З метою погашення податкового боргу, на виконання п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 положень Закону № 2181 податковою інспекцією 11.03.2008р. було сформовано першу податкову вимогу № 1/275, яка була направлена поштою з повідомленням про вручення та повернута у зв’язку з неможливістю її вручення про що було складено акт від 19.04.2008р.(а.с.9)
23.05.2008р. була сформована друга податкова вимога № 2/469, яка також була направлена на адресу відповідача та повернена поштою у зв’язку з неможливістю її вручення про що було складено акт від 30.06.2008р. та розміщено зазначену податкову вимогу на дошці податкових оголошень у відповідності до вимог Закону № 2181, що підтверджується копією акту № 348 від 30.06.2008р. (а.с.10).
Згідно абз. 2 п.п.10.1.1 п.10.1 ст. 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Виходячи з того, що податковою інспекцією 30.06.2008р. розміщено другу податкову вимогу на дошці оголошень, то з урахуванням абз.2 п.п.10.1.1 Закону № 2181 –податковий борг у відповідача у сумі 2539 грн. 05 коп. виник –31.07.2008р. та саме з цього дня вказана сума податкового зобов’язання набула статусу податкового боргу та податкова інспекція у період з 31.07.2008р. протягом 1095 днів згідно ст.15 Закону № 2181 мала право звернутися до суду з позовом про стягнення даного податкового боргу.
Також, 30.06.2008р. податковою інспекцією було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави за № 82 (а.с.14), а в подальшому, 22.08.2008р. ДПІ винесено рішення № 33 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів(а.с.11).
Відповідно до п.3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Позивач у ході судового розгляду справи не надав суду доказів щодо стягнення з відповідача вказаного податкового боргу за рахунок активів відповідача у період з 31.07.2008р. по 31.07.2011р. з урахуванням ст. 15 Закону України № 2181 за рішенням суду.
Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності –шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою державної податкової інспекції. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95,2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника, яке набрало законної сили, знаходилося на виконанні у податковому органі та доказів того, що рішення суду у такий спосіб не було виконано з причин недостатності коштів на рахунках боржника.
Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, представник позивача пояснив, що заходи щодо стягнення податкового боргу в рахунок погашення податкового боргу за рахунок активів відповідача у судовому порядку у період з 31.07.2008р. (дата виникнення податкового боргу) по 31.07.2011р. податковою інспекцією не вживалися та рішення суду, яке набрало законної сили, щодо стягнення вказаної суми податкового боргу відсутнє. Також, позивачем на вимогу суду не надано і доказів недостатності коштів на рахунках відповідача.
При цьому, слід зазначити, що положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом приймається до уваги те, що податковий борг у відповідача виник 31.07.2008р. коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який встановлював більш сприятливі умови стягнення податкового боргу, зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги, стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків та відсутність такого способу захисту права як надання дозволу судом на погашення всієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування Державною податковою інспекцією законодавчого акту, який погіршує становище платника податків, до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, який виник у 2008р. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, встановлений Податковим кодексом України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, твердження представника позивача щодо відсутності у відповідача відкритих рахунків у банках судом не приймається до уваги, виходячи з того, що такі дані формуються ДПІ на підставі повідомлень самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до органів ДПІ згідно чинного законодавства України, а тому не можуть служити безумовним доказом відсутності відкритих рахунків у банках відповідачем, що підтверджено позивачем у його довідці від 21.06.2011р. (а.с.8).
Позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність застосування до правовідносин щодо погашення податкового боргу, який виник у відповідача у 2008р. у спосіб обраний позивачем відповідно до положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слід в задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом, суд виходить із того, що позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Приватного підприємства «ІОН» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 05.10.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >