07.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2011 р.Справа № 2а/0470/10738/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
від позивача Білоножко А.П. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Приватного підприємства фірма "Сампо" про стягнення 5285 грн. 63 коп.
ВСТАНОВИВ:
25.08.2011р. Марганецька об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства приватної фірми «Сампо» та, з урахуванням уточнення до позовних вимог від 13.10.2011р., просить стягнути кошти з відповідача на користь держави в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 5263 грн. 63 коп. з рахунків в обслуговуючих банках Приватного підприємства приватної фірми «Сампо».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та є платником орендної плати за землю. Саном на 04.08.2011р. відповідач має податковий борг з орендної плати за землю у сумі 5263 грн. 63 коп., який утворився у зв’язку з несплатою самостійно задекларованих сум орендної плати за землю за квітень-червень 2011р. відповідно до поданої відповідачем декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011р. Позивач зазначає, що оскільки граничний термін сплати суми орендної плати за землю за квітень відповідно до ст. 287.3 Податкового кодексу України був 30.05.2001р., то податковий борг у відповідача виник 31.05.2011р. Позивач вказує на те, що зазначений податковий борг відповідачем не сплачений у строки, встановлені ст.ст. 285-287 Податкового кодексу України, а також у строки, встановлені Законом України «Про оренду землі» у зв’язку з чим просить стягнути зазначену суму боргу у судовому порядку посилаючись на те, що право на звернення до суду з даним позовом позивачеві надано ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України та ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не зявився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України за адресою, зазначеною у довідці з ЄДРПОУ від 23.06.2011р. (а.с. 6-7, 25,40).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача відповідно до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини щодо нарахування та сплати орендної плати за землю регулюються, зокрема, положеннями Закону України «Про оренду землі» та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VI.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 269.1. розділу ХІІ Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Положеннями п. 288.2. ст. 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Підпунктом п. 288.3. ст. 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з п. 288.1. ст. 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до п. 286.2. ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
П.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ц.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Так, судом встановлено, що Приватне підприємство приватна фірма «Сампо» зареєстроване виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області 18.11.2005р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Лесі Українки, будинок 1 як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обов’язкових платежів у Марганецькій об’єднаній державній податковій інспекції з 23.09.1997р, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру від 23.06.2011р., а також довідкою ДПІ від 04.08.2011р. № 87 (а.с.6-8).
Відповідачем до Марганецької ОДПІ Дніпропетровської області була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011р., в якій відповідач самостійно визначив до сплати загальну суму земельного податку на 2011 рік із встановленою щомісячною платою з січня по грудень 2011р. у розмірі 1857 грн. 00 коп.( а.с. 11-18).
Згідно п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Проте, як встановлено судом, станом на 04.08.2011р. у відповідача утворився податковий борг з орендної плати за земельні ділянки за період з квітня по червень 2011. на загальну суму 5263 грн. 63 коп., з датою виникнення податкового боргу з урахуванням норм ст. 287 Податкового Кодексу України за квітень 2011р. - граничний строк сплати 30.05.2011р., тобто податковий борг виник 31.05.2011р., за травень 2011р. – граничний строк сплати 30.06.2011р., тобто податковий борг виник 01.07.2011р., за червень 2011р.- граничний строк сплати 30.07.2011р., тобто податковий борг виник 31.07.2011р., що підтверджується відповідним розрахунком податкового боргу (а.с.44).
Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, сума податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з квітня по червень 2011р. у розмірі 5263 грн. 63 коп. набула статусу податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Так, як вбачається з наданих суду копій документів, податковою інспекцією вживалися заходи щодо погашення податкового боргу відповідачем та 01.06.2011р. податковим органом була сформована податкова вимога форми «Ю» № 38 на суму 1549 грн. 63 коп., яка направлялась відповідачеві, однак була повернута поштою 02.08.2011р. у зв’язку з неможливістю вручення(а.с.19,20).
Відповідно до абз. 3 п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, податкова вимога вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, податкова вимога № 38 від 01.06.2011р. є врученою відповідачеві 02.08.2011р. у відповідності з вимогами ст. 58 Податкового кодексу України.
Також, відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідач доказів сплати податкового боргу самостійно визначеного в податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки за період з квітня по червень 2011р. в сумі 5263 грн. 63 коп. у встановлений чинним законодавством України строк суду не надав, причин правомірності несплати таких платежів також жодних суду не надано.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені норми Закону України «Про плату за землю» , норми Податкового кодексу України щодо своєчасності та сплати платежів до бюджету з орендної плати за земельні ділянки.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Приватного підприємства приватної фірми «Сампо» про стягнення 5263 грн. 63 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути кошти з Приватного підприємства приватної фірми «Сампо» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул.Л.Українки, б.1, р/р № 26054050215098 ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь держави (р/р № 33213812700028 «орендна плата юридичних осіб», МФО 805012 банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, отримувач УДК м. Марганець 24230979) - в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю за період з квітня по червень 2011р. в сумі 5263 грн. 63 коп. (п’ять тисяч двісті шістдесят три грн. 63 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2011 року
Суддя С.О. Конєва
< Текст >