04.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10761/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
< найменування Пр. > < ПІБ Представників > < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 719 грн. 34 коп.
ВСТАНОВИВ:
25.08.2011 р. Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по страховим внескам у розмірі 719 грн. 34 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який обрав спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку, відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 р. Згідно Закону України від 08.07.2010 № 2461-IV «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», який набрав чинності з 17.07.2010 р. фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховано до Пенсійного Фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від мінімальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 відповідач повинен сплачувати страхові внески щоквартально протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за жовтень-грудень 2010 р. – до 20.01.2011 р. Відповідач у зазначені терміни у повному обсязі страхові внески не сплатив, за період з жовтня по грудень 2010 р., заборгованість становить 719 грн. 34 коп., у зв’язку з чим позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак 27.09.2011р. до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу без участі представника позивача (а.с. 21).
Відповідач в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення від 15.09.2011 р. (а.с. 16).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами та у письмовому провадженні відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 з 13.10.2003 р. зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування під реєстраційним номером 0446031053 (а.с. 5, 24).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинної в редакції на 2010 р.) передбачено, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-VІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф – 33,2 відсотки, з липня 2010р. по грудень 2010р. мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить за січень–червень 2010 – 84 грн.; за липень-вересень 2010р. – 294,82 грн. (виходячи з мінімальної заробітної плати 888,00грн.), за жовтень-листопад 2010 року – 301,12 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 907,00 грн.), за грудень 2010р. – 306,10 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 922,00 грн.).
Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного в редакції до 01.01.2011р.) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.
Отже, сплата страхових внесків відповідачем повинна здійснюватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за жовтень-грудень 2010 р. - до 20.01.2011 р.
Судом встановлено, що за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року – IV квартал 2010 року, у відповідача виникла перед Управлінням ПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області заборгованість, яка становить 719 грн. 34 коп., що підтверджується копією повідомлення-розрахунку (а.с.25).
У зв’язку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу № Ф-147 від 01.05.2011 р., яку відповідач отримав 11.05.2011 р. (а.с. 9).
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010р. на загальну суму 719 грн. 34 коп., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2010 рік.
Відповідач в судове засідання не з’явився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 звільнений від сплати судового збору та відповідно до ч.4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 719 грн. 34 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (53100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області (53100, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, 3, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21928947) заборгованість по страховим внескам за період з жовтня 2010 р. по грудень 2010 р. у розмірі 719 грн. 34 коп. (сімсот дев’ятнадцять гривень 34 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 31.10.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >