28.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/6032/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: Вікулова І.С.
Закалюжний С.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЗМО Ропчице" про стягнення частини податкового боргу в сумі 322518,97 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
24.05.2011р. Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24.06.2011р., просить стягнути з відповідача загальну суму податкового боргу в розмірі 895753,87 грн., а саме:
- з податку на прибуток в розмірі 583028 грн.;
- з податку на додану вартість в розмірі 40624,77 грн.;
- з податку на доходи найманих працівників в розмірі 5163,08 грн.;
- з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6908,27 грн.;
- з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 149170,03 грн.;
- з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 25583,01 грн.;
- з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 85 276,71 грн. за рахунок коштів платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та має податковий борг з податку на прибуток в розмірі 583028 грн., з податку на додану вартість в розмірі 40624,77 грн., з податку на доходи найманих працівників в розмірі 5163,08 грн., з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6908,27 грн., з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 149170,03 грн., з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 25583,01 коп. та з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 85276,71 грн., загальна сума податкового боргу – 895753,87 грн. Зазначена заборгованість перед бюджетом відповідачем станом на 13.05.2011р. не погашена, податковий борг виник у 2010 р., а тому позивач просить стягнути борг на підставі ст.ст. 57, 87, 89 та 95 Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Ухвалою суду від 26.10.2011р. провадження у цій справі щодо стягнення 573234,90 грн. зупинено, а в частині стягнення 322518,97 грн. розгляд справи продовжено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу в сумі 322518,97 грн. підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, у письмових запереченнях на позов, наданих суду, просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що внаслідок виїзної планової перевірки контролюючим органом були зафіксовані певні порушення податкового законодавства та наведені у розділі 4 «Висновок» Акту перевірки № 3132/230/32693432 відповідно до якого контролюючий орган визначав самостійно податкове зобов’язання відповідно до п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами» (Закон втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VI від 02.12.2010р.), та яким начебто було надіслано податкові вимоги, але з порушенням норм законодавства. У відповідності до п. 6.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. З огляду на те, що контролюючим органом не було надано ТОВ «КЗМО «Ропчице» суму самостійно визначеного податкового зобов’язання для узгодження та запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу, що є обов’язковою умовою, а одразу ними було направлено податкову вимогу, чим порушили норми законодавства, а отже і застосування штрафних (фінансових) санкцій, на думку позивача, є безпідставне.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень – є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення податкового боргу та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п.20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач – орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» 12.12.2005р. зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та 19.03.2004р. взято на облік платників податків у Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі за № 4029, що підтверджується копіями довідки з ЄДРПОУ від 21.04.2011р. та довідкою позивача від 15.04.2011р. (а.с.8-13).
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які були чинними на момент виникнення боргу) має податковий борг перед бюджетом станом на 13.05.2011р. в сумі 322518,97 грн., що підтверджується довідкою позивача від 13.05.2011р. (а.с. 15-17).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинної на момент виникнення податкового боргу), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено судом Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. за результатами якої складено акт № 3132/230/32693432 від 24.09.2010р. (а.с. 21-52).
Так, актом перевірки № 3132/230/32693432 від 24.09.2010р. встановлені наступні порушення відповідача:
- п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.03.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) – підприємством за рахунок завищення податкового кредиту за березень 2008 року в березні 2010 року завищено від’ємне значення ПДВ в сумі 25799 грн. та занижено податкові зобов’язання по ПДВ на суму 23207 грн.;
- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено від’ємне значення оподаткованого прибутку за 2009 рік в сумі 120612 грн. та знижено податкові зобов’язання по податку на прибуток в 1 кварталі 2010 р. в сумі 30153 грн.;
- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 ст. 8, пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-VI «Про порядок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДФО в 2009 році у сумі 90,00 грн.;
- п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-VI «Про порядок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), а саме: порушено строк перерахування до бюджету сум ПДФО, у перевіряємому періоді.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 3132/230/32693432 від 24.09.2010р. податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001291703/0 від 04.10.2010р. за яким відповідачу донараховано податок з доходів фізичних осіб – найманих працівників на суму 270 грн., яке представник позивача отримав 04.10.2010р., що підтверджується копією корінця податкового повідомлення-рішення від 04.10.2010р. (а.с. 65).
Також податковим органом на підставі вищевказаного акту були складені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення – рішення форми «Р» від 07.10.2010р. № 0003262301/0 за яким відповідачеві визначено до сплати податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45229,50 грн.;
- податкове повідомлення – рішення форми «Р» від 07.10.2010р. № 0003252301/0 за яким відповідачеві визначено до сплати податок на додану вартість на загальну суму 34810,50 грн.
Зазначені рішення – повідомлення були направлені відповідачеві та отримані ним 29.10.2010р., що підтверджується копією фіскального чеку від 07.10.2010р. та копією поштового повідомлення від 29.10.2010р. (а.с.19, 20).
Крім того, податковою інспекцією за актом перевірки № 3132/230/32693432 від 24.09.2010р. була нарахована пеня в сумі 5163 грн. (а.с. 185-186).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковий борг в сумі 322518,97 грн. у відповідача виник у такі строки:
- за податковою повідомлення – рішенням № 0003252301/0 від 07.10.2010р. – податковий борг виник з 09.11.2010р.;
- за податковим повідомлення – рішення № 0003262301/0 від 07.10.2010р. – податковий борг виник з 09.11.2010р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0001291703/0 від 04.10.2010р. - податковий борг виник з 15.10.2010р.
Також судом встановлено, що відповідачем надані до податкового органу податкові декларації, які залишились не сплаченими та за якими виник податковий борг:
1. За податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 59176 від 02.11.2010р. за 10 місяців 2010 р. нарахована пеня в сумі 0,07 грн. з датою виникнення податкового боргу – 20.11.2010р. (а.с. 53, 185).
2. За податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 76696 від 31.01.2011р. за 2010 рік, за несвоєчасне подання якої нарахована пеня у розмірі 69,55 грн. з датою виникнення боргу – 20.02.2011р. (а.с. 60, 185);
3. За податковою декларацією з податку на додану вартість № 56327 від 19.10.2010р. за вересень 2010 року податковий борг складає 2626 грн., граничний строк подання якої – 20.10.2010р., а строк сплати – 30.10.2010р., дата виникнення податкового боргу - 02.11.2010р. (а.с. 61-62, 185);
4. За податковою декларацією з податку на додану вартість 66369 від 20.12.2010р. за жовтень 2010 року податковий борг складає 3200 грн., граничний строк подання якої – 20.12.2010р., а строк сплати – 30.12.2010р., дата виникнення податкового боргу - 31.12.2010р. (а.с. 63-64, 185);
5. За податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб № 22148 від 21.03.2011р. за лютий 2011 року податковий борг складає 2048.99 грн., дата виникнення податкового боргу - 31.03.2011р. (а.с. 73);
6. За податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб № 22146 від 21.03.2011 р. за січень 2011 року податковий борг складає 4859,28 грн., дата виникнення податкового боргу - 31.03.2011р. (а.с. 74);
7. За податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 2764 від 26.01.2010р. за період з жовтня по грудень 2010 року податковий борг складає 149571,72 грн. зі сплатою помісячно по 39158,04 грн., зі строком сплати відповідно до 30.11.2010р., до 30.12.2010р., до 30.01.2011р., дата виникнення податкового боргу – 01.12.2010р., 31.12.2010р. та 31.01.2011р. відповідно (а.с. 75);
8. За податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 4575 від 31.01.2011р. за період з січня по березень 2011 року зі сплатою помісячно по 10699,20 грн. відповідно зі строком сплати до 02.03.2011 року до 30.03.2011р., до 30.04.2011р., дата виникнення податкового боргу – 03.03.2011р., 31.03.2011р. та 03.05.2011р. (а.с. 76);
Згідно даних розрахунку суми податкового боргу станом на 13.05.2011р. загальна сума податкового боргу становить 322518,97 грн., що підтверджується довідкою позивача від 13.05.2011р. (а.с. 18, 185-186).
Пунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення податкового боргу) передбачено, що платник податків самостійно обчислює суми податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 визначено, що податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»-«в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічні норми визначені і в ст. ст. 54, 57 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Таким чином податковий борг, який виник по деклараціях самостійно обчислений відповідачем, а тому є узгодженим відповідно до ст. 4, 5 Закону України № 2181 (чинного на момент виникнення боргу).
Також, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
У ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оскарження у встановленому законодавством порядку податкових повідомлень – рішень, які були прийняті контролюючим органом та отримані відповідачем, що підтверджується відповідними вищенаведеними доказами.
За таких обставин суми податкового боргу, нараховані податковим органом є узгодженими у відповідності до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181.
Таким чином, суд приходить до висновку, що узгоджені суми податкового зобов’язання повинні бути сплачені відповідачем у встановлені законодавством строки.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення податкового боргу) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічний обов’язок визначений і пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Також, Дніпропетровською митною службою 21.12.2010р. на адресу Центральної МДПІ у зв’язку з несплатою відповідачем податкового боргу по митним деклараціям були направлені наступні подання:
- подання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності від 28.02.2010 р. про № 87 на суму 28425,57 грн., з датою виникнення податкового боргу – 28.02.2011р. (а.с. 85);
- подання по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності від 11.02.2011р. № 11 на суму 8527,67 грн. з датою виникнення податкового боргу 11.02.2011р. (а.с. 81);
- подання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності від 11.02.2011р. № 12 на суму 56851,14 грн. з датою виникнення податкового боргу – 11.02.2011р. (а.с. 82-83);
- подання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності від 21.04.2011р. № 40 на суму 17055,34 грн. з датою виникнення податкового боргу – 21.04.2011р. (а.с. 186).
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (визначеного) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків, зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1237 затверджено Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов’язання.
Пункт 1 вказаного Порядку визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов’язання до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - орган державної податкової служби).
Згідно п. 6 Порядку орган державної податкової служби на підставі подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу по митних деклараціях становить 110859,72 грн. (а.с. 186).
За викладених обставин обов’язок сплатити зазначений борг покладено на відповідача у відповідності до ст.ст. 46, 57 Податкового кодексу України.
Також, відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (чинного на момент виникнення правовідносин), з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Так, Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу було винесено податкові вимоги:
- перша податкова вимога № 1/485 від 04.10.2010 р. на суму 39157,72 грн., яку представник позивача отримав 16.12.2010р., що підтверджується копіями корінця податкової вимоги від 04.10.2010р. та поштового повідомлення з відміткою про вручення від 16.12.2010р. (а.с. 87, 88);
- друга податкова вимога № 2/545 від 10.11.2010 р. на суму 86093,11 грн., яку представник позивача отримав 16.12.2010р., що підтверджується копіями корінця податкової вимоги від 10.11.2010р. та поштового повідомлення з відміткою про вручення від 16.12.2010р. (а.с. 89, 91).
Зазначені податкові вимоги відповідачем залишилися не виконаними у встановлені законодавством строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення податкового боргу) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Також стаття 16 Податкового кодексу України покладає на платника податків обов’язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в сумі 317355,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5163,08 грн. з податку на доходи найманих працівників, нарахованої за актом перевірки № 3132/230/32693432 від 24.09.2010р., то в цій частині позовних вимог слід відмовити на підставі наступного.
Відповідно до п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України № 2181 (чинного на момент виникнення податкового боргу) передбачено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що зазначена пеня в сумі 5163,08 грн. була нарахована за актом перевірки від 24.09.2010р.
Однак, позивачем не надано суду доказів правомірності нарахування пені за актом перевірки, виходячи з того, що пеня нараховується у разі наявності податкового боргу, а не за результатами проведення перевірок. Крім того, представник позивача не зміг пояснити на підставі якого нормативно-правового акту нараховувалася пеня, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5163,08 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач в судовому засіданні доказів сплати частини податкового боргу суду не надав. Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень також суду не надано.
Твердження відповідача про те, що позивачем не було запропоновано відповідачеві заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу у відповідності до умов п. 6.2.1 ст. 6 Закону України № 2181 є безпідставними, оскільки зазначена норма передбачала на момент виникнення податкового боргу не пропозиції позивача запропонувати відповідачеві сплатити борг, а передбачала обов’язок податкового органу направити платнику податків податкові вимоги про сплату податкового боргу з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу.
Такий обов’язок позивачем виконано, що підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 87-89, 91).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» про стягнення частини податкового боргу в сумі 332518,97 грн. – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «КЗМО Ропчице» (50086, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3Ж, ЄДРПОУ 32693432) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку на користь державного бюджету (50007, м. Кривий Ріг, пр-т Дзержинського, 42, код ЄДРПОУ 26370378) загальну суму податкового боргу у розмірі 317355,89 грн. (триста сімнадцять тисяч триста п’ятдесят п’ять гривень 89 коп.), а саме:
- з податку на прибуток в розмірі 9793,10 грн. (дев’ять тисяч сімсот дев’яносто три гривні 10 коп.);
- з податку на додану вартість у розмірі 40624,77 грн. (сорок тисяч шістсот двадцять чотири гривні 77 коп.);
- з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6908,27 грн. (шість тисяч дев’ятсот вісім гривень 27 коп.)
- з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 149170,03 грн. (сто сорок дев’ять тисяч сто сімдесят гривень 03 коп.);
- з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 25583,01 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три гривні 01 коп.);
- з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в розмірі 85276,71 грн. (вісімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят шість гривень 71 коп.).
В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5163,08 грн. з податку на доходи найманих працівників – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >